Номер провадження № 22-ц/785/1192/14

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Колмакову В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 року по справі за позовом кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-5 ), який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 112-113) та просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь загальну суму заборгованості станом на 10.04.2013 року в розмірі 938 689,40 грн., що складається з: тіла кредиту - 489 871 грн., інфляції - 24 841 грн. 44 коп., боргу по сплаті відсотків - 423 976 грн. 06 коп. витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 282 грн.

Свої позовні вимоги, позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 19 червня 2008 року між КС «Істок» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № КДК-1264 на суму 180 000 грн. на строк до 20 червня 2012 року, зі сплатою 19 % річних, рівними частинами, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити нараховані відсотки та платежі за кредитом у встановлений договором строк. До вказаного договору між КС «Істок» та ОСОБА_5 були укладені додаткові договори, відповідно до яких: 19.09.2008 року змінився розмір основного зобов'язання на суму 390 000 грн., відсотків за користування - на 18 % річних; 10.03.2009 року сума основного зобов'язання - 570 000 грн. зі сплатою 21,5 % річних, строком повернення до 20.06.2012 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором, 10 березня 2009 року КС «Істок» уклала договори поруки з ОСОБА_4 № ДПК-1264/1 та ОСОБА_3 № ДПК-1264/2, за якими вони взяли на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення суми кредиту та відсотків. В зв'язку з неналежним виконанням позичальником та поручителями зобов'язань за договорами, станом на 10 квітня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 938 689,40 грн., яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів разом з понесеними судовими витратами по сплаті судового збору в розмірі 3 282 грн.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що після проведення експертизи, призначеної в рамках розгляду справи за їх позовом до ОСОБА_5, ними було приведено розрахунки у відповідності першої домовленості, тобто на теперішній час спілка не збільшує обсягів відповідальності, ними залишено ті ж проценти. Представник відповідачів не визнав позовні вимоги та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що в договорах поруки відсутні умови щодо можливості зміни розміру за основним зобов'язанням, а позивачем було збільшено розмір процентів без згоди поручителів, у зв'язку з чим відповідно і збільшилася відповідальність поручителів, тому вважав, що порука була припинена. Крім того, вказував на пропуск шестимісячного строку для зверненнями з вимогами, встановленого ст. 559 ЦК України .

Третя особа - ОСОБА_5 до суду не з'явився, від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його представника у кримінальному процесі, при цьому до заяви не додано документів на підтвердження факту наявності у третьої особи представника та поважність причини відсутності.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 року позовну заяву кредитної спілки «Істок» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь кредитної спілки «Істок» поточний рахунок № 26504310757401 в АБ «Південний» МФО 328209 код ЄДРПОУ 26364449, заборгованість за кредитним договором № КDK-1264 від 19 червня 2008 року в загальній сумі 938 689,40 грн., з яких 489 871 грн. - заборгованість за кредитом, 24 841,44 грн. - інфляція, 423 976,06 грн. - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь кредитної спілки «Істок» поточний рахунок № 26504310757401 в АБ «Південний» МФО 328209 код ЄДРПОУ 26364449, заборгованість за кредитним договором № КDK-1264 від 19 червня 2008 року в загальній сумі 938 689,40 грн., з яких 489 871 грн. - заборгованість за кредитом, 24 841,44 грн. - інфляція, 423 976,06 грн. - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Істок» в рівних частинах судовий збір у розмірі 3 219 грн. Проведення стягнення заборгованості за кредитним договором здійснювати в солідарному порядку з урахуванням рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2013 року по справі №1512/2-1274/11, згідно з яким було стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № КDK-1264 від 19 червня 2008 року в загальній сумі 938 502,41 грн., з яких 489 871 грн. - заборгованість за кредитом, 24 841,44 грн. - інфляція, 423 789,07 грн. - заборгованість за відсотками.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 року, в якій просять рішення суду від 11.11.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що вважають оскаржуване рішення суду є таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за умов неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і невідповідності висновків суду обставинам справи.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданих доказів, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов КС «Істок», суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між КС «Істок» та членом кредитної спілки «Істок» ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № КДК-1264, відповідно до якого ОСОБА_5 надається кредит у розмірі 180 000 грн. на строк користування до 20 червня 2012 року, зі сплатою 19 % річних, виходячи з 365 календарних днів у році, а боржник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі та в терміни, встановлені договором (п. 1.1. Договору). Кредит був наданий на інші потреби, відмінні від споживчих, та на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування (п. 2.1.). При недотримані умов договору, кредитор має право збільшити відсоткову ставку вказану в п. 1.1., але не більше ніж в 4 рази.

19 вересня 2008 року між КС «Істок» та ОСОБА_5 був укладений додатковий кредитний догорів № КДК-1264 від 19 червня 2008 року, відповідно до якого було внесено зміни в розмірі кредиту - 390 000 грн., на строк користування до 20.06.2012 року, зі сплатою відсотків 18 % річних.

10 березня 2009 року, між КС «Істок» та ОСОБА_5, був укладений додатковий договір до кредитного договору № КДК-1264 від 19 червня 2008 року, в якому зазначено, що сторони домовилися внести зміни в кредитний договір № КДК-1264, який було укладено 19.06.2008 року, а саме: п. 1.1. викласти в наступній редакції - «Кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 570 000 грн. 00 коп., на строк користування до 20.06.2012 року, зі сплатою відсотків 21,5 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом у встановлений строк і виконати свої обов'язки за даним договором в повному обсязі».

З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_5 за договором № КДК-1264 від 19.06.2008 року, 10 березня 2009 року КС «Істок» уклала договір поруки № ДПК-12641 з ОСОБА_4 та договір поруки № ДПК-12642 з ОСОБА_3, за якими вони взяли на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність по кредитному договору № КДК-1264 від 19.06.2008 року та додатковими договорами від 19.09.2008 року та 10.03.2009 року.

КС «Істок» належним чином виконала свої зобов'язання за умовами кредитного договору, надавши ОСОБА_5 570 000 грн., що підтверджується копіями видаткових касових ордерів (а. с. 18, 19, 20), але на порушення п. п. 1.1., 2.1., 2.3.,2.7. та 3.6. договору ОСОБА_5 не здійснив оплату кредиту та не сплатив відсотків за його користування в повному обсязі - останній платіж було здійснено у вересні 2009 року, тобто зобов'язання було не виконано належним чином.

04.06.2009 року та 15.04.2011 року, ОСОБА_4 були направлені листи-попередження про наявність заборгованості та вимог про погашення кредиту (а. с. 25, 27), які були отримані 13.06.2009 року (а. с. 25-зворот), але вказані звернення залишилися без відповіді, коштів на рахунок КС «Істок» не надходило.

04.06.2009 року та 15.04.2011 року, ОСОБА_3 були направлені листи-попередження про наявність заборгованості та вимог про погашення кредиту та отримані ним 10.06.2009 року (а. с. 26-зворот), але коштів на рахунок КС «Істок» не надходило.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення суми кредиту та нарахованих відсотків, що відповідає вимогам ст. 554 ЦК України.

Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору поруки, виплачує в безспірному порядку штраф по кредитному договору в розмірі 0,2 № від загальної суми кредиту позичальника за кожний день прострочення з дня виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість позичальника до повного погашення (п. 3.2. договору поруки).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань станом на 10 квітня 2013 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 938 689,40 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 489 871,90 грн., заборгованості за відсотками - 423 976,06 грн., суми інфляційних збитків - 24 841,44 грн. (а. с. 115-117).

Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_5 вказану суму кредиту. У свою чергу відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує з жовтня 2009 року, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки в розмірах і в строки, передбачені договором.

29 травня 2013 року рішенням Київського районного суду м. Одеси було стягнуто з боржника ОСОБА_6 на користь позивача суму заборгованості 938 502 грн., де заборгованість за процентами - 423 789,07 грн., за кредитом - 489 871,90 грн. та індекс інфляції - 24 841,44 грн.

Як видно з умов кредитного договору строк користування коштами був визначений до 20 червня 2012 року, що також зазначено і в договорах поруки, та лише визначено в 61 місяць (п. 1.2.).

В пункті 1.3. договорів поруки сторонами було встановлено, що зобов'язання поручителів є безумовними і ніяких інших умов крім передбачених цими договорами та вказаним умовам у кредитному договорі не потребують.

Згідно з п. 3.4. кредитного договору було передбачено право на збільшення відсоткової ставки, а п. 5.5. встановлено процедуру зміни з повідомленням лише позичальника.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_5 п. 3.1. та 3.2. кредитного договору, згідно до п. 3.4. відсоткова ставка була встановлена у розмірі 86 % з 30 квітня 2009 року, що підтверджується витягом з протоколу № 388 засідання спостережної ради від 30 квітня 2009 року.

Разом з тим, суд першої інстанції прийняв до уваги, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси, яке при виниклих правовідносинах суд повинен врахувати при прийнятті рішення по даній справі, КС «Істок» уточнював розмір заборгованості основного боржника, до якої увійшли нарахування процентів у розмірі 21,5 %, тобто без підвищення відсоткової ставки, позовні вимоги до поручителів також заявлені без збільшення відсоткової ставки.

Отже, з урахуванням викладеного та на підставі ст. ст. 526, 553 ч. 1, 554 ч. ч. 1, 2, 559 ч. ч. 1, 4, 610, 625, 1049 ч. 1 ЦК України, ст. 61 ч. 3 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не був пропущений строк пред'явлення вимоги, і з відповідачів необхідно стягнути уточнену суму заборгованості в солідарному порядку та задовольнив позов позивача і відповідно до ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнув з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ОСОБА_5 було укладено 19.06.2008 року кредитний договір (а. с. 6-7) та 19.09.2008 року і 10.03.2009 року додаткові договори до кредитного договору (а. с. 8-9), які є невід'ємною частиною кредитного договору (п. 1.3. додаткових договорів), відповідно до яких позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 570 000 грн., на строк користування до 20.06.2012 року, зі сплатою відсотків 21,5 % річних, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом у встановлений строк і виконати свої обов'язки за даним договором в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором від 19.06.2008 року, 10.03.2009 року позивач уклав договори поруки (а. с. 10-11) з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (відповідачами), за якими вони взяли на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність по кредитному договору від 19.06.2008 року та додатковими договорами від 19.09.2008 року і 10.03.2009 року.

П. 5.1. кредитного договору від 19.06.2008 року передбачено право кредитора на дострокове погашення кредиту та інших нарахувань за ним, яким скористався позивач, звернувшись з позовом до суду до позичальника 01.03.2010 року (а. с. 64-69, 98-99, 128-129).

Проте, вимогу до поручителів (відповідачів) позивачем пред'явлено, шляхом направлення повідомлення про звернення до суду, лише 15.04.2011 року (а. с. 27-28), а з позовом до суду позивач звернувся до відповідачів як поручителів15.06.2012 року (а. с. 2).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитородавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи викладене та те, що в договорах поруки (а. с. 10-11) не встановлено конкретного строку їх дії, а лише констатовано, що цей строк визначається моментом повного погашення заборгованості позичальником по кредитному договору, судова колегія вважає, що порука відповідачів за вказаними договорами поруки від 10.03.2009 року припинилася, у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителів (відповідачів).

Крім того, судова колегія приймає до уваги те, що як роз'яснено в п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено (а. с. 215), що у зв'язку з порушенням ОСОБА_5 п. 3.1. та 3.2. кредитного договору, згідно до п. 3.4. відсоткова ставка була встановлена у розмірі 86 % з 30 квітня 2009 року, що підтверджується витягом з протоколу № 388 засідання спостережної ради від 30 квітня 2009 року (позивачем рішення суду не оскаржується).

Тобто, відсоткова ставка збільшена з 21,5 % до 86 %.

Проте, враховуючи умови договорів поруки, щодо порядку збільшення відповідальності поручителів (а. с. 10-11), в матеріалах справи відсутні докази згоди поручителів на збільшення розміру їхньої відповідальності. Такі докази не представлені і в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Уточнення позовних вимог позивачем по справі за позовом до позичальника з урахуванням відсоткової ставки в розмірі 21,5 %, на що посилався суд першої інстанції, судова колегія, враховуючи вищевикладене, вважає не має правового значення.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідачів як поручителів заборгованості за кредитним договором, забезпеченого порукою відповідачів, яка припинилася.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог кредитної спілки «Істок».

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності стягнення з відповідачів боргу в солідарному порядку, судова колегія не приймає до уваги, оскільки враховуючи підстави, з яких скасовується рішення, вони не мають в даному випадку правового значення.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2013 року по справі за позовом кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову кредитної спілки «Істок».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А Станкевич