УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1281/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"30" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-суддіРоманової Л.В.,

суддівРедько Г.В., Авраміді Т.С.,

при секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто» про визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів. Позов мотивовано тим, що між сторонами 10.03.2012 р. укладено угоду № 3758967 про надання відповідачем послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання нею автомобіля; 28.04.2012 р. було укладено аналогічну угоду № 383560, яка є додатковою угодою до угоди № 3758967, оскільки вони укладені між тими самими сторонами з приводу того ж самого предмету, є типовими та аналогічними за змістом, за рахунок другого договору зараховані платежі, внесені позивачем за першою угодою. Всього нею сплачено відповідачеві 81325,73 грн. Вважає, що вказані договори (угоди) є недійсними оскільки вони не відповідають положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України, суперечать вимогам ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», містять несправедливі умови. Зокрема, позивачці при підписанні договорів не було відомо, які саме гарантії та на яких умовах вимагатиме відповідач. Умовами договорів передбачено збільшення поточної ціни, що впливає на остаточну ціну автомобіля, та з цих підстав розірвання угод неможливо. У випадку розірвання угоди за ініціативою позивачки, сплачені кошти відповідачем повертаються частково - лише Чисті Внески, інші суми не повертаються. При цьому відповідач має право обирати на власний розсуд вид гарантії, а якщо вважатиме гарантії недостатніми, то має право відмовити у передачі автомобіля. Також договорами не передбачена відповідальність другої сторони за невиконання чи неналежне виконання умов договору, що свідчить про порушення принципу рівності сторін. Тим самим права позивачки, як споживача, порушені. Позивачка просила визнати недійсними укладені договори та стягнути на її користь з відповідача суму у розмірі 81325,73 грн.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ТОВ «Авто Просто» про визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів відмовлено у повному обсязі.

На зазначене судове рішення представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт вказує, що умови договорів (угод) суперечать нормам статей 203, 215, 627 Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», тому є несправедливими, оскільки передбачають значну відповідальність позивачки, а з боку відповідача у випадку не виконання ним зобов'язань навпроти будь-якої відповідальності договір не містить. При ухваленні рішення суд першої інстанції зробив висновок, що позовні вимоги є необґрунтованими, а умови договорів справедливими, оскільки позивачка їх підписала, тобто погодилась на визначені в договорі умови. Апелянт вважає, що цей висновок суперечить зазначеним положенням Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а доводи позивачки не спростовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що умови договорів, які були укладені між сторонами, не містять положення, які б мали ознаку несправедливості в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому відсутні підстави для визнання угод недійсними.

Колегія суддів в межах доводів апеляційної скарги погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 березня 2012 р. між позивачем та ТОВ «Авто Просто» укладено угоду № 375897, за якою відповідач зобов'язався надати послуги системи «Авто Так», спрямовані на придбання автомобіля. За вказаною угодою позивач здійснила платежі на користь відповідача у сумі 3769,91 грн. та 12230,08 грн. На підставі заяви позивача від 16.03.2012 р. договір № 375897 розірвано. 28 квітня 2012 р. між сторонами була укладена Угода № 383560, за якою також ТОВ «Авто Просто» зобов'язалось надати позивачці послуги системи «Авто Так», спрямовані на придбання автомобіля, а позивачка в зобов'язалась сплачувати внески. На виконання умов укладеної угоди, позивач здійснила такі платежі: вступний внесок в сумі 4694,00 грн., а також внески 59305,60 грн. та 1325,73 грн. За заявою позивачки авансовий внесок за договором №375897 від 10 березня 2012 р. був зарахований за укладеною угодою № 383560. За заявою позивачки від 08 червня 2012 р. договір № 383560 розірвано.

Вказані обставини також встановлені судом у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Авто Просто» в рішенні Апеляційного суду АРК від 09.04.2013 р., яке набрало законної сили, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про повернення грошових коштів, внесених до ТОВ «Авто Просто», до розірвання договору.

Заявляючи новий позов до ТОВ «Авто Просто» та оспорюючи укладені договори (угоди), ОСОБА_6 посилалась на несправедливі умови цих договорів, про які вона раніше не знала. При цьому позивачка в ході розгляду справи в апеляційному суді підтвердила, що знайомилась з умовами угоди, вважала їх прийнятними для себе та добровільно підписала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

З висновків та правових позицій Верховного Суду України, викладених в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 р. у справі № 6-40цс13, стосовно підстав для визнання угоди недійсною, що в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх судів, свідчить наступне.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Водночас, предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ «Авто Просто» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою (а.с.6, 11).

Система "АвтоТак" - це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг АВТО ПРОСТО з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст. ст. 5, 6 додатка N 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ «Авто Просто» зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатка N 2 до Угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ТОВ «Авто Просто» зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Відповідно до Угоди між ТОВ «Авто Просто» та виробником (дистриб'ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатка N 2).

Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді «Чисті внески» або «Внесок в оплату товару».

Відповідно до розд. 1 Визначення термінів додатка N 2 до Угоди «Цілий Чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля. Половинний Чистий внесок - це половина Цілого чистого внеску».

Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатка N 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100 % від ціни автомобіля.

Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатка N 2 до Угоди).

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів", на яку посилаеється апелянт містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суд першої інстанції в рішенні, що оскаржується, навів мотиви, з яких не можна кваліфікувати умови договору несправедливими. До того ж, як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачкою, наприкінці тексту договорів під записом - «Учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами Угоди, умови Угоди зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе» - позивачка ставила свій підпис (а.с.9 зв., 14 зв.), а перед тим знайомилась з текстом угод.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи; інші доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати умови оспорених договорів такими, що суперечать принципу рівності сторін та є несправедливими, відповідає встановленим по справі обставинам та правовій позиції Верховного Суду України в аналогічній справі. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді:

Романова Л.В. Авраміді Т.С. Редько Г.В.