УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1350/13Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"28" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Авраміді Т.С., Моісеєнко Т.І.,

при секретарі:Кувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Першої Керченської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій незаконною та зобовязання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Першої Керченської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Першої Керченської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій незаконною та зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Позов мотивовано тим, що після смерті її мати ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на кімнату площею 12,8 м2 у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вказана кімната в квартирі належала матері позивачки на підставі договору дарування від 14 листопада 1995 року. Друга кімната площею 14,7 м2 належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло. Позивачка, як єдиний спадкоємець першої черги, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у вигляді кімнати площею 12,8 м2 у вказаній квартирі, отримала відмову державного нотаріуса Першої Керченської державної нотаріальної контори ГУЮ МЮУ в АР Крим Метельової Р.В., що викладено в постанові. Причиною відмови стало відсутність реєстрації в БТІ при житті спадкодавця її права власності на вказану кімнату. Позивачка просить визнати відмову нотаріуса незаконною та зобов'язати видати свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені, визнано незаконним відмову державного нотаріуса Першої Керченської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Метельової Р.В. від 20.06.2013 року у видачі свідоцтва про право на спадщину, та зобов'язано відповідача видати вказане свідоцтво. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На вказане рішення суду Перша Керченська державна нотаріальна контора ГУЮ МЮУ в АР Крим подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт ставить питання про його скасування та ухвалення по справі нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги письмові заперечення відповідача та при ухваленні рішення судом не враховані положення чинного з 01.01.2004 року Цивільного кодексу України та п.4 Перехідних положень ЦК, оскільки спадщина відкрилась під час його дії. Підставою для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії було не дотримання спадкодавцем ст.182 ЦК України 2004 р. стосовно обов'язкової реєстрації нерухомого майна.

Апелянт посилається на те, що за п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не приняв вказаний Порядок до уваги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з доведеності обставин щодо порушення її права як спадкоємця першої черги на отримання спадщини у вигляді нерухомого майна, право власності на яке було набуто у 1995 році на підставі договору дарування, засвідченого нотаріально, відповідно до норм діючого на той час ЦК УРСР 1963 р.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Статтею 128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визначено, що право власності у набувача майна за договором дарування виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Згідно ст.243 ЦК УРСР, який був чинним на момент укладення договору, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Відповідно до ст.ст. 227, 244 ЦК УРСР договір дарування нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації в виконавчому комітеті місцевих рад народних депутатів.

Наслідками недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення договору, є недійсність договору, що було передбачено ч.1 ст.227 ЦК УРСР.

При цьому діюче на той час законодавство, зокрема ЦК УРСР в редакції 1963 року, не пов'язувало будь-яких правових наслідків, у тому числі виникнення або припинення права власності на нерухоме майно, з реєстрацією договору дарування нерухомого майна в виконавчому комітету місцевих Рад.

Положення Цивільного Кодексу України в редакції 2004 року щодо обов'язкової реєстрації договору дарування в органах БТІ на вищевказані правовідносини не розповсюджуються, так як відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно положень ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності 03.08.2004 року (в редакції на час виникнення спірних відносин), права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, одна кімната площею 14,7 м2 у двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло за життя належала ОСОБА_7, матері позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Друга кімната площею 12,8 м2 у вказаній двокімнатній квартирі належала померлій на підставі договору дарування від 14 листопада 1995 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, посвідченого державним нотаріусом Першої Керченської державної нотаріальної контори 14 листопада 1995 року (а.с.70). Отже колегія суддів вважає, що за своєю формою договір відповідає вимогам закону, що діяв на час його укладання.

Матеріали справи не містять відомостей, що договір дарування будь-ким оспорювався. У встановленому законом порядку договір недійсним не визнавався та за ініціативою сторін не розривався. Державний нотаріус Першої Керченської державної нотаріальної контори ГУЮ МЮУ в АР Крим Метельова Р.В. постановою відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину на вищевказану кімнату оскільки спадкодавець за життя не зареєструвала право власності, набутого за договором дарування на нерухоме майно - кімнату площею 12,8 м2 в квартирі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зробив висновок, урахувавши, що спірна кімната належала спадкодавцю на підставі договору дарування, позивачка має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, висновки суду достатньо обґрунтовані та підтверджені наявними в матеріалах справи доказам.

Оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення положень законодавства, без урахування дії закону у часі, тому на законність оскаржуваного рішення не впливають, судова колегія дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Першої Керченської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Авраміді Т.С.