УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1265/13Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"07" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-суддіРоманової Л.В.,

суддів:Редько Г.В., Приходченко А.П.,

при секретарі:Кувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10626,35 грн. Позов мотивовано тим, що відповідно до кредитного договору № 002-11178-200308 від 20 березня 2008 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, укладеного між ПАТ «Дельта Банк та ОСОБА_6, останній було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні, на кредитну лінію загальної суми 30 000 грн., з лімітом на день укладання договору в сумі 3500 грн., надано платіжну картку. Відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_6 зобов'язана щомісяця в строки, визначені Правилами здійснення операцій за картковими рахунками, погашати частину суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачуючи всю суму процентів за користування кредитною лінією, а також пені у разі порушення строків сплати заборгованості. Відповідачка порушувала взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 25 грудня 2012 р. утворилась заборгованість на суму у розмірі 10626,35 грн., що складається з: тіла кредиту - 3426,50 грн., заборгованості за відсотками - 2141,33 грн., заборгованості за комісіями - 5058,52 грн., яку позивач просив стягнути.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 липня 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 1270,50 грн., та судовий збір в сумі 27,43 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення скасувати, та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав представнику позивача можливості оглянути представлені відповідачкою письмові докази на підтвердження своїх заперечень та надати з цього приводу розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором. Визначення меншої суми заборгованості, яка підлягає стягненню, зроблено судом у відсутності достатніх та достовірних доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконувала належним чином свої грошові зобов'язання перед банком за кредитним договором, тому ПАТ «Дельта Банк» має право на стягнення заборгованості, але сума заборгованості має бути меншою ніж заявлено позивачем, зокрема 1270,50 грн., а не 10626,35 грн. До такого висновку суд першої інстанції дійшов, визнавши достатнім пояснення відповідачки про те, що частину сум, зазначених в наданому позивачем до заявленого позову розрахунку заборгованості, вона не отримувала.

Відповідачка з рішенням суду першої інстанції згодна та не оскаржує його.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір № 002-11178-200308 від 20 березня 2008 року та відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні. Відкрита відновлювальна кредитна лінія на загальну суму 30 000 грн., з лімітом на день укладання договору в сумі 3500 грн.; ОСОБА_6 видана платіжна картка, яку відповідачка отримала та користувалась. Вказані обставини підтверджені належними доказами, визнані сторонами.

Відповідно до умов кредитного договору (а.с.6-7) позивач відкриває кредитну лінію та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунок в сумі 3500 грн. (п. 1.3), кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів, кожна наступна лінія надається після спливу строку надання попередньої та не потребує підписання додаткових умов (п. 1.4.). Держатель сплачує банку проценти за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом на суму використаних коштів за фактичну кількість днів користування (п.2.3.). Держатель картки зобов'язаний (п.3.3.) здійснювати оплату вартості послуг, що надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування (3.4.).

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка згідно представленого позивачем розрахунку станом на 25 грудня 2012 р. складалась з заборгованості: тіла кредиту - 3426,50 грн., нарахованих відсотків - 2141,33 грн., комісії банку - 5058,52 грн., всього 10626,35 грн. (а.с.14). Вказаний розрахунок будь-якими допустимими доказами не спростований.

Колегія суддів погоджується із розрахунком заборгованості, наданим банком, оскільки проведення розрахунку відповідає п.п. 3.2.-3.17 розділу 3 кредитного договору «Порядок проведення розрахунків».

За умовами договору (п.5.2.), укладеного між сторонами, договір набуває чинності з дня укладання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Отже, на день звернення позивача до суду договір своєї чинності не втратив.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості відповідачка здійснила 24.11.2009 р. На час здійснення даного платежу тіло кредиту не було погашено та заборгованість складала 3430, 56 грн. Крім того, на 24.11.2009 р. залишались непогашеними відсотки у розмірі 56,30 грн. До апеляційної скарги було надано розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором, за яким вбачається, що по діючому рахунку відповідачки до 27.12.2012 р. проводилось розрахунково-касове обслуговування та станом на 27.12.2012 р. за розрахунком щодо внутрішніх операцій заборгованість склала 5576,35 грн., що в загальному розмірі з видатками по рахунку на суму 5050,00 грн. заборгованість складає 10626,35 грн. (а.с.43-48).

Судова колегія не може прийняти до уваги пояснення відповідачки щодо неможливості отримання нею інформації стосовно наявної заборгованості перед банком, оскільки до працівників банку, так саме як і до суду чи правоохоронних органів з відповідними заявами вона не зверталась. Належних та допустимих доказів, в розумінні положень ст. ст. 58, 59 ЦПК України, на спростування доказів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, відповідачка не представила суду першої інстанції. Також не представлені такі докази при розгляді апеляційної скарги позивача.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, прийняв в порушення норм процесуального права пояснення відповідачки як докази та надаючи правову оцінку керувався недопустимими у справі доказами. При цьому суд будь-яким чином не навів мотивів, за якими не приймає докази позивача і вважає розрахунок заборгованості невірним, та самостійно зробив висновок щодо розміру заборгованості, не навівши той розрахунок суми, який вважав вірним, самостійно визначивши відсотки та комісію банку. До того ж, відповідачка власний розрахунок при розгляді справи суду не представляла.

Відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог, при вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено статтями 60, 61 ЦПК України. За приписами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки відповідачкою не надано будь-яких доказів на спростування розрахунку банку щодо розміру заборгованості, колегія суддів погоджується з доводами апелянта та вважає представлений позивачем розрахунок належним та єдиним допустимим доказом по справі щодо встановлення розміру заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Отже, оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими не були доведені, рішення суду ухвалене з порушення норм процесуального права, що за правилами ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідачки у розмірі, що документально підтверджено у вигляді судового збору - 229,40 грн.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитними договором у сумі 10626 грн. 35 коп. (десять тисяч шістсот двадцять шість грн. 35 коп.), що складається з: тіла кредиту - 3426,50 грн., заборгованості за відсотками - 2141,33 грн., заборгованості за комісіями - 5058,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати у розмірі 229,40 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Приходченко А.П. Редько Г.В.