Головуючий суду 1 інстанції - Татарінова О.А.

Доповідач - Маляренко І.Б.

Справа № 2-981/12

Провадження № 22ц/782/5276/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.,

Суддів: Борисова Є. А., Яреська А.В.

За участю секретаря: Веселова С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою через представника - ОСОБА_3,

на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2013 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Приватний нотаріус ОСОБА_5, ПАТ КБ «Правекс Банк», про визнання договору купівлі - продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2013 року як такого, що не відповідає вимогам матеріального і цивільного процесуального права, і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб,

що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу задоволенню не підлягає.

Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.05.2007 року було укладено нотаріально

посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_6 продала, а

ОСОБА_4 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Звернувшись у січні 2009 року до суду, ОСОБА_2 як опікун ОСОБА_6

послався на те, що його мати продала зазначену квартиру ОСОБА_4, при цьому

зобов'язалася покинути її та знятися з реєстрації протягом 5 днів.

З 27 листопада 2008 року ОСОБА_6 рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська була визнана недієздатною.

Вважаючи, що на час підписання договору купівлі-продажу квартири його мати ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними та не усвідомлювала наслідків свого поступку, позивач просив визнати договір купівлі-продажу від 11.05.2007 року недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що надані позивачем докази свідчать про те, що ОСОБА_6 мала розлади здоров'я, однак об'єктивних даних про те, що під час укладення спірного договору вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, протягом розгляду справи встановлено не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 16 постанови свого Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року N 9, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Згідно із ч.1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це.

Як уже зазначалося вище, оскаржуваний правочин було вчинено ОСОБА_6 11.05.2007 року, недієздатною її було визнано рішенням суду від 27.11.2008 року.

У п.16 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ також зазначено, що для визначення наявності такого стану (коли особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними) на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів…

Тобто, судово-психіатричною експертизою повинно бути встановлено стан особи на момент укладення правочину.

Під час розгляду справи про визнання ОСОБА_6 недієздатною було проведено амбулаторну комісійну судово-психіатричну експертизу, згідно з висновком якої за № 561 від 24.09.2008 року, ОСОБА_6 страждає хронічним психічним розладом у формі судинного ураження головного мозку, судинна деменція, астенічний варіант, і виявлений дефект психічної діяльності настільки виражений, що ОСОБА_6 не спроможна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Згідно з Актом № 308 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, яку було призначено і проведено під час розгляду даної справи, ОСОБА_6 на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.05.2007 року страждала реккурентним депресивним розладом з когнітивними порушеннями на тлі органічної недостатності головного мозку, проте з наданих на дослідження матеріалів неможливо однозначно встановити наявність, ступінь вираженості як афективних порушень, так і глибини когнітивних розладів, які мали місце у ОСОБА_6 на 11.05.2007 року, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу; з тих же причин неможливо встановити спроможність ОСОБА_6 за її психічним станом усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на зазначений період часу.

Отже, амбулаторною комісійною судово-психіатричною експертизою № 561, проведеною 24.09.2008 року не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_6 розуміти значення своїх дій та керувати ними саме в момент укладення договору купівлі-продажу від 11.05.2011 року, не зроблено такого висновку і амбулаторною судово-психіатричною експертизою № 308, сама ж по собі наявність у ОСОБА_6 психічних захворювань, зазначених в експертних висновках, не є підставою для визнання укладеної в такому стані угоди недійсною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Висновок про недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів, і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст.40 Цивільного кодексу України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це. Водночас, відповідно до ч.2 тієї ж статті, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово - психіатрічної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день,з якого вона визнається недієздатною.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з довідкою Луганської обласної клінічної

психоневрологічної лікарні ОСОБА_6 перебувала на обліку у лікаря-психіатра в консультативній групі з 20.09.2007 р. по 25.02.2010 р.( а.с.240)

Згідно з довідкою Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні в

амбулаторній карті ОСОБА_6 є запис консультації співробітника кафедри психіатрії,

наркології та медичної психології Ліньова О.М. від 6.06.2006 року.( а.с.259)

Дані обставини підтвердив допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_8

Відповідно до акту № 308 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, яку було проведено з 18.10.2012 р. по 14.11.2012 p., та з 18.04.2013 р. по 24.05.2013 р., представлені для експертного дослідження матеріали не дозволяють однозначно встановити наявність, ступінь вираженості як афективних порушень, так і глибини когнітивних розладів у ОСОБА_6 на11.05.2007 року, тобто на момент складання договору купівлі-продажу. Також не надається можливим встановити здатність ОСОБА_6 за її психічному стану усвідомлювати значеннясвоїх дій та керувати ними на вказаний період часу.

В описовій частині амбулаторної судово-психіатрйчної експертизи зазначено,що 13.09.2007 року, тобто після укладення спірного договору, ОСОБА_6 була направлена невропатологом 10 поліклініки до лікаря психіатра з діагнозом Енцефалопатія П. Стійкий цефалічний синдром, фобії, діссомнія.

27.11.2007 року її було виписано з денного стаціонара із записом про те, що її працездатність відновлено, рекомендовано нагляд дільничного психіатра, амбулаторне лікування.

Вищенаведене свідчить про те, як правильно зазначив суд першої інстанції, що ОСОБА_6 мала розлади здоров'я, однак об'єктивних даних про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу вона не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувала ними, протягом розгляду справи встановлено не було.

Доводи апелянта у своїй більшості є доводами, які було надано ним в обґрунтування заявлених позовних вимог, були детально розглянуті судом першої інстанції, та повно, об'єктивно і всебічно перевірені доказами, наданими сторонами по справі, і не спростовують висновків суду.

Інших доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, апелянтом не надано.

На підставі викладеного судова колегія вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, згідно з вимогами ст.. 308 ЦПК України, таким, що підлягає залишенню без змін.

- Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: