№2-108/07

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

01 серпня 2007 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі суду

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретарі Янченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с кринички справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма» Агросвіт» про визнання договору оренди майнового паю недійсним, стягнення 562 грн. вартості майнового, та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом і представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, пояснив, що 04 червня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди майнового паю. В договорі зазначено, що майновий пай переходить у власність орендаря в разі повного або часткового розрахунку з власником майнових паїв за належне їм майно. Наміру відчужувати майно будь-яким наміром у позивача не було. Таким чином, даний договір укладено під впливом обману. За попередньою домовленістю з представником відповідача було узгоджено, що договір оренди укладений строком на один рік. За вимогами відповідача позивач віддав всі необхідні документи для укладання договору. Договір оренди виготовлявся без участі позивача, сам договір позивач отримав лише через 7 місяців і ознайомившись з ним виявив, що його підпис на договорі відсутній, договір підписаний від його імені невідомою особою, термін дії договору складає не один рік та чотири роки, в договорі не визначено, яке саме майно є предметом оренди. Умови договору не відповідають волевиявленню позивача і тому представник позивача вважає, що договір укладено з порушенням, в договорі не зазначено яке саме майно входило до складу майнового паю, це майно передано відповідачеві власниками паїв списком без визначення конкретних власників, і в договорі тільки визначена вартість майна і представник позивача вважає, що відповідач повинен повернути позивачу вартість майнового паю тобто 562 грн. Тому представник позивача просить визнати недійсним договір оренди майнового паю, укладений 04 липня 2005 року між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача 562 грн. - вартість майнового паю, та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково і пояснив, що дійсно між сторонами укладено договір про оренду майнового паю на чотири роки. Виділення майна в натурі в рахунок майнових паїв здійснюється в порядку, розробленому комісією з організації вирішення майнових питань і затверджуються на загальних зборах співвласників майна, де встановлюються і конкретний термін видачі паїв. Таких зборів проведено не було і майно було передано від уповноважених власників майнових паїв загальним списком без визначення майна, належного кожному з орендодавців. Організації власників паїв не існує і вона організаційно не оформлена, щоб можливо було оскаржувати її дії. Орендна плата виплачувалась згідно договору в залежності від вартості

2

майнового паю, в тому числі і позивачу. Представник позивача дійсно звертався до нього з приводу визнання договору оренди майна. Тому представник позивача не заперечує проти визнання договору оренди майнового паю недійсним, але заперечує проти стягнення з нього вартості майна, оскільки це майно йому не належить і він не вправі розпоряжатись майном, власником якого є власники майнових паїв - орендодавці.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи суд вважає, що вимоги позивача мають бути частково задоволені. В судовому засіданні встановлено, що між сторонами 4 червня 2005 року укладено договір оренди майнового паю, при укладенні якого сторонами не було досягнуто домовленості щодо суттєвих умов договору - строку дії договору та майна, яке має бути передане орендатору в натурі, тобто договір укладений без додержання передбаченої ст. 203 ЦК України вимоги щодо вільності волевиявлення і відповідності його внутрішній волі, наявність якої представник позивача заперечує і не оспорює відповідач.3а таких умов вказаний, з врахуванням того, що позивач договір оренди не підписував, договір на підставі ст. 215 ЦК України має бути визнаний недійсним, що й обумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача суми вартості майнового паю 562 грн. Але в судовому засідання встановлено, що предметом договору оренди майнового паю є саме майновий пай в натурі, а не його грошовий вираз. Тобто при визнанні договору оренди недійсним суд має застосувати норми ст. 216 ЦК України і зобов'язати відповідача повернути позивачеві належний йому майновий пай в натурі. Проте це зробити неможливо, оскільки орендоване відповідачем належне позивачу майно в натурі не визначено. Це майно було передано списком відповідачу організаційно не визначеними уповноваженими власників майнових паїв, що перешкоджає суду залучити власників майнових паїв, чи їх уповноважених, до участі в справі як співвідповідача на підставі ст. 33 ЦПК України. І суд не має можливості в рамках судового засідання визначити належну позивачеві частку майна, що була передана відповідачеві, оскільки збори власників майнових паїв 7 липня 2007 року відмовились виділити позивачеві його майновий пай, а представник позивача категорично відмовився скористатись своїм правом на оскарження цих рішень. Можливість стягнення вартості переданого мана згідно угоди, яка визнана недійсною, ст. 216 ЦК України визначає в разі неможливості повернення майна в натурі, зокрема коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, чого в даному разі не існує. Пленум Верховного Суду України своєю постановою № 3 від 28 квітня 1978 року, з послідуючими змінами і доповненнями, «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», зобов'язує суди при визнанні угод недійсними стягувати вартість переданого майна в грошовому виразі при неможливості повернення одержаного майна внаслідок його втрати, псування, значного зносу, істотної зміни, про що не може бути мови, оскільки все передане майно, в тому числі і невизначений в натурі майновий пай позивача, існує в натурі і використовується відповідачем згідно договорів оренди і цей пай може бути визначений в натурі зборами власників майнових паїв чи за рішенням суду, можливість чого представником позивача відкинута. Наведені обставини обумовлюють неможливість задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 562 грн. вартості майнового паю. А часткове задоволення позову покладає на відповідача обов'язок по сплаті судових витрат за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 214, 215 ЦПК України суд, -

3

ВИРІШИВ:

Договір оренди майнового паю, укладений 04 червня 2005 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендатором сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агросвіт» Криничанського району Дніпропетровської області - визнати недійсним.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агросвіт» Криничанського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 51 грн. судового збору.

В задоволенні решти позову ОСОБА_1 Олексійовичу- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачою її копії до апеляційного суду Дніпропетровської області або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.