ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2014 р. Справа №920/30/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23", вул. Шевченка, 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762
про стягнення 8 267,60 грн.
Суддя Сірош Д.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області 02.11.1997 р.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 267,60 грн за поставлений товар (автомобільні запчастини), з яких: 8 145,75 грн - сума основного боргу, 121,85 грн - 3% річних.
06.02.2014 р. від позивача надійшла заява про відмову від стягнення витрат на правову допомогу, витрат на проїзд, податкових витрат. Суд приймає відмову позивача від стягнення вказаних витрат.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р., гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
30 березня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Управління механізації будівництва № 23" досягнуто усної домовленості щодо поставки Товару (автомобільних запчастин) на умовах попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2012 - 2013 років поставив покупцю - ПрАТ "УМБ - № 23" автомобільні запчастини на загальну суму 22 383,75 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними та довіреностями на отримання Товару (а. с. 20 - 40).
Всього позивачем поставлено відповідачу Товару на суму 22 383,75 грн.
Проте, відповідач частково провів розрахунки за поставлений Товар у сумі 14 238,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 145,75 грн.
Зазначений розмір заборгованості підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2013 р., підписаним відповідачем (а. с. 41).
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Оскільки, чинним законодавством України, зокрема, статтями 638, 712 ЦК України, не передбачено обов'язку сторін щодо дотримання письмової форми договору поставки, а також не передбачено негативних наслідків укладення такого договору в усній формі, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як роз'яснено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Таким чином, оскільки факт поставки Товару відповідачу є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому відповідач зобов'язаний оплатити отриманий Товар.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах
звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 121,85 грн - 3% річних за період з 02.07.2013 р. по 31.12.2013 р.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23", вул. Шевченка, 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ідентифікаційний код 04715606, р/р 26000013002881 в АТ "Сбербанк Росії" м. Київ, МФО 320627) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 у ПАТ "Креді агріколь Банк", МФО 300614) 8145 грн. основного боргу, 121,85 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Сірош Д.М.
Повне рішення складено: 11.02.2014 р.