АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/272/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 30 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вишня Н. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВишні Н. В.
суддівГончар Н. І. , Пономаренка В. В.
при секретаріВолвенко А.В. з участю: представника позивача ОСОБА_6, представників ТОВ "Полянецьке" Верещака П.М., Усика С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси Апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від "03" грудня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_9 до ТОВ 'Полянецьке' про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання залишити без змін , -
в с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08 серпня 2011 року між ним та ТОВ «Полянецьке» було укладено договір зберігання, за умовами якого він передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання зерно озимої пшениці у кількості 26 740 кг. Передане на зберігання майно, визначене родовими ознаками, залишається у власності позивача та не переходить у власність ТОВ «Полянецьке».
Відповідно до п. 5.2 договору, договір припиняє свою дію, а майно повинно бути повернуто зберігачем протягом 10 днів з моменту подання однієї із сторін відповідної письмової вимоги. Така заява на адресу відповідача ним була надіслана 30.09.2011 року.
Факт передачі зерна на зберігання в ТОВ «Полянецьке» підтверджується накладною від 09.08.2011 року. Проте своїх зобов'язань щодо повернення його майна відповідачем не було виконано.
Вартість заподіяних збитків неналежним виконанням договору зберігання від 08.08.2011 року складає 40 110 грн.
Просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» на його користь 40 110 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання від 08.08.2011 року та судові витрати.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 03 грудня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_9, вважаючи рішення суду не законним, не обґрунтованим, таким, що зумовлене неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильністю дослідження і оцінки поданих сторонами доказів, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неправильним застосування судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» на його користь 40 110 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання від 08.08.2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія вважає, що дане рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не вказав в чому полягає завдана йому шкода та протиправність дій відповідача та не довів факту передачі відповідачу на зберігання зерна озимої пшениці.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2011 року позивач ОСОБА_9 та ТОВ «Полянецьке» в особі директора Барабаша А.В. уклали договір зберігання, за умовами якого позивач передає відповідачу на відповідальне зберігання зерно озимої пшениці у кількості 26740 кг (а.с. 5-7). В іншому примірнику договору, наданому суду, кількість зерна та час початку зберігання не зазначені (а.с.39).
Відповідно до п. 2.1 договору зберігач зобов'язується вживати всіх заходів, необхідних для цілості майна; зберігати майно на належних йому або орендованих ним складах з дотриманням правил складування і зберігання, а також санітарних норм і правил протипожежної безпеки; нести відповідальність у межах передбачених договором.
Згідно п. 2.3 договору фізична особа зобов'язується передати майно на зберігання протягом 10 днів з моменту укладання цього договору; своєчасно вносити плату відповідно до умов договору; після закінчення строку, зазначеного у п. 5.2 цього договору, взяти назад передане ним на зберігання майно; відшкодувати зберігачу збитки, заподіяні властивостями майна, якщо зберігач, приймаючи майно на зберігання, не знав і не повинен був знати про ці властивості.
Договір зберігання набирає чинності з моменту передання майна зберігачу і діє до його припинення у порядку, передбаченому п. 5.2. (п.5.1).
Згідно п. 5.2 договір припиняє свою дію, а майно повинно бути повернуто зберігачем фізичній особі протягом 10 днів із моменту заяви однієї зі сторін відповідної письмової вимоги. Зазначена вимога може бути передана телеграфом або рекомендованим поштовим відправленням за останньою повідомленою стороною діловою адресою або листом - за клопотанням.
Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до довідки № 15 від 16 вересня 2013 року, виданої ТОВ «Полянецьке» за підписом генерального директора та головного бухгалтера, в 2011 році товаро-транспортна накладна на 26 740 кг озимої пшениці, податкова накладна на 26 740 кг зерна озимої пшениці та акт прийому-передачі 26 740 кг зерна озимої пшениці до бухгалтерії ТОВ «Полянецьке» від фізичної особи ОСОБА_9 не надходило. Відсутні записи в книзі комірника про прийом зерна озимої пшениці в кількості 26740кг. На балансі сільськогосподарської продукції за 2011 рік (форма № 16 с/г) ТОВ «Полянецьке» відсутні облікові дані оприбуткування (купівлі-продажу, зберігання) зерна озимої пшениці в кількості 26 740 кг від сторонніх організацій (а.с. 44).
В судовому засідання встановлено, що даний договір не вступив в дію, оскільки відповідно до п. 2.3 ОСОБА_9 зобов'язаний був передати протягом 10 днів зерно на зберігання з моменту укладення договору та вносити плату за зберігання. Позивач не надав суду обґрунтованих підтверджуючих доказів самого факту передачі майна на зберігання, а тому у відповідності до п. 5.1 договору він чинності не набрав.
Що стосується накладної № 1 від 09.08.2011 року, яка ніби-то свідчить про факт передачі зерна озимої пшениці на зберігання і яку позивач надав суду при розгляді даної справи, то колегія суддів розділяє позицію суду першої інстанції про надання їй критичної оцінки, оскільки при розгляді справи за позовом ОСОБА_9 до ТОВ «Полянецьке» про витребування з чужого незаконного володіння майна, переданого на зберігання, даний доказ був відсутнім, поява її через певний час є сумнівною. Крім того, така накладна в бухгалтерію товариства не надходила, так як згідно п. 3.1 Договір зберігання передбачався бути платним, проте плата по Договору не справлялася.
Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, яка є головним бухгалтером товариства, що ні накладна, ні акт прийому-передачі зерна від сторонніх осіб в бухгалтерію не надходили. Будь-які дії на виконання даного Договору сторонами не проводилися.
Тому в результаті розгляду названої справи рішенням Уманського міськрайонного суду від 24 грудня 2012 року, залишеного в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2013 року, ОСОБА_9 відмовлено в задоволенні позову про витребування з чужого незаконного володіння майна, переданого на зберігання, з підстав недоведеності позивачем, а саме, ненадання суду обґрунтованих підтверджуючих доказів самого факту передачі майна на зберігання. При цьому суд прийшов до висновку, що договір зберігання від 08.08.2011 року, укладений між фізичною особою ОСОБА_9 та ТОВ «Полянецьке» в особі директора Барабаша А.В., не вступив в дію.
Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання, позивач не звернув увагу на правильність визначення ним правового способу захисту порушеного права оскільки, згідно зі статтею 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду або такої самої якості, а збитки про які йде мова у ст. 951 Цивільного кодексу України підлягають стягненню лише у випадку втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання.
Проте, враховуючи вище названі обставини, що були встановлені рішенням Уманського міськрайонного суду від 24 грудня 2012 року, яке набрало чинності, і зокрема те, що договір зберігання не існує, та те, що факт передачі майна не встановлено, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявленого позову та про правильність висновку суду першої інстанції про відмову в його задоволенні.
При цьому колегія також враховує ту обставину, що надання іншим суб'єктам господарювання послуг із зберігання озимої пшениці не віднесено до цілей діяльності ТОВ «Полянецьке» та не передбачено установчими документами. Дана обставина також встановлена рішенням Уманського міськрайонного суду від 24 грудня 2012 року з посиланням на відповідні норми Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», де в ст.7 зазначено, що суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні і комбікормові підприємства, суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищ, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у зберіганні зерна.
Відповідно до ст. 11 Закону послуги на здійснення даного виду діяльності здійснюється суб'єктом зберігання, які отримали у встановленому законом порядку сертифікат відповідності послуг на зберігання зерна та продуктів його переробки.
Стаття 940 ЦК вказує, що зберігач повинен бути професійним.
Відсутність даного сертифікату позбавляє право відповідача здійснювати таку діяльність, а у сторін - право на укладення договору, який породжує підстави до виникнення прав та обов'язків щодо зберігання зерна.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 -відхилити
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від "03" грудня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_9 до ТОВ 'Полянецьке' про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий : Н. В. Вишня
Судді : Н. І. Гончар В. В. Пономаренко