Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2014 р. Справа № 805/940/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дворникова М.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Новоазовському районі Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 88,44 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Новоазовському районі Донецької області про стягнення заборгованості сум витрат на виплату і доставку пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам ї сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну у розмірі 88,44 грн. В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що згідно Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань. Відповідно до Порядку, затвердженому спільною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, органи Пенсійного фонду проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають відповідний акт звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Проте, під час звірки за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року, відповідачем безпідставно не прийнято до відшкодування витрати на виплату пенсій на загальну суму 88,44 грн., в зв'язку з чим позивач просив вказані суми стягнути у судовому порядку.
В судове засіданні представник позивача не з'явився, 04 лютого 2014 року через канцелярію суду надав клопотання (вх. 4184/14) про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.
З урахуванням положень частин 4,6 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області було направлено до відповідача акт щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з липня 2013 року по грудень 2013 року включно, на загальну суму 88,44 грн. (а.с. 7)
Як вбачається з акта звірки, та доданого до нього списку сум витрат на виплату пенсії, громадянці ОСОБА_1, за період з липня 2013 року по грудень 2013 року включно було виплачено пенсію по втраті годувальника внаслідок трудового каліцтва на виробництві, яке він отримав на території колишнього СРСР, але на цей час проживає в Україні на загальну суму 88,44 грн.
Акт звірки було підписано, проте не визнано суму у розмірі 88,44 грн. Відповідач повернув акт до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі на відшкодування витрат без роз'яснення причин відмови у відшкодуванні коштів на витрати, пов'язані з виплатою пенсій на загальну суму 88,44 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з копією свідоцтва про народження її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
З акту № 14 про нещасний випадок на виробництві та копії свідоцтва про смерть вбачається, що 08.02.1998 року з ОСОБА_2, під час роботи на шахті "Аяч -Яга", м. Воркута, республіки Комі Російської Федерації стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він помер.
Згідно з довідки за № 347 ОСОБА_1 є студенткою денного відділення Рубіжанського політехнічного коледжу ім. О.Є. Порай-Кошиці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Період навчання з 01.09.2011 року по 31.01.2013 року.
Згідно з розпорядженням № 128416 від 02.02.2011 року ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія по втраті годувальника ОСОБА_2, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ за цим видом страхуванням надаються, зокрема, наступні види соціальних послуг та матеріального забезпечення: відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
В силу статті 6 Основ, статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплено пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
За змістом статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особам, які перебували на його утриманні, за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вони проживають.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12 листопада 2013 року у справі № 21-394а13.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості у розмірі 88,44 грн. у повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Новоазовському районі Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 88,44 грн. - задовольнити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Новоазовському районі Донецької області (87600, Донецька область, м. Новоазовськ, вул. Леніна, 30, ЄДРПОУ 26417016) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (87600, Донецька область, м. Новоазовськ, вул. Леніна, 11, ЄДРПОУ 234130087) суму боргу у розмірі 88 (вісімдесят вісім) гривень 44 копійки.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.