УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1477/13Головуючий суду першої інстанції:Михайлов Р.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.
"02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого-судді:Романової Л.В.,
суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,
при секретарі:Кувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Кіровський районний сектор ГУ ДМС України в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - житловим будинком за адресою АДРЕСА_1, зобов'язання відповідачку не чинити перешкоди проходити на присадибну ділянку, в жилий будинок, надати ключі від воріт та вхідних дверей будинку; виселення відповідачки з вказаного будинку. Позов мотивовано тим, що позивач на підставі договору дарування від 18 серпня 1995 року є власником будинку за вказаною адресою. В цьому будинку проживає ОСОБА_7 з дозволу колишнього власника - ОСОБА_8. Позивач посилався на те, що має намір розпорядитися належним йому на праві власності будинком, проте відповідачка у добровільному порядку будинок не звільняє та чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком. Позивач просив усунути перешкоди у користуванні власністю з боку відповідачки та виселити останню, яка добровільно не звільняє житловий будинок. Порушене право просив захистити на підставі статті 391 ЦК України.
Заочним рішенням Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено повністю, зобов'язано відповідачку не перешкоджати ОСОБА_6 проходити на прибудинкову територію, в будинок та господарські споруди, передати ключі від домоволодіння, а також виселено відповідачку зі спірного житлового будинку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року заяву ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду відповідачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилається на необґрунтованість та незаконність рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Апелянт ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки її поясненням, а саме тому, що вона має намір звернутися до суду з позовом про визнання частково
недійсним договору дарування будинку, на підставі якого він належить позивачу. Для цього їй необхідно поновити документи, які б підтверджували її право на спірний будинок в порядку спадкування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин щодо порушення права позивача як власника нерухомого майна, право власності на яке було набуто у 1995 році відповідно до норм діючого на той час ЦК УРСР 1960 р. на підставі договору дарування нерухомого майна, засвідченого нотаріально.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 128 ЦК УРСР (1963 року), який був чинним на момент укладення договору, визначено, що право власності у набувача майна за договором дарування виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається передача речі набувачеві.
Згідно ст.243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Відповідно до статті 317 діючого ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право володіння - це право фактичного, фізичного та господарського панування особи над річчю, яке полягає в можливості особи безпосередньо тримати належну річ у себе. Право користування - це право на здобуття з речі її корисних властивостей, привласнення плодів та прибутків, що приносяться річчю.
На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Речьово-правовим засобом захисту права власності є вимога власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням права володіння.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу на підставі договору дарування від 18 серпня 1995 року належить житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Відповідачка з дозволу колишнього власника спірного будинку проживає в ньому, та зареєстрована (а.с.13). Позивач у грудні 2012 року звертався у письмовій формі до відповідачки з вимогою про звільнення жилого будинку (а.с.10), проте відповідачка будинок не звільняє, та цими діями перешкоджає позивачу у праві користування та розпорядження майном.
Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що право власності позивача оспорене чи не визнається.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи застосував норми матеріального права, що їх регулюють, а саме ст. 391 ЦК України.
Посилання апелянта про намір часткового оскарження договору дарування, на підставі якого позивачу належить будинок, а також інші доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що на законність рішення суду першої інстанції не впливає.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необхідним зазначити, що суд першої інстанції правильно вирішивши спір по суті, в мотивувальній частині додатково зазначив посилання на статтю 167 ЖК України та
статтю 405 ЦК України, як на правову підставу задоволення позову, що є зайвим та підлягає
виключенню. Як вбачається із суті позову, вимоги були заявлені на підставі положень статті 391 ЦК України, правові підстави позову позивач не змінював, зазначене положення закону відповідає заявленим позовним вимогам, та є тією нормою, яка регулює спірні відносини, тоді як статті 167 ЖК та 405 ЦК застосуванню не підлягають, оскільки регулюють правовідносини сторін у спорах про користування житлом власника членами сім'ї власника та втрату права на користування цим житлом, у разі відсутності понад строки передбачені законом без поважних причин, якщо інше не встановлено домовленістю між членом сім'ї власника і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, ст. ст. 308, 313, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Заочне рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Судді:
Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.