справа №2-а-980\07

ПОСТАНОВА

іменем України

18 грудня 2007 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області, діючи як місцевий адміністративний суд, в особі головуючого судді Діонісьєвої Н.М. при секретарі Пакуш М. Ю.

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про стягнення щорічної разової грошової допомоги,

встановив:

До суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_4 , просить стягнути на її користь з Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому недоплачену їй як учасниці бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 5289, 40 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що вона має право на пільги встановлені законордавством України для ветеранів війни, як учасниця бойових дій. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня вона має право на отримання разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Ця допомога виплачувалась їй не в повному обсязі. Тому за 2004 -2007 роки недоплата складає 5289, 40 грн. Виплату даної допомоги Законом покладено на відповідача. Позивач вказує, що законність її позовних вимог підтверджується рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 та від 9.07.2007 року № б-рп/2007 , якими визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України» на 2004 та 2007 роки, зокремма в частині встановлення розміру разової грошової допомоги. Враховуючи те, що у 2005, 2006 та 2007 роках сплата разової грошової допомоги здійснювалась відповідачем у порядку аналогічному її сплаті в 2004 році та на підставах аналогічних законодавчих актів, що і в 2004 році, тобто без врахування вимог зазначених в Рішенні Конституційного Суду України, позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилася в 2004-2007 роках внаслідок неправомірних дій відповідача повинна бути відшкодована ним у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути на її користь з Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому недоплачену їй як учасниці бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 5289, 40 грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги повністю, суду надала пояснення, які відповідають обставинам, викладеним у заяві.

Просила суд позов задовольнити, та стягнути на користь ОСОБА_3Є.з Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому недоплачену їй як учасниці бойових дій щорічну разову

грошову допомогу до 5 травня в сумі 5289, 40 грн.

Представник відповідача позов не визнав , суду пояснив, що щорічня грошова допомога позивачу, як особі, що має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій була виплачена у розмірах, які встановлювалися Законом України «Про Державний бюджет України», які є безумовними та пріоритетними відносно інших законів, а тому управління прав позивача не порушувало. Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № б-рп/2007 набрало чинності з дня його ухвалення, а позивач отримала грошову допомогу ще до 5 травня 2007 року. Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня відповідного року, мають право звернутися за нею і отримати її до 30 вересня цього ж року. Позивач в установлені Законом строки в управління не зверталася, а тому такі виплати у зв'язку із збігом вказаних строків проведені бути не можуть. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази надані кожною стороною на доведення тих обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково із таких підстав.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Ця обставина підтверджується посвідченням серії АБ № 107 535, виданого міськвійськкоматом м. Рівне 21 березня 1997 року і відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 12, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни-учасники бойових дій мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виплата якої до 5 травня поточного року проводиться органами праці та соціального захисту населення.

З пояснень представників сторін видно, що позивачу управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому було виплачено щорічну грошову допомогу, як ветерану війни-учаснику бойових дій в розмірах: в 2004 році - 100 грн., 2005 році - 100 грн., 2006 році - 250 грн., 2007 році - 280 грн.

Згідно довідки № 220/2321 від 26 червня 2007 року управління пенсійного фонду України в м. Рівне розмір мінімальних пенсій за віком, встановлений законодавством України становить : в 2004 році - 102 грн. 82 коп., в 2005 році - 332 грн., в 2006 році - 359 грн., в 2007 році -410 грн. Об коп.

З пояснень представника відповідача вбачається, що при виплаті позивачу, як особі, що має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, щорічної грошової допомоги управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому виходило з розміру такої виплати, встановленої Законами України «Про Державний бюджет України», і зокрема, ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої, третьої, четвертої статті

78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2 004 рік» (справа про зупинення дій або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України, а рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 4 6 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян» положення ст. 2 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, розмір щорічної грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу, як особі, що має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, в 2004 та 2007 роках, слід визначати , виходячи із розмірів, встановлених ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже, позивачу відповідачем не доплачено за 2004 рік - 414 грн. 10 коп. (102, 85 х 5 - 100), за 2007 рік - 1770 грн. ЗО коп (410, 06 х 5 - 280), а всього - 2184 грн. 40 коп.

Оскільки норми Закону, а саме положення статті 4 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які обмежували розмір щорічної грошової допомоги, встановленої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними, їх за стосування відповідачем при виплаті позивачу грошової допомоги в 2004 та 2007 роках порушило законні права останньої, які повинні бути поновлені шляхом стягнення на її користь з відповідача 2184 грн. 40 коп.

Доводи відповідача, що відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а щорічна грошова допомога позивачу вже була виплачена до 5 травня 2007 року, а тому позивач не має права на доплату, так як до 30 вересня відповідного року вона за доплатою не зверталась, є необгрунтованими, оскільки право позивача було порушено, внаслідок прийняття неконституційної правової норми і після визнання її такою Конституційним Судом України, порушене право підлягає поновленню.

Безпідставним є посилання відповідача на те, що спеціальним законодавством не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком для виплати щорічної грошової допомоги особам, яким таке право надано ст. 12 Закону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за стосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки такого положення вищевказані Закони України не містять.

Щодо вимог позивача про стягнення доплати за 2005 та 2006 роки, то вони до задоволення не підлягають , оскільки виплати щорічної грошової допомоги відповідачем їй проведені у відповідності з положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які залишаються чинними.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення лише при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Посилання позивача на необхідність за стосування аналогії закону є безпідставними, оскільки правова норма, яка регулює питання розміру щорічних грошових вимог в 2005 та 2006 роках має місце, а тому за стосовувати норму права іншого Закону, який регулює подібні правовідносини, немає.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 12, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року та № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст. ст. 122, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про стягнення щорічної разової грошової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому на користь ОСОБА_4 2184, 40 ( дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів із дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається впродовж двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,

постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.