Справа № 2-2248/2007року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2007року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі головуючого - судді Антоняка Т.М.
при секретарі Бабій О.М. ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про поділ спільно придбаного майна та визнання свідоцтва про право особистої власності на квартиру частково недійсним ,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільно придбаного за час шлюбу майна, а саме квартири АДРЕСА_1. Уточнивши позовні вимоги заявою від 16.07.2007року позивачка просить визнати частково недійсним свідоцтво на право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві особистої власності відповідачу, яке видано на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №403 від 11.12.1991року та зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ за №3907. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що за період сумісного проживання з відповідачем ними спільно було внесено паєнагромадження за спірну кооперативну квартиру, а тому вважає її спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав з мотивів викладених в ньому, просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні вимоги позову заперечив, подав суду письмові заперечення та вказав, що право власності на квартиру члена житлово-будівельного кооперативу регулюється спеціальними нормами житлового та цивільного законодавства, за якими члени сім»ї, в тому числі і дружина, що проживають з членом ЖБК мають право тільки на користування жилим приміщенням, якщо вони не володіють часткою в паєнагромадженні. Відповідач вважає, що паєнагромадження за дану квартиру проводились ним одноосібно, а позивачем не представлено доказів які б спростовували це. В позові просив відмовити.
Представник відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з»явився, хоча повідомлявся про час і місце розгляду справи.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказала, що відповідач ОСОБА_2, будучи її рідним братом, отримав від неї кошти в сумі 3000грн за проданий будинок, що належав їх матері і і вніс їх як пайові внески за спірну квартиру. Ці покази також підтверджені її письмовим поясненням від 28.04.2007року.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідка, дослідивши докази, які надані у розпорядження суду на обґрунтування вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи суд приходить до висновку про недостатню обґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх повного задоволення у зв'язку з наступним.
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач з 14.10.1984року перебували в шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб №022515. До реєстрації шлюбу в 1983році відповідач ОСОБА_2 вступив до житлово-будівельного кооперативу №13 в м. Івано-Франківську з метою забезпечення себе житлом та 10.02.1983року в рахунок оплати за квартиру вніс перший пайовий внесок в сумі 1800крб. Відповідно до рішення Івано-
Франківського МВК №75 від 01.03.1984р ОСОБА_2 було видано ордер АЖ №001901 від 14.03.1984р на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2. Рішення Івано-Франківського МВК було прийнято на підставі рішення ЖБК№13 та стосувалось однієї особи -відповідача ОСОБА_2 Відповідачем
Як вбачається з довідки №50 житлово-будівельного кооперативу №13 ОСОБА_1 П.3 1984р по 1992рік було внесено кошти в сумі 4778крб, як виплату паєнагромадження за спірну квартиру, останній внесок було проведено відповідачем 26.11.1991 року в сумі 2001, 96грн. Відповідно до акту про передачу права власності на кооперативну квартиру 17.01.1992року спірна квартира була передана у власність відповідачу, а 11.06.1992року Івано-Франківським МВК відповідачу видано свідоцтво про право особистої власності на квартиру.
З наданих суду доказів, зокрема довідки ЖБК №13 від 21.05.2007року, поданих довідок про доходи, та довідки про виплати авторських винагород вбачається що виплати пайових внесків проводились саме відповідачем ОСОБА_23а власні кошти. Вказані обставини найшли своє підтвердження також показами свідка ОСОБА_3, щодо передачі відповідачу коштів в сумі 3000грн від продажу будинку їх матері і для проведення пайових внесків за квартиру.
Докази подані представником позивача щодо участі позивачки в паєнагромадженнях не слід брати до уваги, оскільки вони підтверджують тільки наявність певного заробітку в позивачки, а не внесення нею коштів для паєнагромадження, також вони спростовуються наданими відповідачем доказами по справі про внесення ним коштів паєнагромадження за спірну квартиру.
Відповідно ч.2 ст. 384 Цивільного кодексу України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу-і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.
Відповідно до вимог статті 141 Житлового кодексу Української РСР особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, по рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сімї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу. За наданими суду доказами підтверджуються обставини, що відповідачу виділена однокімнатна квартира з розрахунку на проживання в ній однієї особи.
Відповідно до вимог ст. 145 Житлового кодексу Української РСР члени сімї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Такого ж права набувають особи, які вселилися в жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу як члени сімї, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до вимог ст. 146 Житлового кодексу Української РСР поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.
За змістом нині діючого п.27 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985р особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сімї, суми її пайового внеску та граничного розміру жилої площі. За змістом п.28 цього Статуту квартира надається членові кооперативу на членів його сімї, вказаних у заяві про вступ до кооперативу. До цієї заяви
включаються члени сім'ї, які перебувають з ним на обліку бажаючих вступити до кооперативу. Відповідно до п.43 цього Статуту поділ квартири між членом ЖБК і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 18.09.1987року із змінами від 25.12.1992року та від 25.05.1998року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» в п.5-1 вказано, що згідно із ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Також в п.6 б Постанови вказано, що внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні.
Частиною 3 ст. 384 ЦК України встановлено, що в разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.
ст. 368 в ч.3 Цивільного Кодексу України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Подані та досліджені судом докази, зокрема товарні чеки на придбання товарів побутового призначення, підтверджують факт їх придбання відповідачем для влаштування належного йому житла до реєстрації шлюбу з відповідачкою, а картка прописки форми А підтверджує факт прописки позивачки до 28.03.1998року в с. Коршів Коломийського р-ну, Івано-Франківської області.
Знайшли своє підтвердження доказами обставини, за яких відповідачем було проведено пайові внески за рахунок власних коштів на загальну суму 3801, 29крб (1800крб+2001крб 29коп), а тому залишок коштів паєнагромадження, що становить 977крб (4778крб, 29коп-3801крб, 29коп) слід вважати коштами спільного паєнагромадження позивача та відповідача. Вказані кошти пропорційно до загальної вартості паєнагромадження за квартиру, та з врахуванням експертного висновку №179/04-07 про незалежну оцінку приміщень однокімнатної квартири №43 на вул. Героїв УПА, 6 в м. Івано-Франківську на даний час становитимуть суму 26622грн. Тому позивачу належить до компенсації коштів спільного паєнагромадження за квартиру сума в 13311грн, яку слід стягнути з відповідача.
Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). За змістом ч.3 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Суд критично оцінює та не бере до уваги при обрахуванні частини компенсації висновок №294 від 16 квітня 2007року виданий експертом оцінювачем ОСОБА_4, оскільки той не містить посилань на норми, якими керувався експерт при визначенні вартості приміщення. Суд керується висновком №179/04-07 про незалежну оцінку приміщень однокімнатної квартири №43 на вул. Героїв УПА, 6 в м. Івано-Франківську, який виданий ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» оскільки з його змісту вбачається проведення оцінки безпосередньо з оглядом приміщення, висновок є нормативно обґрунтований.
Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позову щодо компенсації вартості квартири частково обґрунтовані наданими доказами, заперечення відповідача їх не спростовують, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
На відповідача слід також частково віднести судові витрати, як того вимагає ст. 88 ЦПК України
На підставі наведеного, у відповідності зі ст. ст. 57, 60 СК України, ст. ст. 368, 384 Цивільного кодексу України, ст. ст. 141, 145, 146 Житлового кодексу Української РСР, «Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу» затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985р, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 18.09.1987року із змінами від 25.12.1992року та від 25.05.1998року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», керуючись ст. ст. 10, 88, 213-215 ЦПК України
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з вимогами про виділення половини вартості квартири АДРЕСА_1 шляхом сплати грошової суми 70700грн та визнання свідоцтва (реєстр. №3907) про право особистої власності на вказану квартиру частково недійсним - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості квартири АДРЕСА_1, що становить 13311 грн.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 148 грн судового збору та 288грн витрат понесених з розглядом справи, в т.ч. 200грн витрат на правову допомогу.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківській міський суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.