Справа № 755/31414/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Бурлай О.Б.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Дніпровський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, -

у с т а н о в и в :

16.12.2013 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом зобов'язання відповідача припинити реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовано тим, що вказана квартира належить позивачці на праві приватної власності, разом з позивачкою у вказаній квартирі зареєстрований її син - відповідач у справі. Сумісне життя позивачки з зареєстрованим у квартирі сином не складається, тому з метою нормалізації стосунків вона має намір, реалізуючі своє право власності, розпорядитись належним їй майном (продати квартиру та придбати дві однокімнатні квартири), однак наявність у квартирі зареєстрованої особи створює та може створити у майбутньому перешкоди. На неодноразові усні вимоги щодо припинення реєстрації у квартирі відповідач не погоджується, у зв'язку із чим позивачка позбавлена права користування та розпорядження квартирою, змушена сплачувати видатки на утримання квартири, будинку та прибудинкової території виходячи з розрахунку на кожного зареєстрованого у квартирі. Позивачка зазначає, що вона фактично позбавлена права розпорядження належною їй квартирою, оскільки наявність у квартирі зареєстрованої особи, яка не є власником квартири, створює чи може створити певні перешкоди у процесі її відчуження. Із посиланням на положення ст.ст. 319, 386, 391 ЦК України, позивачка просить суд зобов'язати відповідача припинити свою реєстрацію у наведений вище квартирі.

Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що життя з відповідачем в одній квартирі не складається через дружину відповідача, позивачка пропонувала відповідачу продати квартиру та роз'їхатись і спочатку відповідач на це погоджувався, але потім передумав. Відповідач проживає у квартирі періодично від 3 днів до тижня.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і наголошує на тому, що власник майна має право безперешкодно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, а реєстрація у квартирі відповідача створює перешкоди для належної реалізації позивачкою наданих законом прав власника майна.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема, посилаючись на те, що на час отримання позивачкою у приватну власність квартири, її син - відповідач у справі, був неповнолітнім і у відповідності до положень ст. 405 ЦК України, як член сім'ї позивачки отримав право користування цим житловим приміщенням. Відповідач в даній квартирі прописаний та постійно проживає з 24.12.2002 року до теперішнього часу, тому підстави, передбачені ч. 2 ст. 405 ЦК України, наявність яких має наслідком зняття особи з реєстраційного обліку, відсутні.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява начальника Дніпровського РВ ГУДМС України в м. Києві про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачці, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору дарування від 29.11.1996 року (а.с. 6). Зміна прізвища позивачки з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» та з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» підтверджується копіями свідоцтв про одруження, про зміну прізвища, про шлюб (а.с. 8-10).

Відповідно до довідки форми 3а виданої ЖРЕО №408 від 10.12.2013 року, відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Згідно положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Такою обставиною, яка визнана сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі є те, що відповідач періодично проживає за своїм місцем реєстрації, а періоди не проживання у квартирі не перевищують шести місяців.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК).

Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, в даному випадку зняття з реєстрації місця проживання може бути лише наслідком визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до положень ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно положень ст. 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, враховуючи, що відповідач у відповідності до положень ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР є членом сім'ї власника квартири та має право на користування житловим приміщенням, як член сім'ї власника квартири на підставі положень ст. 156 ЖК УРС та ст. 405 ЦК України і, при цьому, відсутні обставини які б вказували на втрату ним права користування житлом у відповідності до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України, крім того, такі вимоги позивачкою не заявлялись, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких правових підстав для зобов'язання відповідача знятись з реєстраційного обліку. Наявність у квартирі зареєстрованої повнолітньої особи у відповідності до положень чинного законодавства України не позбавляє позивачку права розпорядитись належною їй квартирою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК Української РСР, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Дніпровський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -