УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1142/13Головуючий суду першої інстанції:Балема Т.Г.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.
"04" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіРоманової Л.В.,
СуддівМоісеєнко Т.І., Притуленко О.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 03 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 3280,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов укладеного договору Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка». Погашення заборгованості повинно було здійснюватись щомісяця у вигляді щомісячного платежу для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат банку. В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 12.03.2013 року відповідач мав заборгованість - 68838 грн., що складалась з суми 3280,80 грн. - заборгованість за кредитом, 19137,49 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 885,80 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 41779,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3254,19 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути вказані суми та покласти на відповідача судові витрати.
Заочним рішенням Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк», в резолютивній частині якого ухвалою від 08 травня 2013 року виправлено описку, у задоволенні позову ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 відмовлено в зв`язку зі спливом загального строку позовної давності - три роки.
Не погодившись з заочним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність заочного рішення, яке вважає винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, також вказує на недоведеність обставин, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт просив скасувати заочне рішення суду та ухвалити справі нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, враховуючи строк позовної давності 50 років, що є домовленістю сторін оскільки це передбачено Умовами надання кредиту фізичним особам, які є частиною кредитного договору, а тому безпідставно не врахована судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення.
В ході апеляційного розгляду справи представник позивача зменшив розмір позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, з урахуванням виданого судового наказу Нахімовським районним судом м. Севастополя від 09 лютого 2008 року про стягнення з ОСОБА_7 за тим самим кредитним договором суми заборгованості у розмірі 5659,08 грн. Сума, яку позивач просив стягнути на час розгляду справи судом апеляційної інстанції становила 62895,97 грн., яка складається зокрема з суми: нарахованих процентів за користування кредитом 17641,71грн.; заборгованості по комісії банку 177,16 грн.; пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором 41605,86 грн., а також штрафів 500 грн. та 2971,24 грн. (а.с.133).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійсно належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, але відповідно до положень пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а саме те, що 03 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений споживчий кредитний договір на строк 10 місяців, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 3280,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % з кінцевим терміном повернення 03 березня 2008 року, однак свого зобов'язання за ним не виконав.
Як вбачається з матеріалів справи Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт), разом з тим до позову надані інші Умови, зокрема Умови та правила надання банківських послуг, які були встановлені ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 р. (а.с.8-26), та за якими п.1.7.31. строк позовної давності відносно вимог повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку по розділам 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.5.1, 2.5.2, 2.16, 3.1, 3.17 Умов і правил, складає 50 років.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що за заявою банку (стягувача) був виданий судовий наказ Нахімовським районим судом м. Севастополя від 09 лютого 2008 року про стягнення з ОСОБА_7 за тим самим кредитним договором суми заборгованості у розмірі 5659,08 грн. (а.с.144-157). На підтвердження заяви про видачу судового наказу про стягнення суми заборгованості стягувачем були надані Умови надання кредиту, які й передбачені кредитним договором, на підставі якого був заявлений даний позов, а саме - Умови надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт).
Як вбачається із змісту Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт), вони не містять договірного строку позовної давності, який складає 50 років відносно вимог повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку (а.с. 154-156), на який посилається апелянт, а тому доводи апеляції про те, що позовна давність збільшена за домовленістю сторін до 50 років - є безпідставними.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - враховуючи положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності застосування договірного строку позовної давності 50 років відносно вимог, що були уточнені, про сплату процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, в суперечь вимогам ст.60 ЦПК України позивачем не доведені, тому судом першої інстанції правильно застосуваний загальний строк позовної давності - три роки, а також враховані роз'яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду, тому не дає підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Згідно зі ст.ст. 10, 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки, в тому числі і рівні права щодо подання доказів.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог в частині встановлення договірного строку позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року відхилити.
Заочне рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Судді:
Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Притуленко О.В.