ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2014 рокуСправа №827/2972/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю представників:
позивача - Мельникова Сергія Петровича, керівник довідка АА №770481 ЄДРПОУ паспорт НОМЕР_3 виданий Гагарінським РВ УМВС України м.Севастополя від 11.05.1999, Крічун Марка Михайловича, довіреність № б/н від 16.12.2013, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс";
відповідача - Горошко Марії Олександрівни, довіреність № 185/9/10-039 від 01.07.2013, Державна податкова інспекція у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач, зокрема просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001240221 від 14 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Югтехпромсервіс" з податку на додану вартість у розмірі 84547,5 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 11405,5 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, укладена між сторонами угода є дійсною якщо її недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладена між позивачем та контрагентами угода відносно капітальних ремонтів деталей і вузлів автомобілів КамАЗ та виконання робіт по ремонту вузлів і агрегатів транспортних засобів не віднесена до категорії нікчемного правочину, рішення суду про визнання угоди недійсною відсутнє, надання послуг по ремонту автотранспортних засобів підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які були надані відповідачу на перевірку, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання також не засновано на нормах законодавства.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодилась у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (арк..с.185-187 ).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі в період з 19.11.2012 по 23.11.2012 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку TOB "Югтехпромсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин з ПП "Базис Торг" та ПП "Кримспецтехнолоджи" за період з 01.01.2010 - 31.03.2012.
За результатами перевірки, складено Акт №129/22-1/32332175/9217/10 від 30.11.2012, в якому викладені порушення платником податків вимог чинного законодавства з оподаткування, зокрема, з податку на додану вартість: п.7.2 пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.185 ст.14. п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Розділу III Податкового кодексу України, п. 134.1.1. п.134.1 ст.134, пп. 138.1.1 п.138.1 п.138.2 п. 138.4 п. 138.6, п.138.8 ст.138, п. 149.1 ст.149 Розділу III Податкового кодексу України.
За наслідками перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі було винесене податкове повідомлення - рішення від 14.12.2012 № 0001240221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84547,5 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 11405,5 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2010 року ТОВ "Югтехпромсервіс" був укладений договір №51/149 на виконання робіт по ремонту вузлів і агрегатів транспортних засобів від ПП "Кримспецтехнолоджи".
Виконавець виставляє замовнику рахунок за виконані роботи по кожному замовленню. Замовник проводить Оплату вартості робіт по замовленню. Виконавець виконує роботи у міру надходження заявок. Виконавець для виконання робіт може привертати третіх осіб. Строки виконання робіт обмовляються окремо по кожному замовленню у залежності від об'єму і складнощі робіт. Остаточна передача об'єкта роботи замовнику здійснюється після повного рахунка з боку замовника. Термін дії договору з 01.09.2010р. по 31.07.2011р.
На підставі вищезгаданого договору на адресу позивача виписані податкові накладні № 1255 від 15.09.2010р., № 1415 від 02.10.2010р., № 1767 від 25.11.2010р., № 1881 від 14.12.2010р., № 37 від 09.03.2011р., № 36 від 09.03.2011р., № 21 від 10.05.2011р., № 22 від 10.05.2011р., № 20 від 10.05.2011р., № 82 від 25.07.2011р.
Реальність здійснення господарської операції підтверджується також: актами здачі, приймання виконаних робіт, послуг (арк..с. 64-73).
Придбання позивачем робіт за договорами з ПП "Кримспецтехнолоджи" та ПП "Базис Торг" було зумовлено наявністю зобов'язань TOB "Югтехпромсевіс" перед ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», що безпосередньо підтверджується договорами №2793 від 11.07.2011, № 775 від 21.02.2011, № 1005 від 04.03.2010 та додатковими угодами №1, №2 з капітального ремонту автомобілів. Отже, пов'язаність укладення позивачем спірних договорів та використання робіт за цими договорами у господарській діяльності позивача встановлено при розгляді даної справи. Зазначений факт відповідачем не спростований.
Умови вищевказаних договорів на виконання робіт по ремонту вузлів і агрегатів транспортних засобів виконані сторонами, роботи фактично виконані ПП "Кримспецтехнолоджи" та ПП "Базис Торг", та передані та прийняті спочатку TOB "Югтехпромсевіс", а в подальшому ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», що підтверджено актами здачі, приймання виконаних робіт, послуг.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 ( чинного на час виникнення правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою цім Законом, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (спорудженням) основних фондів (засобів, у тому числі інших необоротних активів). Також право на віднесення сум податку до податкового кредиту встановлено у п.198.1 ст.198 ПКУ та виникає у разі: придбання або виготовлення товарів (послуг), придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, тощо.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про «Про податок на додану вартість» (відповідна норма міститься у п.201.4 ст.201 ПКУ), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 9 Закону «Про податок на додану вартість», аналогічна норма закріплена у п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження вчинення господарських операцій по угодам з контрагентами позивача надані копії первинних документів. Надані в матеріали справи документи відповідають змісту первинних документів у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки містять необхідні обов'язкові реквізити первинних документів та містять достовірні дані щодо проведених господарських операцій.
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» та відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України факт придбання товарів/послуг, підтверджений податковою накладною є визначальною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту.
Крім того, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали не анульовані свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
Відповідно до припису часті 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту платника податків є факт отримання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності та підтвердження податковими накладними, що виписані платником податку на додану вартість.
Суд не приймає до уваги висновки представника відповідача про нерозуміння щодо необхідністі залучення до виконання робіт контрагентів - ПП "Базис Торг" та ПП "Кримспецтехнолоджи", в зв'язку з тим, що одним з основних видів діяльності TOB "Югтехпромсервіс" є технічне обслуговування та ремонт автомобілів .
Отже, зазначені вище обставини підтверджують факт виконання сторонами умов договорів в повному обсязі. Тому, договір №51/149 від 01.09.2010р на виконання робіт укладений з дотриманням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін правочину вільне і відповідає їх внутрішній волі; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Під час судового розгляду справи представником податкового органу надано вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_5, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_5
Так, ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального Кодексу України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 000 гривень.
Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 років ОСОБА_5, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_5 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП «Строитель плюс» (31263808), КП «Альянс» (32468182), ПП «Севелітстрой» (35096833), ПП «Кримторг» (32271261) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (36693441).
Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_5 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: - генеральному директору TOB «Союз КДС» ОСОБА_7, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень; - головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень; - директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_8, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень; - директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_4 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_9 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплаті податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні; - директору TOB «Будком» ОСОБА_10, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.
Вироком суду не встановлено обставин щодо фіктивності (нереальності) правочинів між TOB "Югтехпромсевіс" та ПП "Базис Торг" та ПП "Кримспецтехнолоджи" або не виконання ПП "Кримспецтехнолоджи" для TOB "Югтехпромсевіс" ремонтних робіт, а тому даний вирок не є обов'язковим для суду у даних спірних правовідносинах в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, відповідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року (зміна редакції статті 228 Цивільного кодексу України), правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, не є у розумінні Цивільного кодексу України нікчемним правочином, тобто є оспорюваним правочином. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчиненого позивачем правочину як фіктивного або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя ДПС та наявності порушень з боку ТОВ " Югтехпромсервіс " не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірні податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Повний текст постанови складено 30 січня 2014 року.
Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0001240221 від 14 грудня 2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Югтехпромсервіс" з податку на додану вартість у розмірі 73142,0 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 11405,5 грн..
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ " Югтехпромсервіс " судовий збір у розмірі 172, 05 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя підпис О.В. Гавура
З оригіналом згідно
Постанова не набрала чинності
Суддя О.В. Гавура