УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1425/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

при секретарі:Богданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим до Коктебельської селищної ради м. Феодосії АР Крим, ОСОБА_6, третя особа відділ Держкомзему України в м. Феодосії АР Крим, про визнання незаконним та скасування рішення Коктебельської селищної ради, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у державну власність, за апеляційними скаргами Коктебельської селищної ради м. Феодосії АР Крим, ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2012 року заступник прокурора м. Феодосії звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Позов мотивовано тим, що рішенням 33 сесії 5-го скликання Коктебельської селищної ради м. Феодосії АР Крим № 1863 від 24.07.2008 (пункт 1.12) ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку - земельну ділянку площею 0,0800 га, яка розташована АДРЕСА_1. На підставі даного рішення селищної ради, ОСОБА_6 16.12.2008 видано державний акт (серії ЯЖ № 521006) на право власності на земельну ділянку. Державний акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 010801900389. Перевіркою прокуратури м. Феодосії було встановлено, що відповідно до технічної документації з землеустрою, та карти експлікації земель за землекористувачами в межах смт. Коктебель виділена ОСОБА_6 земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коктебель, що свідчить про те, що Коктебельська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою, тому рішення № 1863 від 24.07.2008 в частині пункту 1.12 є незаконним та підлягає скасуванню. Виданий ОСОБА_6 на підставі незаконного рішення селищної ради державний акт (серії ЯЖ № 521006) на право власності на земельну ділянку позивач також вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а земельна ділянка площею 0,0800 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 підлягає поверненню у державну власність.

Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2012 року в якості третьої особи було залучено відділ Держкомзему України в м. Феодосії АР Крим.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня

2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п. 1.12 рішення 33 сесії 5-го скликання Коктебельської селищної ради м. Феодосії АР Крим від 24 липня 2008 року № 1863 «Про затвердження проектів землеустрою по відводу і передачі у власність земельних ділянок громадянам України», відповідно до якого ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою і передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, визнано незаконним та скасовано виданий 16 грудня 2008 року державний акт (серія ЯЖ № 521006) на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га кадастровий номер 0111645700:01:002:0556, АДРЕСА_1, та повернено спірну земельну ділянку у державну власність в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду відповідачі - Коктебельська селищна рада, ОСОБА_6 звернулись з апеляційними скаргами, посилаючись на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального та матеріального права в результаті неповного з'ясування доказів та обставин справи.

Зокрема, Коктебельська селищна рада м. Феодосія АР Крим зазначає, що судом першої інстанції не застосована практика Європейського Суду з прав людини, які підлягали застосуванню, оскільки порушено положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Доводи апелянта зводяться до того, що право приватної власності є непорушним, всі суб'єкти права власності є рівними перед законом, Коктебельська селищна рада діяла в межах своїх повноважень, винних дій відповідачів судом не встановлено. Апелянт вважає, що ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 набуто правомірно, зокрема в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель комунальної власності, на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах його повноважень, що передбачено статтями 81, 116, 121 ЗК України. Апелянтом також зазначено, що на час передачі ОСОБА_6 земельної ділянки АДРЕСА_1 інвентаризації земель смт. Коктебель, на яку посилається прокурор у позові, не було. У зв'язку з цим не було будь-якого сумніву, що спірна земельна ділянка знаходилась не в межах населеного пункту. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт ОСОБА_6 в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки оспорюється рішення Коктебельської селищної ради спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Він як фізична особа не може бути відповідачем за позовними вимогами про скасування рішення селищної ради, тому вимоги про визнання незаконним та скасування державного акту, виданого на земельну ділянку за оспорюваним рішенням селищної ради не могли розглядатися в одному провадженні з вимогами до Коктебельської селищної ради, оскільки об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства не допускається. Апелянт вважає, що зазначене підтверджується Рішенням Конституційного суду України №10-рп від 01.04.2010, яким надано офіційне тлумачення ч.1 ст.144 Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування в галузі земельних відносинах виступають виключно як суб'єкти владних повноважень. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск строку позовної давності, при цьому прокурором не порушувалось питання про поновлення пропущеного строку, а відповідач заявляв про застосування наслідків пропуску строку. Апелянт ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_6 та його представника, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що пунктом 1.12 рішення Коктебельської селищної ради м. Феодосії АР Крим № 1863 від 24.07.2008 ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0800 га, АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 0111645700:01:002:0556, за рахунок земель селищної ради, які не передані у власність або постійне користування, які входять в категорію земель жилої та громадської забудови в межах смт. Коктебель (а.с.7). На підставі зазначеного рішення селищної ради, 16.12.2008 ОСОБА_6 видано державний акт (серії ЯЖ № 521006) на право власності на земельну ділянку. Державний акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010801900389 (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що межі смт. Коктебель згідно проекту землеустрою загальною площею 871,1680 га установлені рішенням Верховної Ради АР Крим № 1349-4/05 від 22.06.2005 «Про затвердження меж смт. Коктебель (м. Феодосія) Автономної Республіки Крим». Вирішення питання щодо встановлення меж в натурі покладалось на Коктебельську селищну раду, яка повинна була виступити заказником цих робіт (а.с.6).

Рішенням Коктебельської селищної ради № 2310 від 30.04.2009 затверджена технічна документація з землеустрою щодо проведення інвентаризації земель населеного пункту смт. Коктебель площею 871,1680 га, яка узгоджується з кадастровим планом, опорним планом смт. Коктебель загальною площею 871,1680 га (а.с.74-77).

З пояснювальної записки до технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель смт. Коктебель слідує, що земельно-кадастрові роботи виконані в системі координат 1963 року, та виявлено, що за межі населеного пункту виходять деякі земельні ділянки загальною площею 1,9920 га, в тому числі земельні ділянки по вул. Мигдальна загальною площею 0,9597 га (а.с. 120-125).

Рішенням Коктебельської селищної ради № 2478 від 14.08.2009 затверджено індексну кадастрову карту Коктебельської селищної ради (а.с.37). Рішенням Коктебельської селищної ради № 1041 від 30.03.2012 затверджено Генеральний план смт. Коктебель (а.с. 40). Рішенням Коктебельської селищної ради № 1186 від 31.05.2012 вирішено розробити проект землеустрою щодо змін меж смт. Коктебель орієнтовною площею 1131,17 га (а.с. 39).

Відповідно до виконаного Феодосійською товарною біржею плану накладення меж індексно-кадастрової карти смт. Коктебель, за межами населеного пункту смт. Коктебель, знаходиться земельна ділянка, розташована АДРЕСА_1. Вказана індексно-кадастрова карта АР Крим 02.12.2008 затверджена Рескомземом АР Крим (а.с.12).

На виконання наказу Рескомзему АР Крим № 76 від 18.01.2012 сектором державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосія АР Крим була проведена позапланова перевірка (з виходом на місцевість) щодо дотримання вимог земельного законодавства при виділі та використанні земельних ділянок у смт. Коктебель, якою встановлено, що земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0800 га, що передана ОСОБА_6, відповідно до технічної документації, зокрема карти експлікації земель за землекористувачами в межах смт. Коктебель, яка додається до технічної документації з землеустрою по проведенню інвентаризації земель населеного пункту смт. Коктебель - знаходиться за межами населеного пункту смт. Коктебель. Проведення даної перевірки та встановлення порушень підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.01.2012 (а.с. 9-11).

З висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи № 599 від 26.06.2013, яка проводилась по справі за клопотанням відповідача ОСОБА_6, свідчить, що земельна ділянка площею 0,0800 га на момент та після прийняття рішення 33 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради № 1863 від 24.07.2008, а також передачі ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0111645700:01:002:0556), знаходилась поза межами населеного пункту Коктебель відповідно до технічної документації щодо проведення інвентаризації земель населеного пункту смт. Коктебель площею 871,1680 га (а.с. 137-140).

Колегія суддів вважає, що за наявними в матеріалах справи доказами суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту смт. Коктебель.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. До повноважень Ради міністрів АР Крим у галузі земельних відносин відповідно до ст. 16 ЗК України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним Кодексом України.

Частина 1 статті 116 ЗК України в редакції, що діяла на час спірних відносин передбачала, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 118 ЗК України передбачає, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

З урахуванням зазначених положень закону, обов'язковою умовою для віднесення відповідних земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку - є знаходження їх в межах населених пунктів (міст, селищ і сіл). Отже, за межами населеного пункту земельні ділянки не можуть виділятися для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Згідно з частиною 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушено його прав на землю. Вказаною нормою права передбачений захист прав на земельні ділянки шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 155 ч.1 ЗК України встановлено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З висновків Верховного Суду України, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України, слідує, що установивши, що спірні земельні ділянки первинним їхнім власником за встановленим законом порядком не надавалися, порушення вимог пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (земельні ділянки знаходяться поза межами населеного пункту і не могли надаватися селищною радою), селищна рада не має права розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки землі знаходяться поза межами населеного пункту, а тому незаконно вибули з державної власності, суди повинні застосовувати норми закону, які захищають порушене право держави (постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2011 р. у справі № 6-34цс11). Аналогічні висновки Верховного Суду України щодо застосування пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) містить постанова від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, зокрема про те, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Коктебельської селищної ради від 16.12.2008 ОСОБА_6 передана у власність земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, розташована за межами населеного пункту смт. Коктебель, з порушенням вимог пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК (в редакції, що діяла на час спірних відносин), право розпорядження земельною ділянкою належало Раді міністрів АР Крим, а не Коктебельській селищній раді.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора та визнання незаконним і скасування рішення Коктебельської селищної ради щодо передачі відповідачу спірної земельної ділянки у власність.

Оскільки рішення селищної ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_6 було незаконним, заява відповідачем до Ради міністрів АР Крим не подавалась, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню до земель державної власності, а виданий ОСОБА_6 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню, оскільки перехід права власності на земельну ділянку здійснено поза волею власника в особі Ради міністрів АР Крим.

Посилання апелянта ОСОБА_6, що суд за межами своєї компетенції, розглянув питання щодо скасування рішення, прийнятого селищною радою, оскільки вказані питання підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегією суддів не можуть бути прийняти до уваги, оскільки як роз'яснено у п. п. 6 - 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» та п. п. 2 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

У випадках, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність (ст.114 ЦПК України).

В даному випадку прокурор оспорює правомірність передачі Коктебельською селищною радою громадянинові земельної ділянки, з підстав відсутності повноважень селищної ради, але цей спір не обмежується лише оскарженням рішення селищної ради, оскільки вирішується питання реалізації права власності на земельну ділянку, який нерозривно пов'язаний з іншими позовними вимогами - про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі спірного рішення та повернення земельної ділянки у державну власність.

Посилання апелянта ОСОБА_6 на рішення Конституційного Суду України №10-рп від 01.04.2010 колегія суддів не може визнати обґрунтованим. У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначав про те, що відповідно до положень статті 143 Конституції України та ст.12 ЗК свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин. Тобто йде мова про можливість оскарження рішень місцевої влади, які стосуються владних управлінських функції. В той же час, у цій справі розглядаються вимоги щодо правомірності переходу права власності на земельну ділянку в порядку приватизації, що здійснено за межами повноважень органу місцевого самоврядування, як власника землі і не стосуються його управлінських функції в галузі земельних відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що спір підлягав розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства відповідає нормам процесуального права.

Також колегія суддів вважає, що доводи апелянта ОСОБА_6 щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачу про порушення його права стало відомо в січні 2012 року за результатами проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства, тому відповідно до положень ст. 261 ЦК України строк, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплинув. Висновок суду першої інстанції з цього питання будь-яким чином не спростований, тому колегія суддів погоджується з тим, що строк позовної давності не сплинув та поновлення не потребує.

Посилання апелянта - Коктебельської селищної ради м. Феодосія АР Крим на невідповідність ухваленого судом рішення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003, якими визначено, що самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна, не можна визнати обґрунтованими.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно зауважує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства. Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при зазначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Предметом розгляду рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003, на яке посилається апелянт, були інші обставини, ніж по вказаній справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що звернення прокурора по справі спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність та повернення її у державну власність, як таку, що вибула з власності Держави незаконним шляхом.

Зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом України в постанові від 18.09.2013 по справі № 6-92цс13.

Інших доводів, що спростовують висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційних скаргах не наведено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не має.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Коктебельської селищної ради м. Феодосії АР Крим, ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.