УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/181/К/14 Головуючий в суді першої

Справа № 408/8766/12 інстанції - Вікторович Н.Ю.

Категорія 27 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильськї А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі - Булах К.А.,

за участю - позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 жовтня 2012 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір про попередні наміри, предметом якого є продаж останнім позивачу квартири АДРЕСА_1 за 389280грн., із яких позивачем передано відповідачу ОСОБА_5 завдаток у сумі 16220грн. в еквіваленті 2000 доларів США. Вищезазначена угода була укладена в приміщенні агентства нерухомості «Хрещатик» та посвідчена посадовою особою цього агентства - відповідачем ОСОБА_3, який виступав гарантом законності правочину. Після отримання завдатку відповідач ОСОБА_5 зник та припинив контактувати з позивачем. Звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_2 дізнався, що квартира, яку він мав намір придбати, знаходиться в заставі банку і 22 жовтня 2012 року реалізована державними виконавцями. Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3: подвійну суму завдатку в розмірі 32440грн., 40000 грн. моральної шкоди, 7935грн. витрат на правову допомогу та 724,40грн. судового збору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, з ОСОБА_5 на його користь стягнуто подвійну суму завдатку у розмірі 32440грн. та судові витрати у розмірі 8812 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди та в позові до ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, відмовляючи йому в позовних вимогах до ОСОБА_3, судом не враховано, що останній знав, що спірна квартира є заставним майном банку, але приймав участь в укладанні договору про попередні наміри від 07.10.2012 року, надавши гарантію законності угоди. Крім того, відмовляючи в частині позову про стягнення моральної шкоди, суд не звернув уваги на той факт, що внаслідок неправомірних дій відповідачів ОСОБА_2 завдано моральні та душевні страждання, які призвели до його госпіталізації в кардіологічне відділення лікарні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2012 року в агентстві нерухомості «Хрещатик» між та ОСОБА_5 укладено договір про попередні наміри, згідно якого не пізніше 01 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_5 (Продавець) мав намір продати, а позивач ОСОБА_2 (Покупець) бажав купити квартиру АДРЕСА_1 за 389280грн. в еквіваленті 48000доларів США. (а.с. 7-10).

Згідно зазначеного договору у момент його підписання позивачем була передана відповідачу сума завдатку у розмірі 16220грн. в еквіваленті 2000 доларів США.

Зазначений договір посвідчений відповідачем ОСОБА_3 як посадовою особою агентства.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач ОСОБА_5 не виконав зобов'язання за договором, а ОСОБА_3, який гарантував законність угоди, заявив, що не має відношення до цієї справи та йому не відомо, де перебуває ОСОБА_5 Позивач наполягав на солідарному стягненню з відповідачів моральної та матеріальної шкоди, спричиненої йому їх неправомірними діями.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився не з усіма доводами позивача та задовольнив його вимоги частково, стягнувши з ОСОБА_5 на його користь подвійну суму завдатку у розмірі 32440грн. та судові витрати у розмірі 8812 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 не оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, колегія суддів, виходячи із положень ст.. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом, не вдається до оцінки рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, яка не оскаржена відповідачем, а обмежується лише оцінкою рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги позивача не містять підстав для її задоволення.

Так, посилання на участь відповідача ОСОБА_3 в укладанні договору про попередні наміри від 07.10.2012 року та його обізнаність про те, що спірна квартира є заставним майном банку, не є підставою для покладення на останнього солідарної відповідальності за невиконання зобов'язань за договором про попередні наміри, оскільки він не є стороною цього договору та не брав на себе жодних зобов'язань.

Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні докази того, що між позивачем та Агентством нерухомості «Хрещатик» існували правовідносини з приводу купівлі-продажу нерухомості, які б могли бути підставою для покладення на останнього відповідальності за угоду, яка не відбулась.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині відмови у стягненні моральної шкоди, оскільки, як роз'яснив Пленум Верховного Суду в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим

законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння

моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п. 5 цієї постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Зважаючи на те, що умовами договору про попередні наміри, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди у випадку порушення зобов'язань однією зі сторін, підстави для стягнення з останнього моральної шкоди відсутні.

Також колегія суддів не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди й з відповідача ОСОБА_3

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі, з огляду на положення ч. 2 ст. 59, ст.. 61 ЦПК України, докази того, що дії відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_3 носять протиправний характер.

Також відсутні докази наявності причинного зв'язку між хворобою позивача та діями відповідачів, а також вини останніх в її заподіянні.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді: /підписи/

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів