АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/490/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 30 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вишня Н. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВишні Н. В.
суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І.
при секретаріПосипайко А.І. з участю: прокурора Шадхіної М.В., апелянта ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від "05" грудня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління МВС Прокуратура Черкаської області Державне казанчейство про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду залишити без змін , -
в с т а н о в и л а :
25 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернувся до Христинівського районного суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вироком Тальнівського районного суду від 20 грудня 2004 року його виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.101 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Вказаний вирок набрав законної сили.
Вважає, що йому повинна бути відшкодована матеріальна шкода, заподіяння якої виразилося у незаконному взятті і триманні під вартою протягом п'яти місяців 25 днів. В цей період він був позбавлений можливості належним чином забезпечити свою родину засобами для існування. Розмір відшкодування неодержаного ним заробітку відповідає шести розмірам мінімальної заробітної плати і становить 6 882 грн.
Для захисту інтересів вимушений був наймати адвоката, яка проживає та працює в смт.Ставище Київської області. Для укладення угоди з адвокатом він проїхав автомобілем «Фольцваген ЛТ-28» 232 км по маршруту Христинівка-Умань-Ставище-Умань-Христинівка. Протягом 1999-2004 років він неодноразово їздив в смт.Ставище, де забирав адвоката ОСОБА_7 та привозив її на слідчі дії чи на судові засідання та відвозив назад. Таким чином він вимушено проїхав 37 670 км та витратив 4 143,7 л дизельного пального з розрахунку 11л на 100 км. Тому відшкодуванню підлягають кошти в сумі 41 437грн., що підтверджується чеками від 30.05.2012 року.
За весь час участі в слідчих діях, судових засіданнях витрачені власні його кошти для забезпечення себе та адвоката ОСОБА_7 харчуванням (обідами). Для цього він витрачав по 100 грн. в день. Всього він з адвокатом та адвокат приймали участь у слідчих діях та засіданнях 102 дні і витратив на харчування 10 200 грн., які підлягають стягненню з відповідачів. Оскільки з часу винесення вироку минуло майже вісім років, то зазначені витрати підлягають відшкодуванню з врахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2005 року і по дату звернення з заявою до суду. Таким чином з відповідачів підлягає стягненню сума в розмірі 22 899грн.80 коп. (розрахунок додається)
За участь адвоката ОСОБА_7 на досудовому слідстві та в судових засіданнях ним сплачений гонорар в загальній сумі 8000 грн. З урахуванням індексу інфляції вказана сума становить 17 960 грн.62 коп.
Під час проведення досудового слідства в жовтні місяці 1998 року постановою слідчого було накладено арешт на його квартиру в м.Христинівка. Після винесення вироку від 20 грудня 2004 року, яким його було виправдано у вчиненні злочину, квартира підлягала звільненню з під арешту. В 2005 році він та його сім'я прийняли рішення про продаж квартири, так як сім'я перебувала в скруті, здоров'я його було підірвано в зв'язку з перебуванням під вартою. Однак зробити цього вони не змогли, так як арешт не скасовано і на день звернення з даним позовом, чим його позбавлено права розпоряджатися належним йому майном. Вважає, що на його користь підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 400 000 грн.
Повідомлення від Тальнівського районного суду Черкаської області про роз'яснення порядку відшкодування шкоди він отримав лише в листопаді 2012 року, тому вважає, що термін позовної давності на вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не закінчилися.
Тому просить ухвалити рішення про відшкодування йому, ОСОБА_6 за рахунок коштів державного бюджету України завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду матеріальну шкоду в сумі 489 179 грн. 42 коп. та 400 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6, вважаючи рішення суду не законним, не обґрунтованим, оскільки не повністю ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача ОСОБА_6 за рахунок коштів державного бюджету України завдану матеріальну шкоду в сумі 489 179 грн. 42 коп., суд першої інстанції прийшов до висновку, що така вимога позивача є необґрунтованою, так як позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження вказаного розміру матеріальних витрат.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_6 в результаті незаконних дій органів досудового слідства, то суд вважає, що дане питання було предметом розгляду, по ньому прийнято відповідне рішення про стягнення на користь ОСОБА_6 200 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та суду, яка вже відшкодована.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Встановлено, що вироком Тальнівського районного суду від 20 грудня 2004 року ОСОБА_6 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.101 КК України (в ред..1960р.) в зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину (а.с.7-15).
Вказаний вирок набрав законної сили.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду (ст.2 Закону від1 грудня 1994 року N 266/94-ВР).
Відповідно до статті 3 Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Відповідно до п.8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»(далі Положення), згідно з частиною 1 ст. 4 Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
У тих випадках, коли не можна визначити доход громадянина (ще не наступив термін подачі декларації, або з інших причин), або коли громадянин не мав певних джерел доходів з поважних причин (протягом перших трьох місяців після звільнення із Збройних Сил чи інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, або закінчення середньої школи, чи в разі хвороби тощо), розмір шкоди визначається виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати(п.9 Положення).
Ставлячи питання про відшкодування розміру неодержаного заробітку, який, як вважає позивач, з доходів отриманих за реалізацію продукції домашнього господарства і відповідає шести розмірам мінімальної заробітної плати, що становить 6 882 грн., ним не обґрунтований, розрахунок не проведений, належними доказами, щодо зайняття ним індивідуальною трудовою діяльністю в сфері кустарно-ремісничих промислів сільського господарства, не підтверджений, дані про доходи за попередній рік відсутні (п.3 ч.9 Положення).
Пунктом 10 Положення передбачено, що крім відшкодування заробітку та інших грошових доходів, громадянинові згідно з п. 3 ст. 3 Закону підлягають поверненню суми штрафу, стягнуті на виконання вироку суду як міри покарання, судові витрати та інші витрати.
До інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову, суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації, а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та найом жилого приміщення.
Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону від1 грудня 1994 року N 266/94-ВР громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Проте, позивачем не надані докази і щодо інших його вимог. А 4 чеки від 30.05.2012 року із зазначенням на кожному суми 50 грн., як попередня оплата за дизпаливо, які він додає до позовної заяви, також не є належними доказами його вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Не можна визнати належними доказами на відшкодування матеріальної шкоди, надіслані поштою позивачем до апеляційного суду довідки та угоди щодо сплачених ним коштів адвокатам, так як дані докази не відповідають зразкам бухгалтерських документів - не є квитанціями, прибутковими ордерами і т.ін., які б посвідчували відрахування в бюджет від одержаних доходів, відсутні розрахунки такої участі адвоката при наданні ним допомоги позивачу. Довідки щодо відстані між населеними пунктами також не підтверджують витрати, понесені позивачем на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду як його так і адвоката.
Що стосується рахунку від 18 листопада 2009 року на суму 1319 грн., то він, як такий, не стверджує сплату позивачем вказаної суми за проведення психологічної експертизи. Крім того, вказаний рахунок не відображає на підставі якого судового рішення чи постанови слідчого та в зв'язку з якими обставинами проводилася така експертиза. З таких же підстав не підлягає відшкодуванню сума 811,69 грн., сплачена позивачем за проведення судмедекспертизи.
Слід зауважити, що вказані докази суду першої інстанції позивачем не надавалися, оцінка їх судом не проводилася.
Крім того, відповідно до ст.12 Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР, чинною на момент винесення вироку, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу) (частина перша статті 12 із змінами, внесеними, згідно із Законом України від 11.07.2003 р. N 1130-IV).
У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Проте, позивач ОСОБА_6 до суду з такою заявою не звертався, чим порушив порядок звернення за відшкодуванням матеріальної шкоди.
В пункті 17 Положення зазначено, що передбачене частиною 5 ст. 4 Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Ставлячи питання про стягнення з відповідачів 400 000 грн. моральної шкоди, позивач ОСОБА_6 обґрунтовує її тим, що під час проведення досудового слідства в жовтні місяці 1998 року постановою слідчого було накладено арешт на його квартиру в м.Христинівка. Після винесення вироку від 20 грудня 2004 року, яким його було виправдано у вчиненні злочину, квартира не була звільнена з під арешту і тому в 2005 році він та його сім'я не змогли продати вказану квартиру для покращення свого життя, так як арешт не скасовано і на день звернення з даним позовом, чим його позбавлено права розпоряджатися належним йому майном.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, дана обставина була предметом розгляду та врахована при ухваленні рішення Христинівським районним судом від 8 червня 2011 року, залишеного в силі в частині відшкодування моральної шкоди рішенням апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2011 року, при розгляді справи за позовом ОСОБА_6 до УМВС України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства.
Згідно вказаних рішень стягнуто з державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_6 заподіяну йому моральну (немайнову) шкоду незаконними діями органів досудового слідства в сумі 200 000 грн. (а.с.89, 154-161).
Згідно даних Державної казначейської служби України вказана сума моральної шкоди ОСОБА_6 08.06.2012 року відшкодована (а.с.34).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що названі позивачем підстави та обґрунтування позову щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, в судовому засіданні не доведені та не підлягають до задоволення.
З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, отже суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував і перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 -відхилити
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від "05" грудня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління МВС Прокуратура Черкаської області Державне казанчейство про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий : Н. В. Вишня
Судді : Н. І. Гончар В. І. Ювшин