11.02.2014
НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Справа № 765/7523/13-ц
№ 2/765/259/14
Кат.45
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(повний текст)
11 лютого 2014 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Пекарініної І.А.
при секретарі - Лахіні Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна загальною спільної сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, стягнення вартості ? частки подружнього майна, зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення вартості ? частки подружнього майна,
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить суд визнати літню кухню літ. «Б», теплицю літ. «М» та лимонні дерева у кількості 45 одиниць що розташовані за адресою АДРЕСА_1, та знаходиться на частині земельній ділянці ОСОБА_2, яка виділена йому у користування відповідно до рішення суду від 15.10.2013 року, загальною спільною власністю подружжя, у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за ? частку спільної власності подружжя в сумі 335250 грн.
До розгляду судом у одному провадженні з вимогами первісного позову були прийняти вимоги ОСОБА_2 про поділ подружнього майна у вигляді плодоносних плодових дерев лимонів, та стягнення на користь позивача вартості ? частки дерев в сумі 253049 грн.
Представник відповідача по первісному позову ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, неправильним визначенням вартості нерухомого майна та дерев не компетентною експертною установою, не заперечував того факту що всіма деревами зараз користується ОСОБА_2, оскільки фактично проживає в теплиці, а також той факт, що все майно про яке заявляє позивач набуте подружжям у шлюбі. Вартість дерев у вигляді грошової компенсації в сумі 253049 грн. була визначена представником відповідача згідно висновку експертного дослідження наданим позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог. Позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки поділу підлягають будівельні матеріали.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.07.1994 року по 28.07.2012 року. Шлюб був розірваний у органах РАЦС за рішенням суду.
Судом також встановлено, що позивач, відповідач та їх повнолітні діти є співвласниками домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.09.1998 року, та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.11.1998 року, а також копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.03.1999 року І-КМ № 091381, згідно якого сторонам на праві та їх дітям земельна ділянка належить у рівних частках.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15.10.2013 року між сторонами по справі та іншими співвласниками загальної часткової власності, визначений порядок користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток співвласників у праві загальної часткової власності нерухомого майна та земельної ділянки без урахування самовільно побудованого майна у вигляді літньої кухні літ. «Б» та теплиці.
Судом також встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що домоволодіння на момент продажу складалося з житлового будинку літ. «А», сараїв літ. «Б», «Д», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г», сараїв «И», «З», «Л»,, огорож 1-8, мощіння літ. «І». Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 959 кв.м.
Такого об'єкту нерухомості як літня кухня літ. «Б» сторонами по справі не придбавалось; згідно звіту про незалежну оцінку майна від 28.10.2013 року, наданого позивачем, літня кухня літ. «Б» 2009 року побудови, але в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 24.09.1998 року, вказаний об'єкт нерухомості відсутній, також зазначено позивачем та її представником в судовому засіданні, що будь-яких документів на вказану будівлю, крім технічного паспорту, немає. Тобто вказаний об'єкт нерухомості судом вважається самовільно побудованим або реконструйованим об'єктом нерухомого майна.
Крім того, суду не надано жодного доказу, що будівля теплиці, яка також зазначена в звіті як побудована у 2009 році, має фундамент та обладнана електропостачанням, газовідведенням, газовим котлом з металевими радіаторами, та оцінена експертом як об'єкт нерухомості є об'єктом спільного подружнього майна, та згідно позовних вимог позивача повинна бути віднесена до об'єкту спільного подружнього майна, який підлягає розподілу між сторонами зі сплатою грошової компенсації вартості ? її частки як об'єкту нерухомого майна.
Вимоги про стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів витрачених на побудову позивачем заявлені не були, доказів на підтвердження сумісного будування не надано.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.ст. 60, 63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.
Спірні будівлі, зокрема літня кухня літ. «Б» 2009 року побудови, будівля теплиці, є самочинним будівництвом, що не заперечується сторонами по справі.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до п.6 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року, самочинно побудоване майно, не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення користування в судовому порядку.
У зв'язку з наведеним підстав для задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації за ? частку у спільному майні подружжя у вигляді літньої кухні літ. «Б» та теплиці немає, оскільки позивачем суду не надано доказів дійсної вартості будівельних матеріалів витрачених на будівництво майна, вимоги про стягнення вартості будівельних матеріалів не заявлені.
Згідно ст. ст. 22, 23 КпШС України (1969 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; подружжя розпоряджуються ним за спільною згодою, а згідно ст. 28 цього кодексу в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності, враховуючі інтереси неповнолітніх дітей, або інтереси одного із подружжя, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Згідно з ч.1,2 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частинами 1,2 ст. 71 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено у звіті незалежної оцінки майна від 28.10.2013 року, плодоносні дерева лимонів у кількості 45 одиниць були посаджені у 2003 році, на даній час плодоносять, вартість одного дерева складає 4530,4 грн., вартість всіх дерев складає 203900 грн.
Із змісту п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 22.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами ст. 69-72 СК України та ст. 372 СК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягнення згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Представником ОСОБА_2 в судовому засіданні було пояснено, що вартість ? частки лимонних дерев у зустрічному позові, була визначена ним згідно звіту про незалежну оцінку майна, що був наданий позивачем, тобто погодився з вартістю майна, потім в процесі судового розгляду справі, представник відповідача став наполягати на проведенні судової товарознавчої експертизи, оскільки не знає, чи зможе його довіритель сплатити таку суму, але не зазначив суду, у чому не згодний з вартістю майна, чому вважає його завищеним, в чому помилився експерт проводячи розрахунок вартості, які нормативно-правові акти які підлягали застосуванню при визначенні вартості майна не були застосовані, або були застосовані ти нормативно-правові акти, які не могли бути застосовані при проведенні дослідження.
Крім того, згідно пояснень представника відповідача, відповідач ОСОБА_2 фактично мешкає в будівлі теплиці, що підтверджує факт користування загальним спільним майном, за рішенням суду ідеальна частка ОСОБА_2 у праві користування земельною ділянкою визначена разом з плодоносними деревами, тому суд не може розглядати плодоносні дерева окремо від земельної ділянки, на який вони виростають, а тому приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію вартості ? частки дерев в сумі 101950 гривень, у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 про відшкодування на його користь позивачем вартості ? частки дерев, необхідно відмовити з визначених вище підстав.
Витрати по проведенню оцінки вартості майна задоволенню не підлягають, оскільки витрати на оплату послуг спеціаліста по складенню висновку дослідження не є витратами на проведення експертизи у розумінні п.4 ч.3 ст. 79 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовій збір сплачений до суду, пропорційно задоволених позовних вимог, в сумі 1019,50 грн.
На підставі ст. 22,23,28 КпШС 1969 року, ст. 60,63,68, 70-72 Сімейного Кодексу України, 368,372,376,381 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 56, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального Кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна загальною спільної сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, стягнення вартості ? частки подружнього майна, задовольнити частково.
Поділити майно, яке є спільною сумісної власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: плодоносні дерева у кількості 45 штук, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 вартість ? частки дерев в сумі 101950 гривень.
В решті позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовій збір в сумі 1019 гривень 50 копійок.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення вартості ? частки подружнього майна, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Севастополя через Нахімовський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
Копія вірна
Суддя Нахімовського районного
суду м. Севастополя І.А. Пекарініна