УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1673/13Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.
"23" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого-судді:Романової Л.В.,
суддів:Моісеєнко Т.І., Самойлової О.В.,
при секретарі:Кувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - виконавчий комітет Журавської сільської ради Кіровського району АР Крим, ОСОБА_8, про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, визнання укладеного договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, та уточнивши позовні вимоги, просила визнати дійсною усну угоду купівлі-продажу, здійснену між нею та відповідачкою 19.01.2004 р. відносно житлового будинку АДРЕСА_1; визнати укладений договір купівлі-продажу від 20.10.2006 р. та посвідчений нотаріально між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 недійсним, та визнати за позивачкою права власності на зазначене нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що 19 січня 2004 р. позивачка як покупець домовилась в усній формі з ОСОБА_7 - власником будинку АДРЕСА_1 про придбання вказаного жилого будинку за 2000 доларів США. Відповідачкою, як продавцем на підтвердження зазначеного усного договору було видано на ім'я позивачки довіреність на продаж даного будинку, передані правовстановлюючі документи на будинок, домову книгу, а також ключі від будинку. Крім того, між сторонами було укладено договір найму будинку, який було зареєстровано у Журавській сільській раді Кіровського району АРК. Позивачка зареєструвала місце проживання за вказаною адресою разом з членами родини. Крім того, позивачка передала гроші за купівлю будинку у розмірі 2000 доларів США. Позивачка вважала, що всі дії сторін свідчать про досягнення суттєвих умов договору купівлі-продажу, але в нотаріальному порядку договір не укладено, оскільки відповідачка ухилялася від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку. Позивачка проживала в спірному будинку та вважала його своєю власністю, здійснювала покращення умов проживання. 20.10.2006 р. ОСОБА_7 продала будинок іншій особі - дочці ОСОБА_8, не повідомивши позивача про укладання договору купівлі-продажу.
Рішенням Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено повністю.
На вказане рішення суду позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення, та ухвалення нового - про задоволення позову.
Апелянт посилається, що судом першої інстанції не надано правової оцінки таким доказам як довіреність, яка була видана відповідачкою 19 січня 2004 р., та фактично була свідченням удаваної угоди купівлі-продажу; договір найму житлового приміщення, за яким користувалась спірним будинком. Також судом не прийняті до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про передачу грошей за будинок; не надано оцінку наявному у справі договору про господарську співпрацю з газифікації індивідуального жилого будинку, що є доказом на підтвердження, як вважає апелянт, її права фактичного власника будинку. Те, що відповідачка у 2004 р. мала намір продати будинок свідчила нафарбована напис на воротах будинку, яка надалі була зафарбована іншою краскою. Разом з тим, суд при розгляді справи безпідставно відмовив у проведенні експертизи з приводу встановлення колишнього напису. В результаті порушень при розгляді справи суд першої інстанції, як зазначає апелянт, безпідставно відмовив у задоволенню позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо визнання дійсною угоди купівлі-продажу спірного будинку, а також за відсутності доказів та правових підстав для визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірного будинку.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає їх обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права, які потребують захисту у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Загальний перелік таких способів захисту прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК. При цьому власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Частиною 2 статті 16 ЦК передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, які не містять в собі такий спосіб як визнання правочину дійсним. Відповідно до вказаної норми матеріального закону, суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Таким чином, у сенсі частини 2 статті 16 ЦК інший спосіб захисту цивільного права або інтересу, не передбачений цією нормою (п.п.1-10 ч.2 ст.16) може бути обраний судом лише за умови його обов'язкового встановлення договором або законом
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не потрібною
Згідно з ч.3 ст.640 ЦК договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Тому законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від
договорів, які підлягають державній реєстрації та договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Зважаючи на це, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації - відсутнє. В той же час правочини щодо нерухомого майна підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Крім того, правочини (угоди), які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, до їх державної реєстрації вважаються взагалі неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав та обов'язків. Зазначене взагалі виключає правову можливість визнання судом дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Такі позови не підлягають задоволенню.
Рішення суду першої інстанції узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року (п.13).
Посилання апелянта на довіреність, яка була видана відповідачкою 19 січня 2004 р. на продаж будинку та договір найму житлового приміщення від 19 січня 2004 р., зареєстрований в сільській раді, не є допустимими доказами в сенсі ст.59 ч.2 ЦПК України, та не підтверджують обставини вчинення сторонами правочину, а саме купівлі-продажу. Зазначені документи не свідчать, що власник відмовилась від права власності на нерухоме майно. До того ж, кожний з цих документів мали встановлений термін їх дійсності (довіреність - один рік) та строк дії (договір найму - три роки), які на час розгляду справи сплинули.
З матеріалів справи не вбачається підстав, визначених законом, за якими оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу від 20.10.2006 р. може бути визнаний недійсним.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляції не заслуговують на увагу.
При вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів. Згідно з принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено статтями 60, 61 ЦПК України.
Особа, якщо вона вважає своє право порушеним, може звернутись до суду із позовом про захист свого права, але у передбачений законом спосіб. Обравши способом захисту - звернення з позовом про визнання дійсною угоди купівлі-продажу, з посиланням на порушене право, позивач за правилами ст. 10 ЦПК України зобов'язаний був довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не доведено фактів (обставин) з належним доказовим підтвердженням, за наявності яких закон пов'язує настання певних юридичних наслідків, зокрема набуття права власності на нерухоме майно без укладання договору купівлі-продажу у встановленому законом порядку.
Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Отже колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи не заслуговують на увагу. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2013 року відхилити.
Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Самойлова О.В.