У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 04 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив змінити розмір аліментів, визначених рішенням Костопільського районного суду від 18 квітня 2003 року стягнутих на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити їх у твердій грошовій сумі - 50 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду від 04 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликався на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Стверджував, що судом не застосовано вимоги ст. 184 Сімейного кодексу України, яка визначає умови, за яких аліменти визначаються в твердій грошовій сумі.

Доводив, що судом не прийнято до уваги, що тривалий період часу він не працевлаштований, постійного доходу не має, підприємницькою діяльністю не займається, жодної допомоги (державної чи соціальної) не отримує, на прожиття заробляє сезонними та випадковими заробітками, що беззаперечно свідчить про зміну його матеріального стану.

Враховуючи наведене, просив рішення Рівненського міського суду від 04 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про зміну розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що в нього змінився матеріальний або сімейний стан, погіршилось здоров'я.

Такий висновок місцевого суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Костопільського районного суду від 18 квітня 2003 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання

____________________________________________________________________________________________________________

Справа № 569/11262/13-ц Головуючий у 1-й інст. - Бердій М.А.

Провадження №22-ц/787/355/2014р. Доповідач - Боймиструк С.В.

доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 7 квітня 2003 року до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні роз'яснення містяться в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Доказів зміни матеріального стану, погіршення здоров'я позивач в справі не подав.

Твердження ОСОБА_3 про те, що він не працевлаштований та останній задекларований дохід отримав в першому кварталі 2012 року, не є доказом зміни його матеріального стану на час звернення до суду з даним позовом в червні 2013 року.

Згідно ст.141 та 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини.

Станом на час ухвалення місцевим судом рішення в даній справі, відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2013 рік", прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становив 1286 грн.

Тобто, для забезпечення гармонійного розвитку дитини кожному з батьків необхідно на її утримання надавати не менше 643 грн., а при стягненні аліментів - не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму, тобто 385,8 грн.

З огляду на наведене та працездатний вік позивача, відсутність перешкод для працевлаштування, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову про зміну розміру аліментів та стягнення їх в твердій грошовій сумі в розмірі 50 грн. щомісячно до досягнення донькою повноліття.

Таким чином рішення суду першої інстанції постановлене дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги, висновків наведених у ньому не спростовують, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий

Судді: