У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 27 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 7 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                   ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                   несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1:

-     на користь потерпілої ОСОБА_2 - 13 700 грн. та 25 000 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно;

-     на користь Снятинської ЦРЛ - 258 грн. та Івано-Франківської обласної клінічної лікарні - 1 191 грн. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої.

            Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 касаційних скарг та подання щодо якого не надходило.

            Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2005 року вирок щодо засудженого ОСОБА_1 змінено в частині розв'язання цивільного позову: стягнення на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди зменшено до 8 000 грн.

            У решті вирок залишено без зміни.

            На підставі п. б ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено.

            Як визнав суд, 2 червня 2004 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем “ІНФОРМАЦІЯ_2” д.н.з. НОМЕР_1, рухався по автодорозі ІНФОРМАЦІЯ_3 і в АДРЕСА_1 виконував у забороненому місці поворот ліворуч та виїхав на зустрічну смугу, порушивши пункти 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, чим створив перешкоду для автомобіля “ІНФОРМАЦІЯ_4” д.н.з. НОМЕР_2, що рухався у попутному напрямку під керуванням ОСОБА_3 Останній безпечної швидкості руху не обрав і при обмеженій оглядовості, виконуючи обгін в забороненому для цього місці, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки зустрічних потоків, порушивши пункти 10.1, 12.1, 12.2, 14.2 і 14.6 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на зустрічній смузі сталося зіткнення зазначених автомобілів, що спричинило пасажиру автомобіля “ІНФОРМАЦІЯ_4” потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначених судових рішень із закриттям справи щодо нього. Не заперечуючи допущення ним порушень Правил дорожнього руху, вважає, що його дії не призвели до зіткнення транспортних засобів та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, яке сталося лише з вини ОСОБА_3, оскільки той порушив такі вимоги безпеки руху (виконував обгін на великий швидкості в забороненому місці), які безпосередньо призвели до настання згаданих наслідків.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушень правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, підтверджується зібраними у справі доказами.

            Колегія суддів виходить із встановлених судом першої інстанції обставин події, достовірність доказів про які в касаційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюється.

            Так, з матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції обставин убачається, що автомобіль ОСОБА_3 зіткнувся з автомобілем ОСОБА_1 в той момент, коли останній виконував поворот на ділянці дороги, в якій здійснення таких маневрів заборонено, оскільки є порушенням правил безпеки дорожнього руху.

            Враховуючи, що ОСОБА_1, не дотримуючись правил виконання поворотів, створив перешкоду для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3, твердження в касаційній скарзі про те, що до зіткнення призвели лише допущенні останнім порушення правил виконання обгону є неприпустимим.

            За таких обставин, судами вірно визначено прямий причинний зв'язок між ДТП, яке відбулося на зустрічній смузі, коли обидва засуджених порушували правила дорожнього руху та спричиненням потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, оскільки такий зв'язок ґрунтується на спільній взаємодії двох транспортних засобів, що викликана обопільним порушенням водіями правил безпеки руху.

            З огляду на зазначені обставини, дотримання одним із водіїв згаданих правил дозволило б запобігти зіткненню автомобілів, а тому посилання у скарзі засудженого на необхідність розмежування допущених ним порушень від дій іншого засудженого, як тих, що до заподіяння тілесних ушкоджень не призвели, є безпідставними.

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, а призначене йому покарання повною мірою відповідає вимогам закону.

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.

С у д д і:

Кліменко М.Р.                                             Пошва Б.М.                                       Нікітін Ю.І.