№ справи:124/8886/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кучеренко Н.В.

№ провадження:22-ц/190/711/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Онищенко Т.С.,

суддів:Даніла Н.М., Хмарук Н.С.

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про обмеження у відвідуванні своєї сім'ї за певною адресою, за участю третіх осіб - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та Служби у справах дітей виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя АР Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05.12.2013, -

в с т а н о в и л а :

Позивач - ОСОБА_6 30.09.2013 (відправлено поштою) звернулася до суду з даним позовом і просила обмежити відповідача у відвідуванні своєї сім'ї в період часу з 21.00 до 08.00 годин в квартирі АДРЕСА_1 /арк. с. 2-3/.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05.12.2013 позов ОСОБА_6 залишено без задоволення /арк. с. 65-68/.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права /арк. с. 75-76, 83-85/.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391).

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачеві - ОСОБА_6 та третім особам - ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач - ОСОБА_7 і третя особа - ОСОБА_8, яка є власником 2/5 часток зазначеної квартири, знаходяться у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу відповідач - ОСОБА_7 і третя особа - ОСОБА_8 мають двох неповнолітніх дітей.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 26.11.2012 ОСОБА_7 виселений із квартири АДРЕСА_1 за неможливістю спільного проживання сторін (ОСОБА_6 і ОСОБА_7) в цій квартирі.

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВ Сімферопольського МУЮ АР Крим від 22.03.2013 закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 26.11.2012 про виселення ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з виконанням судового рішення в повному обсязі.

Положеннями статті 3 Цивільного процесуального кодексу України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд і власник порушеного права має самостійно вирішувати який саме спосіб захисту порушеного права застосовувати у конкретній ситуації.

Власник порушеного права не обмежений у виборі способу захисту порушеного права і може скористатися цілком конкретним способом захисту свого права, загальний перелік яких дається у статті 16 Цивільного кодексу України. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_6 обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що незважаючи судове рішення про виселення, відповідач продовжує проживати у АДРЕСА_1, систематично її ображає та допускає по відношенню до неї рукоприкладство, чим порушує її права, як співвласника квартири. Зокрема, відповідач був примусово виселений із вказаної квартири, але після цього став знову постійно проживати в ній, знову у той же спосіб, як і раніше, порушувати її права. Вона зверталася з цього приводу до правоохоронних органів.

Отже, вже після виконання судового рішення, як вказує позивач, відповідач аналогічними діями став порушувати її права, у зв'язку з чим, вона не позбавлена можливості звернутися до суду з повторним позовом про виселення відповідача, який, як вона вказує, після виконання рішення суду допустив новий факт вселення у квартиру, тобто, порушення її прав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 17 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» №2 від 12.04.1985, при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, яка для України набрала чинності 14.04.1995 і в силу Конституції України та положень частини 1 статті 13 Сімейного кодексу України, є частиною національного сімейного законодавства України, визнано, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Дійсно, відповідач періодично знаходиться у вказаній квартирі за ініціативою дружини з метою виконання обов'язків законного чоловіка, а також батьківських обовязків.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки обраний позивачем спосіб для захисту своїх прав у вигляді обмеження відповідача у відвідуванні своєї сім'ї не поновлює права ОСОБА_6, а прямо порушує права малолітніх дітей ОСОБА_7 на належне піклування про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, права дружини відповідача на повноцінний шлюб.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки основний їх зміст зводиться до невиконання відповідачем судового рішення про виселення, що не є предметом розгляду у даній справі.

Інши доводи апеляційної скарги є формальними, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є безумовними підставами для скасування судового рішення, яке є правильним по суті та справедливим.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05.12.2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: