Справа №2-141/2008р.

РІШЕННЯ

ц ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2008 року Калінінський районний суд м. Горлівка Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.

при секретарі Бушніной В.М.

позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2 представників відповідача ОСОБА_4., ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, представник позивач ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

З травня 2007 року позивач звернувся до суду з даною заявою, вказавши, що перебував у шлюбі з відповідачем з 5 квітня 1975 року по 13 травня 1996 року. В період шлюбу було набуто майно - квартира АДРЕСА_1. В дану квартиру вони оселилися в 1978 році після вступу до ЖБК „Молодіжний". Пайовий внесок відповідач сплатила в 1990 році. В листопаді 2006 року вона зареєструвала за собою право власності на дану квартиру. Оскільки пайовий внесок вони сплачували за рахунок спільних коштів, вважає квартиру спільною власністю, тому просив визнати за ним право власності на 1/2 її частину.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позові. Суду пояснив, що квартира була набута в період шлюбу. Він працював з 15 років. Ніяких грошей за свою частку квартиру він не оримував. В 2000 році він написав заяву. В якій давав дозвіл на продаж квартири, так як думав її продати та гроші поділити. Але цього зроблено не було. В 1996 році він розірвав шлюб. Це було зареєстровано в органах ЗАГС. Спору з приводу майна у них не було. В 2006 році він сам брав довідку з кооперативу для реєстрації права власності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Суду пояснив, що дійсно на час розірвання шлюбу спору з приводу майна у сторін не було. Але в 2006 році позивач дізнався про порушення його права, тому строк позовної давності повинен відраховуватися з цього часу. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6. в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що, дійсно квартира була набута в період шлюбу, але в 2000 році мати - відповідач по справі, сплатила позивачу половину вартості квартиру, замість чого той дав нотаріально посвідчену згоду на продаж квартири. Окрім того, позивач знав про те, що оформлюється право власності на квартиру на ім"я відповідача, так як сам брав довідку з кооперативу, в якій було вказано, що власник квартири - ОСОБА_3.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов також не визнала. Суду пояснила, що ордер на отримання квартири було видано на ім"я ОСОБА_3. Шлюб між сторонами було розірвано в органах ЗАГС. При цьому спору з приводу майна не було. Позивач не сплачував вартість комунальних послуг в спірній квартирі. ОСОБА_1.3нав, що оформлюється право власності на квартиру. Окрім того, 5 вересня 2000 року він нотаріально посвідчив згоду на продаж квартири на умовах і за ціну на розсуд відповідача, з чого виходить, що він не мав до неї ніяких претензій. Просила в позові відмовити.

Судо при розгляді справи були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до довідки (арк.спр.7) сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 квітня 1975 року по 13 травня 1996 року (арк.спр.8).

На підставі свідоцтва про одруження (арк.спр.102-103) відповідач внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище на „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Згідно зі ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільній сумісній власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання в тому числі) самостійного заробітку.

На підставі ч.1 ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

В період шлюбу подружжям було сплачено пайовий внесок за кооперативну квартиру (арк.спр.9, 10).

Згідно ч.1 ст. 15 Закону України „Про власність" від 7 лютого 1991 року з подальшими змінами та доповненнями, член житлового, житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на нього.

Як виходить зі свідоцтва про право власності (арк.спр.82) та витягу про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (арк.спр.22) квартира АДРЕСА_1 належит ОСОБА_3

Але, враховуючи той факт, що пайовий внесок за квартиру було сплачено в період шлюбу, суд вважає, що право власності на квартиру було набуто в період шлюбу і вона є спільною сумісною власністю сторін.

На підставі ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст. 70 УПК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, за стосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

5 вересня 2000 року була нотаріально посвідчена згода ОСОБА_1 на відчуження придбаної за час шлюбу квартири АДРЕСА_1 за ціну і на умовах на розсуд ОСОБА_7 (арк.спр.83)

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме з цього часу почав відраховуватися строк позовної давності і на час подачи заяви до суду він вже сплив.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог належит відмовити.

На підставі ст. ст. 60, 61, 69-70, 72 СК України, ст. 267 ЦК України, керуючись ст. хт.6, 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, представник позивач ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.