Справа № 256/6657/13-ц

2/256/1906/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Домарєва О.В.,

при секретарі Вашкулатової Н.О. ,

за участю позивачки: ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 ; третя особа Страхова компанія «АХА Страхування» «Про стягнення матеріальної та моральної шкоди»,

В С Т А Н О В И В :

03.09.2013 року позивачка звернулася до суду із позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду 16400,00 грн. та моральну шкоду 20000,00 грн., заподіяні їй з вини відповідача внаслідок ДТП, яке мало місце 10.10.2012 року, та судові витрати

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги, а також доводи на їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримала повністю, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_2 у судовому засідання позицію своєї довірительниці та позовні вимоги також підтримала повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовної заяви заперечував, звертав увагу суду, що у судовому засідання фактично не був встановлений причинний зв'язок між ДТП та отримання потерпілою травми хребта та тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а тому у задоволенні позовної заяви в частині стягнення матеріальної шкоди заперечував у повному обсязі, моральну шкоду визнавав частково, але на суму не більш 3000,00 грн.

Аналогічну позицію підтримала у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4

Представник третьої особи - Страхової компанії «АХА Страхування» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, не явка якої не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, на підстав ст. 169 ЦПК України, суд ухвалил: розглянути справу без участі третьої особи, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Судом встановлено, що 10.10.2012 року о 18 годині 15 хвилин відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем CHEVROLE LANCETTI д/н НОМЕР_1 у Калінінському районі м. Донецька на перехресті вул. Владичанського та вул. Краснофлотській, під час виїзду з другорядної дороги на головну, не переконався у безпеці свого руху та скоїв зіткнення з автомобілем TOYOTA COROLLA д/н НОМЕР_2 та автомобілем CHEVROLE AVEO д/нНОМЕР_3, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху.

18.10.2012 року постановою інспектора сектору ОМ ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, зниклих з місця ДТП УДАІ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області Колгановим С.А. було відмовлено у порушенні кримінальної справи, у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Зазначеною постановою було встановлено, що 10.10.2012 року о 18 годині 15 хвилин в Калінінському районі м. Донецька водій ОСОБА_5 керуючи технічно справним автомобілем Шевроле Лачетти д/н НОМЕР_1 по вул. Краснофлотській зі сторони вул. М. Ульянової у напрямку б. Шахтостроітелів. На перехресті з вул. Владичанського водій ОСОБА_5 при виїзді з другорядної дороги на головну, не переконався у безпеці, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота Королла д/н НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_9, який рухався по вул. Владичанській зі сторони пр. Ілліча у напрямку б. ОСОБА_5. Після зіткнення автомобіль Тойота Королла д/н НОМЕР_2 від удару відборонило на полосу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем Шевроле Авео д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_10, який рухався по вул. Владичаській зі сторони б. ОСОБА_5 у напрямку пр. Ілліча. В результаті зіткнення були травмовано водіїв ОСОБА_9, ОСОБА_10, пасажира автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_12 та пасажира автомобіля «Тойота Корола» д/н НОМЕР_2 позивачку ОСОБА_1. ОСОБА_1 з «ЗЧМТ, струсом головного мозку, забоєм грудної клітини зліва, забоєм шийного відділу хребта (компресійний перелом верхньо - грудних хребців?)» за медичною допомогою звернулася у лікарню з поліклінікою м. Донецька ГУМВС України в Донецькій області.

29.11.2012 року постановою Калінінського районного суду м. Донецька ОСОБА_5 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративною відповідальності. (а.с. 6)

Згідно висновку експерта №1461 від 15.11.2013 року встановлено, що виявлені у позивачки ОСОБА_1 травми голови, що супроводжуються струсом головного мозку, компресійний перелом 3-го та 5-го грудних хребців з забоєм шийного відділу хребта та спинного мозку з протрузією міжхребцевих дисків шийного та грудного відділів хребта з легким порізом лівої руки, забої грудної клітини зліва, м'яких тканин лівого стегна і правого плеча, які виникли від дії тупих предметів, або при ударі о такі, якими могли бути виступаючі частини салону автотранспортного засобу, під час та при умовах дорожньо-транспортної події 10.10.12 р. та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні (більш 21 день).

Обговорюючи законність та обґрунтованість позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Згідно з роз'ясненнями п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 з наступними змінами і доповненнями - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що 1) дії останньої були неправомірними, 2) між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З урахуванням наведених обставин на вимог закону, суд приходить до висновку, що між діями відповідача та шкодою заподіяною позивачці є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, що підтверджується постановою про притягнення до адміністративної відповідальності від 29.11.2012 року та висновком експерта №1461 від 15.11.2013 року, яким зазначено, що нанесені потерпілій травми, могли утворитися при зазначених нею подіях ДТП від 10.10.2012 року.

Відповідно до ст. 10 ч. 2, 3 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.Відповідно до ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 16400,00 грн.

З урахуванням вищевказаних вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного суду України стягненню з відповідача на користь цивільних позивачів підлягають грошові кошти, витрачені на лікування позивача, підтверджені відповідними платіжними документами та призначенням лікаря під час ликування.

До матеріалів справи були долученні витребувані судом матеріали медичної картки №3838 лікарні медичного забезпечення ГУМВС України в Донецькій області та виписаний епікриз №1863, дослідженням яких встановлені відповідні призначення лікарем лікарських препаратів, в період часу з 11.10.2012 по 05.11.2012 року, за якими позивачкою були придбані препарати на лікування та витрачені кошти на пересуванні у таксі на суму 16400,00 грн., які підтверджені відповідними платіжними документами долученими до матеріалів справи. (а.с. 7-28)

Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у повному обсязі.

Обговорюючи вимоги в частині стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Згідно висновку експерта №1461 від 15.11.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 було заподіяло телесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні (більш 21 день).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю, компенсується особою, заподіяною її, при наявності її вини окрім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»

П. 3 Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

П. 4. Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

П. 5 Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

П. 9 Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналіз наведених обставин та вимог Закону дозволяє суду зробити висновок про те, що позивачем надано суду належні та допустимі докази того, що винними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода та з ураховуючи фізичних та моральних страждань позивачки, їх тривалістю і тяжкістю, істотністю вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин у справі та наслідків, що настали, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки 15000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, частково задовольняючи вимоги в цій частині.

Розглядаючи позов в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді судових витрат, вартіості юридичних послуг та судового збору, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 79 ч. 3 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу, витрати на проведення судових експертиз, судовий збір.

Відповідно ст. 84 ч. 1 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 84 ч. 2 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено законом.

На підставі ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підставі ст. 88 ч. 1 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно договору від 19.08.2013 року позивачці надавала адвокатські послуги ОСОБА_2

Відповідно довідки від 18.12.2013 року позивачкою були сплачені адвокатські послуги ОСОБА_2 у розмірі 2000,00 грн.

При поданні позовної заяви позивачкою відповідно квитанції №24 від 02.09.2013 року був сплачений судовий збір у розмірі 364,00 грн. за подання позовної заяви.

З урахуванням наведених вимог закону та сукупності зазначених обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги, щодо стягнення судових витрат є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Так з урахування вимог ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, вимога позивачки в частині стягнення послуг адвоката задовольняється судом частково у розмірі 487,20 грн. В іншій частині вимоги про стягнення судових витрат задовольняються судом повністю та стягується з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 364,00 грн., а всього 851,20 грн.

А в цілому позов задовольняється судом частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 23, 265, 1166, 1167 ЦК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року з наступними доповненнями "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", п. 3, 4, 5, 9 Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ст.ст. 10, 11, 60, 61, 164, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 ; третя особа Страхова компанія «АХА Страхування» «Про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 16400 грн., моральну шкоду 15000 грн., судові витрати 851 грн. 20 коп., а всього 32251 грн. 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Домарєв

25.12.2013