АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/3291/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19,27 Степаненко О. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Сіренко Ю. В.

суддів Магда Л. Ф. , Трюхан Г. М.

при секретаріКотолуп А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що АТ «ОТП Банк» (назву позивача із Закритого акціонерного товариства «ОТП «Банк» змінено на Публічне акціонерне товариство «ОТП «Банк» у зв'язку з виконанням Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VI) та відповідачем 25.01.2008 року укладено договір про надання кредитної лінії №СRL-SMEF01/003/2008, згідно з яким відповідачу відкрито кредитний ліміт в сумі 175000,00 доларів США, які відповідач отримав у позивача, та кредитний договір від 28.05.2008 року №СМ- SMEF01/043/2008, згідно з яким відповідачу надано кредит в сумі 80000,00 доларів США. Свої зобов'язання, щодо повернення кредитних коштів та відсотків, за користування кредитними коштами відповідач належним чином не виконав.

Позивач просив стягнути із ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за вищевказаними кредитними договорами в сумі 1852346,03 грн. та судові витрати.

24.10.2013 року позивач уточнив заявлені позовні вимоги, надав відповідні розрахунки, та вказав на наявність заборгованості по договору від 25.01.2008 року №СRL-SMEF01/003/2008, котра станом на 25.09.2013 року становила 1064176,99 грн. та по договору від 28.05.2008 року №СМ- SMEF01/043/2008, котра станом на 26.09.2013 року становила 639440,00 грн. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача (з урахуванням зменшення позовних вимог) загальну суму боргу в розмірі 1703616,99 грн., а також судові витрати.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність заявлених ПАТ «ОТП Банк» позовних вимог та необхідності їх повного задоволення, стягнувши з ОСОБА_6 1703616,99 грн. боргу за договорами кредиту та судові витрати.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Суд встановив, що між сторонами 25.01.2008 року укладено договір про надання кредитної лінії №СRL-SMEF01/003/2008, згідно з яким відповідачу відкрито кредитний ліміт в сумі 175000,00 доларів США, які відповідач отримав у позивача, та кредитний договір від 28.05.2013 року №СМ- SMEF01/043/2008, згідно з яким відповідачу надано кредит в сумі 80000,00 доларів США.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо надання кредитних коштів виконав в повному обсязі.

Відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу кредитні кошти у строки, зазначені в укладених між сторонами договорах (зокрема, в п. 1.6. з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені договорами (зокрема, в п.п. 1.4., 1.5. договорів, з підпунктами).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковий до виконання сторонами.

Відповідно до ч.І ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.І ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти ) у строк і в порядку, що встановлені договором.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, чим допустив виникнення заборгованості, зокрема, не виконано графік погашення кредиту, порушено порядок та строки сплати відсотків, порушено строк повернення коштів за кредитною лінією.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були порушені умови кредитних договорів та норми чинного законодавства, у результаті чого виникла заборгованість по кредитних договорах, яка підлягає поверненню в розмірі та на умовах, установлених договорами.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, ч.2 1050 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 1703616,99 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з вимогами закону та обставинами справи.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.

Зокрема, є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув заборгованість за кредитними договорами в гривневому еквіваленті, поскільки сторони домовились про повернення суми отриманих кредитів та сплати відсотків за останніми в доларах США.

Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях, тому грошовий еквівалент в іноземній валюті підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, суд першої інстанції правильно вирішив питання про стягнення коштів у гривні, оскільки ч.2 ст.533 ЦК України встановлено, що грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд сприяє сторонам у виконанні їх обов'язку подати свої докази.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд відповідно до ст.ст. 143,144 ЦПК призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи у призначенні судово-економічної експертизи, суд правильно виходив з того, що позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахункам по договорам кредиту, за якими можливо прослідкувати рух виданих відповідачу та сплачених ним коштів по вказаним кредитним договорам. Також по вказаним розрахункам можливо перевірити рух коштів, які сплачені відповідачем по наданих його представником квитанціях.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав ставити висновки суду під сумнів, більше того, відповідачем не надано контррозрахунку по договорам кредиту, який би спростовував суму заборгованості, визначену позивачем.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги в частині порушення судом ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Так, апелянт посилаючись на вказану норму Закону не врахував, що кредитні правовідносини між сторонами виникли з 2008 року на момент дії ст. 11 в редакції Закону 2005 року, яка й регулює спірні правовідносини. А тому застосування ст. 11 Закону в редакції, чинній на час розгляду справи, суперечить положенням ч. 3 ст. 2 ЦПК України та не поширюється на спірні правовідносини.

Ні в суді першої інстанції, ні суді апеляційної інстанції апелянтом не надано належних доказів на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведене свідчить, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення, оскільки носять суб'єктивний характер та грунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

З огляду на це, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не підлягає скасуванню за наведеними у апеляційній скарзі доводами.

Керуючись ст.ст. 307; 308; 314; 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :