АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Винту Ю.М. Лисака І.Н.,

Секретаря: Ковальчук Н.О.

З участю: ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на заочне рішення Вижницького районного суду від 07 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Посилалася на такі обставини.

Її син ОСОБА_4 перебував у цивільному шлюбі з відповідачкою по справі ОСОБА_2. У них є син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Реєстрація народження дитини відбулась за прізвищем матері, а ім'я батька записано за вказівкою матері.

У 2000 році син та ОСОБА_2 припинили подружні стосунки. ОСОБА_2 переїхала проживати у м.Чернівці, а онук залишився проживати з нею. Перебуває на її повному матеріальному утриманні.

ОСОБА_2 працює секретарем в житлово-комунальному господарстві за адресою: м.Чернівці, вул.Ентузіастів, 7. Матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Син ОСОБА_4 проживає з позивачкою. Тривалий час він лікувався від туберкульозу, переніс декілька важких операцій, не може тяжко працювати і в

______________________________________________________________________________________________________________

Провадж. №22ц-306/2014 р. Головуючий у першій інстанції Кириляк А.Ю.

Категорія: 46/48 Доповідач: Заводян К.І.

даний час ніде не працює. Вона - пенсіонерка, отримує пенсію в сумі 1400 грн. Інших доходів не має.

Онук підріс і вона не має змоги належним чином забезпечити його харчуванням, предметами першої необхідності, одягом.

Просила суд постановити рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частки усіх видів її заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення ним повноліття.

Заочним рішенням Вижницького районного суду від 07 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежів за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Вижницького районного суду від 11 грудня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

ОСОБА_2 подала на заочне рішення суду апеляційну скаргу.

Посилається на те, що вона, по мірі можливості, надсилала позивачці кошти на утримання сина, неодноразово відвідувала сина, брала його на море.

У неї на вихованні є старший син і вона хотіла, щоб ОСОБА_5 проживав з нею, але позивачка без її згоди утримувала дитину, хоча юридично не є його бабусею.

Вважає, що розмір аліментів значно завищений і не відповідає реально здійсненим платежам.

Просила суд рішення суду скасувати і увалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не убачається.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд вірно виходив з того, що відповідно до ст.258 СК України баба і дід мають право на самозахист онуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - сина позивачки від цивільного шлюбу. Дитина проживає з бабусею з дня народження, чого відповідачка не заперечує.

Згідно ст.180, част.3 ст.181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За правилом ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Судом вірно встановлено, що відповідачка працездатна, працює секретарем на підприємстві "Ремжитлосервіс".

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

ОСОБА_2 не подала суду доказів, які б спростовували доводи позивачки щодо можливості відповідачки надавати сину матеріальну допомогу у визначеному судом розмірі. Зокрема, доказів про своє місце роботи, заробіток, про те, що на її утриманні перебувають інші особи тощо.

З'ясувавши усі обставини справи, відповідно до вимог ст.182 СК України, суд обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Доводи ОСОБА_2 про безпідставність рішення суду, оскільки вона по мірі можливості надавала матеріальну допомогу дитині, що позивачка утримує дитину без її згоди, не заслуговують на увагу.

Допомога була не регулярною, а з приводу безпідставного утримання дитини відповідачка нікуди не зверталася.

Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не убачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, відхилити.

Заочне рішення Вижницького районного суду від 07 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: