ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 914/3151/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Галушко Н.А.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Петришина П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року у справі №914/3151/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен» про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Банк) звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до ПАТ фірма «Габен» про звернення стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 230255,66 доларів США, що в еквіваленті становить 1840433,49 грн.

Господарський суд Львівської області (суддя Р. Матвіїв) рішенням від 07 жовтня 2013 у справі №914/3151/13 постановив:

«Позов задоволити повністю. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №69/6 від 29.04.2010 року, а саме магазин, позначений літерою А-5 (перший поверх, а саме: приміщення № 1-І, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, ІІ) загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 40, та на предмет іпотеки за іпотечним договором №69/7 від 01.05.2010 року, а саме: прирейковий склад, позначений літерою А-І, загальною площею 968,9 кв.м., приміщення зарядної (літ. Б-І) загальною площею 57,1 кв.м., асфальтобетонний майданчик (літ. І), огорожу (цифри 1-4) та вбиральню (літ. В), що знаходяться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, 3 км. траси Черкаси-Дубіївка, які належать товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Габен» на праві власності, на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення заборгованості за пенею за кредитним договором №010/42-0-1/91 від 28.07.2011 року в сумі 230255,66 дол. США, що в еквіваленті становить 1840433,49 грн.

Спосіб реалізації предметів іпотеки визначити шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну реалізації магазину, позначеного літерою А-5 (перший поверх, а саме: приміщення № 1-І, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, ІІ) загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 40, визначити в сумі 900000 грн.

Початкову ціну реалізації прирейкового складу, позначеного літерою А-І, загальною площею 968,9 кв.м., приміщення зарядної (літ. Б-І) загальною площею 57,1 кв.м., асфальтобетонного майданчика (літ. І), огорожі (цифри 1-4) та вбиральні (літ. В), що знаходяться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, 3 км. траси Черкаси-Дубіївка, визначити в сумі 387400 грн.

Заяву про відстрочку виконання рішення задоволити частково. Відстрочити виконання рішення суду терміном на 11 місяців від дати набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відмовити.».

Не погоджуючись з рішенням в частині задоволення заяви про відстрочку виконання рішення на 11 місяців від дати набрання рішенням законної сили, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, просить скасувати рішення в цій частині та прийняти нове, яким у задоволенні заяви ТзОВ фірма «Габен» відмовити. В обґрунтування скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не наведено переконливих доводів щодо наявності виняткових обставин в розумінні статті 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність відстрочки виконання рішення суду. Скаржник вказує, що в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які посилання на конкретну фінансову звітність відповідача, як і відсутні посилання на належні та допустимі докази того, що на початку нового весняного сезону відповідач має можливість вийти на докризові фінансові показники та уникне банкрутства. Важкий фінансовий стан відповідача, збиткова діяльність його підприємства є суб'єктивними факторами боржника і за змістом ст. 121 ГПК України не можуть застосовуватися для відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, рішення господарського суду львівської області від 07 жовтня 2013 року просить залишити без змін.

Про дату, місце і час судового засідання учасники процесу повідомлені належним чином.

У судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просить таку задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За приписами ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу і матеріали справи №914/3151/13, заслухав пояснення представника позивача і вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи, 22.12.2006 року між сторонами, відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Габен» укладено генеральний кредитний договір №69, з подальшими змінами та доповненнями (генеральний кредитний договір). У рамках генерального кредитного договору 28.07.2011 року сторони уклали кредитний договір №010/42-0-1/91 (кредитний договір) та додаткові угоди, за якими відповідачу відкрито нову кредитну лінію з лімітом 2900000 дол. США з терміном погашення до 20.07.2012 року зі сплатою 10% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2013 року у справі №5015/5067/12 встановлено порушення відповідачем умов кредитного договору та стягнуто з боржника заборгованість у розмірі 3223671,01 дол. США.

Внаслідок подальшого невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у період з 14.01.2013 року по 17.07.2013 року позивачем нараховано пеню в сумі 230255,66 дол. США.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору виконання зобов'язань позичальника забезпечується заставою/іпотекою/порукою, наданою в рамках генерального кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з генерального кредитного договору та кредитного договору, між сторонами укладено іпотечний договір №69/6 від 29.04.2010 року та іпотечний договір №69/7 від 01.05.2010 року.

Згідно з п. 1.1 іпотечного договору №69/6, відповідач передав позивачу в іпотеку об'єкт, яким є магазин, позначений літерою А-5 (перший поверх, а саме: приміщення № 1-І, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, ІІ) загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 40. Загальна вартість предмета іпотеки, згідно з п. 1.2 іпотечного договору, становить 900000 грн.

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору №69/7, предметом іпотеки є комплекс, до складу якого входять прирейковий склад, позначений літерою А-І, загальною площею 968,9 кв.м., приміщення зарядної (літ. Б-І) загальною площею 57,1 кв.м., асфальтобетонний майданчик (літ. І), огорожа (цифри 1-4) та вбиральня (літ. В), що знаходяться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, 3 км. траси Черкаси-Дубіївка. Загальна вартість предмета іпотеки, згідно з п. 1.2 іпотечного договору, становить 387400 грн.

За приписами пунктів 2.1 іпотечних договорів іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця (позичальника), що випливають та/або виникнуть у майбутньому з генерального кредитного договору, а також з будь-яких змін до нього. Відповідно до кредитного договору іпотекодавець отримує від іпотекодержателя (банка) кредит у розмірі 2 900 000 дол. США, при цьому строки та порядок погашення кредиту, сплати процентів,комісій, неустойок та інших платежів визначаються кредитним договором.

Згідно п. 7.1 іпотечного договору №69/7 іпотекодержатель, тобто банк, має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у наступних випадках:

- у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно зі ст. 2 цього договору та в інших випадках, передбачених кредитним договором;

- у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних в ст. 3 цього договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов'язків, встановлених цим договором.

Аналогічні положення сторони визначили в п. 7.1 іпотечного договору №69/6.

Пунктом 7.2 іпотечних договорів передбачено, що у випадках, визначених п. 7.1, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення відповідного порушення протягом 30 календарних днів з моменту отримання такої вимоги. Якщо протягом встановленого 30-денного строку вимога залишається невиконаною, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вимога про усунення порушень від 08.06.2012 року №с14-120-1-10-2154, копія якої знаходиться в матеріалах справи, направлялася відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 43-45).

Докази виконання відповідачем вимоги у 30-денний строк у матеріалах справи відсутні.

В суді першої інстанції відповідач проти позову не заперечив, просив зменшити розмір штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення суду.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2013 року у справі № 5015/5067/12, у строки, передбачені умовами кредитного договору та додатком №1, а саме до 20.07.2012 року, позичальник кредит не повернув. Відповідно факт укладення та неналежного виконання кредитного договору №010/42-0-1/91 встановлений та підтверджений наведеним рішенням господарського суду, тому, згідно з положеннями ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню у даній справі.

Враховуючи положення кредитного договору, а саме п. 14.4, де вказано, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, позивач після ухвалення рішення у справі №5015/5067/12, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 76-85), нарахував на суму невиконаних зобов'язань заборгованість за пенею у розмірі 230255,66 дол. США, що в еквіваленті становить 1 840 433,49 грн.

Ні на момент винесення оскаржуваного рішення, ні на момент прийняття даної постанови відповідач не надав суду доказів погашення такої заборгованості.

За таких обставин, врахувавши наявні в матеріалах справи докази, здійснивши перерахунок розміру пені, господарський суд Львівської області прийшов до правильного висновку про порушення права позивача на вчасне повернення грошових коштів, наданих у кредит і присудив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 230255,66 дол. США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, суд першої інстанції законно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 230255,66 дол. США.

Щодо поданої суду першої інстанції заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується із частковим задоволенням поданої господарському суду Львівської області заяви ТзОВ фірма «Габен» про відстрочку виконання рішення у даній справі терміном на 11 місяців.

Так, відповідач, подаючи до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% та відстрочку виконання рішення суду на 1 рік зазначив, що основними напрямами діяльності відповідача є гуртова торгівля засобами захисту рослин, насінням, міндобривами та вирощування сільськогосподарських культур - тобто купівля і наступний продаж рухомого майна. Пік активної господарської діяльності приходиться виключно на весняний період. Також відповідач зазначив, що товариство опинилось у вкрай важкому фінансовому становищі, і відстрочення виконання рішення та зменшення розміру штрафних санкцій дозволить відповідачу на початку «нового весняного сезону 2013 року» вийти на докризові фінансові показники та уникнути банкрутства компанії.

До заяви про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочку виконання рішення суду на 1 рік, зокрема, додано Звіт про фінансові результати за 2012 рік та Баланс на 31 грудня 2012 року ПрАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» а не ТзОВ фірма «Габен» (а.с. 99-102).

За умовами ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З огляду на вищезазначені приписи Закону, відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2010 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України" вказується на те, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановлений господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.1 цієї постанови, стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Тобто, частина 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Отже, для задоволення передбачених цією нормою заходів суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі і перевірити ці обставини, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем можливо після звернення рішення до виконання.

Разом з тим, задовольняючи частково заяву ТзОВ фірма «Габен» щодо відстрочення рішення суду, суд першої інстанції виходив не з того, що виконати неможливо або з певних причин складно, а взяв до уваги припущення і негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, що суперечить вимогам статті 121 ГПК України. Важкий фінансовий стан відповідача, збиткова діяльність його підприємства є суб'єктивними факторами боржника і за змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України не можуть застосовуватися для відстрочення або розстрочення виконання рішення.

За таких обставин, господарський суд Львівської області не навів переконливих доводів щодо наявності виняткових обставин у розумінні статті 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність відстрочки виконання рішення суду.

Що ж стосується зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду Львівської області щодо відмови у задоволенні такої заяви.

Так, за умовами ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач так і не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які б вказували на можливість зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд не має підстав для задоволення заяви в цій частині.

За умовами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст.ст. 1048, 1049, 1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Причому, право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає внезалежності від співвідношення розміру вартості предмета іпотеки та розміру невиконаних зобов'язань, в забезпечення виконання яких передано майно в іпотеку.

Згідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких умов колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за потрібне скасувати рішення у справі №914/3151/13 в частині задоволення заяви ТзОВ фірма «Габен» про відстрочку виконання рішення терміном на 11 місяців.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як зазначено в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із приписів наведених статей, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

За таких обставин позивач з дотриманням названих приписів процесуального закону спростував висновки місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні що стосується задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що в рештій частині рішення господарський суд Львівської області вірно застосував приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Підстави для скасування судового рішення від 07 жовтня 2013 року у справі №914/3151/13 щодо задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови у задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року у справі №914/3151/13 скасувати в частині задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду терміном на 11 місяців від дати набрання рішенням законної сили.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен» про відстрочення виконання рішення - відмовити.

В рештій частині рішення господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2013 року у справі №914/3151/13 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен» на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 18404,33 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційній інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Галушко Н.А.