ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

суддів - Мельниченко С.П., Брага А.В.

при секретарях - Глонті М.Г., Корсун Я.О.

за участю прокурорів - Чепурко А.С., Семенюк О.В., Деркач М.А.

захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/6621/13к (пр. № 1-кп/201/5/2014) відносно:

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, громадянина Ізраїлю, освіта повна середня, одруженого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, приватного підприємця, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України;

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Безруки Дергачівського району Харківської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, працюючого помічником начальника - оперативним черговим Ленінського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 364 КК України;

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта вища, одруженого, раніше не судимого, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_6 у період з 27 жовтня 2011 року до теперішнього часу, згідно з наказом начальника ГУ МВС України у Харківській області № 231 о/с від 27.10.2011 року, займаючи посаду помічника начальника - оперативного чергового Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, перебуваючи в спеціальному званні «старший лейтенант міліції», мав наступні повноваження:

- в силу ст. 10 ч. 2 Закону України «Про міліцію», незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення подій, що загрожують особистій безпеці громадян або громадській безпеці, будучи зобов'язаним вжити заходів до запобігання та припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення,

- згідно зі ст. 10 ч. 3, 4 Закону України «Про міліцію», будучи зобов'язаним приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення, а також брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

- в силу ст. 11 Закону України «Про міліцію» для виконання покладених на міліцію обов'язків, володіючи правами: вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліцією (п.1 ст. 11), проводити огляд осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів, і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами (п. 6 ст. 11), затримання і тримання у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів - на строки і в порядку, передбачених законом (п. 5 ст. 11) - тобто в порядку дізнання, досудового слідства у кримінальних справах, встановленому ст. 29 Конституції України, ст.ст. 103-106, 111-113, 115 КПК України (1960 р.) - на підставі протоколу затримання слідчого, на строк не більше сімдесяти двох годин або на підставі рішення суду, - в місці досудового ув'язнення (ізоляторі тимчасового тримання); зберігання, носіння і застосування спеціальних засобів і зброї (п. 30 ст. 11);

- в силу ст. 13 Закону України «Про міліцію», маючи право застосовувати заходи фізичного впливу, в т.ч. прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам працівників міліції, здійснюваного із застосуванням сили до працівників міліції або до інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків;

- в силу ст. 14 Закону України «Про міліцію» маючи право застосовувати спеціальні засоби, в т.ч. наручники, у випадках, передбачених цією нормою, у т.ч. для затримання і доставки в міліцію або в інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, конвоювання і тримання осіб затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір, або в разі наявності підстав вважати про те, що вони можуть бігти, заподіяти шкоду оточуючим або собі,

таким чином, займаючи вищезазначену посаду, будучи працівником правоохоронного органу, маючи право, незалежно від власного місцезнаходження і часу висувати вимоги і приймати рішення, обов'язкові до виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності та підпорядкованості, обвинувачений ОСОБА_6 у відповідності до примітки № 1 до ст. 364 КК України являвся представником влади, тобто був службовою особою.

Однак, замість того, щоб належним чином і відповідно до Закону та Присяги працівника органів внутрішніх справ виконувати свої функціональні обов'язки, помічник начальника - оперативний черговий Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6, зловживаючи наданою йому за посадою владою, діючи у складі організованої групи за участю обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7, а також особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, вчинив особливо тяжкий та тяжкі кримінальні правопорушення стосовно потерпілого ОСОБА_9, при цьому, обвинувачений ОСОБА_6, незважаючи на займану посаду, якою на останнього були покладені повноваження щодо вжиття у разі виявлення пригод, які загрожують особистій безпеці громадян або громадської безпеки, заходів до запобігання і припинення правопорушень, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби в частині виконання основних завдань міліції щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод та законних інтересів, а також щодо запобігання правопорушенням та їх припинення, грубо порушив вимоги ст. 2, 3, ч. 2 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом прав і свобод громадянина Великобританії ОСОБА_9 на свободу пересування й особисту недоторканність.

В той же час, вчинення ОСОБА_6 у складі організованої групи за участю обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7, а також особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, інших кримінальних правопорушень стосовно потерпілого ОСОБА_9 відбувалося за наступних обставин.

Громадянин Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_9 за невстановлених обставин та у невстановлений слідством час на сайті знайомств «Mamba» в мережі Інтернет познайомився із громадянином України ОСОБА_17, при цьому останній повідомив ОСОБА_9 завідомо неправдиву інформацію про те, що він є малолітньою особою. Під час подальшого спілкування, 28 лютого 2013 року ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_9 зустрітися у м. Дніпропетровську 03 березня 2013 року, на що останній погодився.

03 березня 2013 року ОСОБА_9 прибув до м. Дніпропетровська, де його у міжнародному аеропорту зустрів ОСОБА_17, після чого вони поїхали до готелю «Рейкартц», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 12а, де ОСОБА_9 винайняв кімнату № 303. Після чого, ОСОБА_17 поїхав, домовившись про зустріч із потерпілим 04 березня 2013 року у цьому ж готелі.

04 березня 2013 року приблизно о 15.00 годині, до вищезазначеної кімнати готелю потерпілого ОСОБА_9 знову прибув ОСОБА_17, який перебуваючи разом із потерпілим, вступив із потерпілим в статеві зносини, під час яких ОСОБА_9 задовольняв статеву пристрасть неприродним шляхом. Вказане було зафіксовано під відеозапис ОСОБА_9 за допомогою належного йому ноутбука. Про факт фіксування статевих зносин під відеозапис ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_17 і записав вказаний відеозапис на флеш-носій, належний останньому. Після цього ОСОБА_17 поїхав, при цьому домовившись зустрітись зі ОСОБА_9 у цей же день пізніше.

Цього ж дня, ОСОБА_17 за допомогою телефонного зв'язку повідомив раніше знайомому ОСОБА_5 про обставини свого знайомства із ОСОБА_9, а також про факт вступу з останнім у статевий зв'язок і про наявність у нього вказаного відеозапису.

Про розмову із ОСОБА_17 щодо обставин особистого життя останнього та ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_5 повідомив раніше знайомій йому особі, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, із якою познайомився 26 лютого 2013 року у м. Харкові на вул. Полтавський шлях, після чого, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність і злочинний характер своїх дій, ОСОБА_5 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, висловили спільний злочинний намір заволодіти грошовими коштами громадянина Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_9 шляхом позбавлення його волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення вказаних відомостей, які останній бажав зберегти в таємниці.

Після цього, обвинувачений ОСОБА_5 і особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, спільно розробили план злочинних дій, розподілили між собою функції організації та виконання, виконали підготовчі дії для залучення до злочину інших необхідних співучасників.

Так, з метою створення організованої злочинної групи та забезпечення її мобільності при пересуванні ОСОБА_5 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, за спільною згодою, залучили до вчинення злочину осіб, раніше знайомих ОСОБА_5, а саме - ОСОБА_6, який був працівником правоохоронного органу, оскільки працював на посаді помічника начальника - оперативного чергового Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, мав у власності автомобіль марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та міг сприяти в усуненні перешкод для вчинення злочину, зокрема, міг вжити заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів у разі затримання співучасників злочину, представившись їм працівником міліції, а також обвинуваченого ОСОБА_7, який мав необхідні навички для подолання можливого фізичного опору з боку потерпілого або інших осіб.

З цією метою, обвинувачений ОСОБА_5 04 березня 2013 року у невстановлений слідством час та місці, повідомив обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про заплановане заволодіння майном громадянина Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_9 шляхом позбавлення його волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення відомостей, які він бажав зберегти в таємниці, при цьому, запропонував їм взяти участь у скоєнні даного злочину, як учасникам організованої злочинної групи, на що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали свою згоду.

Таким чином, вищевказані особи попередньо, умисно і добровільно домовились про спільне вчинення у складі організованої злочинної групи особливо тяжкого та тяжкого злочину проти волі, честі та гідності особи, а саме незаконного позбавлення волі людини та вимагання, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, розробивши при цьому єдиний план злочинних дій з розподілом між ними функцій кожного з учасників, визначення способів їх виконання.

Очолювана ОСОБА_5 і особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, організована злочинна група характеризувалася наявністю єдиного плану злочинних дій, спрямованих на досягнення загального злочинного результату шляхом вчинення одного злочину, реалізація якого вимагала тривалої та ретельної підготовки, чітким розподілом ролей учасників організованої злочинної групи, розробкою та узгодженістю планів і методів вчинення злочинів, наявністю загальних правил поведінки і конспірації, узгодженістю і готовністю до постійного здійснення особливо тяжких злочинів членами злочинної групи.

Дисциплінованість серед членів організованої злочинної групи підтримувалась безумовним та своєчасним виконанням вказівок особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, та обвинуваченого ОСОБА_5, як співорганізаторів та співвиконавців, чітким розподілом ролей між членами злочинного об'єднання, усвідомленням кожним з співучасників при належному виконанні своїх функцій успішного досягнення злочинним об'єднанням мети свого створення.

Учасниками угруповання погоджено, що отримані внаслідок злочинної діяльності кошти розподіляються між усіма учасниками групи в заздалегідь обумовлених, не встановлених слідством, частках.

Відповідно до розподілених ролей, обвинувачений ОСОБА_5, повинен був разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при цьому керуючи їхніми діями, безпосередньо вчинити незаконне позбавлення волі потерпілого, створивши видимість законності своїх дій, нібито пов'язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності під час затримання потерпілого, забезпечити незаконне утримання громадянина Великобританії ОСОБА_9 у спеціально оговореному місці. З метою запобігання викриття злочинної діяльності учасники злочинної групи визначили місцем скоєння злочину - м. Дніпропетровськ.

Згідно зі злочинним планом, ОСОБА_5 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, домовились попросити ОСОБА_17 разом зі ОСОБА_9 приїхати в обумовлене місце у м. Дніпропетровськ, де передбачалося отримати від ОСОБА_17 вказаний відеозапис, після чого здійснити незаконне затримання з подальшим незаконним позбавленням волі потерпілого ОСОБА_9, при цьому, учасники злочинної групи ОСОБА_5 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, не повідомили ОСОБА_17 про свої наміри скоїти злочин.

Тобто, за допомогою ОСОБА_17, якому на момент скоєння злочину виповнилось 16 років та який за зовнішністю був схожий на неповнолітню особу, співучасники злочину мали на меті отримати відомості, які компрометували громадянина Великобританії ОСОБА_9 та за допомогою них, а також шляхом незаконного позбавлення волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення вказаних відомостей, які він бажав зберегти в таємниці та розголошення яких було для нього небажаним, отримати від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 разом з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, переслідуючи мету особистого збагачення, для отримання незаконного прибутку в результаті заволодіння грошовими коштами громадянина Великобританії ОСОБА_9 шляхом вимагання у нього грошових коштів, позбавлення волі, усвідомлюючи неправомірність і суспільну небезпеку своїх дій, 04 березня 2013 року створили та очолили організовану злочинну групу.

Учасники організованої злочинної групи дійшли згоди про те, що обстановка під час скоєння злочину має створювати видимість законності їхніх дій, нібито пов'язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності - розбещення неповнолітніх.

Виконуючи підготовчі до кримінальних правопорушень дії, обвинувачений ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем співробітника правоохоронного органу, надав для використання іншим учасникам злочинної групи спеціальні засоби - металеві кайдани з маркуванням № 23416 та гумову палицю ПР-13, які знаходилися у його розпорядженні у зв'язку з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ України, для подолання можливого опору з боку потерпілого. Згідно з раніше розробленим планом, з метою створення видимості законності дій, нібито пов'язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності під час затримання потерпілого, ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, зобов'язувався надати для пред'явлення потерпілому під час його затримання своє службове посвідчення працівника органів внутрішніх справ України та в подальшому зобов'язувався використовувати своє службове становище для безперешкодного пересування учасниками злочинної групи під час скоєння злочину та після вчинення.

Таким чином, співучасники злочину домовились про ролі кожного в скоєнні злочину.

Так, обвинувачений ОСОБА_5, як організатор злочинної групи та співвиконавець скоєння злочину, відвів собі наступні злочинні функції: керівництво діями учасників групи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7; забезпечення дотримання її членами загальних правил поведінки і конспірації; залучення інших членів організованої групи та розподіл між ними функціональних обов'язків; планування злочину в цілому і організація заходів з приховування слідів злочину і його виконавців; забезпечення знаряддями і засобами для вчинення злочину; забезпечення членів групи місцем для збору та обговорення планів злочинної діяльності; утримання потерпілих; забезпечення супроводу потерпілого під час його затримання та позбавлення волі і спостереження за навколишнім оточенням; безпосереднє вчинення незаконного позбавлення волі потерпілого та утримання його з метою заволодіння грошовими коштами, передбаченими єдиним планом злочинної діяльності організованої групи.

Функції учасника організованої злочинної групи особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, як організатора та співвиконавця полягали у наступному: керівництво діями учасників групи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7; забезпечення дотримання її членами загальних правил поведінки і конспірації; залучення інших членів організованої групи та розподіл між ними функціональних обов'язків; планування злочину в цілому і організація заходів з приховування слідів злочину і його виконавців; забезпечення знаряддями і засобами для вчинення злочину.

Функції учасника організованої групи ОСОБА_6, як пособника злочинів, складалися в усуненні перешкод та іншому умисному створенні умов для вчинення злочину, зокрема, вжиття заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів у разі затримання співучасників злочину шляхом представлення їм як співробітника міліції; підшукуванні, придбанні та наданні іншим співучасникам знарядь злочину; створення видимості законності їхніх дій, нібито пов'язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності під час затримання потерпілого та подальшого утримання; забезпечення мобільності та безперешкодного пересування організованої групи; забезпечення транспортом при виїзді до передбачуваного місця злочину; безпосереднє вчинення незаконного позбавлення волі потерпілого та утримання його з метою заволодіння грошовими коштами, передбаченими єдиним планом злочинної діяльності організованої групи.

Функції учасника організованої групи ОСОБА_7, як співвиконавця злочинів, складалися у моделюванні плану злочинної діяльності в реальних умовах, забезпечення супроводу потерпілого під час вчинення злочину і спостереження за навколишнім оточенням, подолання можливого фізичного опору потерпілого, інших осіб, безпосереднє вчинення незаконного позбавлення волі потерпілого та утримання його з метою заволодіння грошовими коштами, передбаченими єдиним планом злочинної діяльності організованої групи.

Таким чином, особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зорганізувались у внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення одного злочину, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Стійкість організованої групи, до якої входили ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, полягає, в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, на що указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Про внутрішню стійкість та організованість учасників злочинної групи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, свідчить узгодженість та чітка організованість їхніх дій, об'єднаних єдиним умислом та корисливою метою, чіткий розподіл ролей між учасниками злочинної групи заздалегідь, тобто до вчинення злочину, підготовлені засоби скоєння злочину. Із початку скоєння злочину до самого затримання учасники злочинної групи продовжували діяти згідно вказаного розробленого раніше плану, не змінюючи його навіть у деталях та не обговорюючи свої подальші дії між собою. Для забезпечення зв'язку під час скоєння злочинів учасники злочинної групи домовились використовувати засоби мобільного зв'язку.

04 березня 2013 року близько 18.00 години, згідно з планом злочинних дій, учасники злочинної групи обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, прибули з м. Харків до м. Дніпропетровська. Знаходячись у м. Дніпропетровську, обвинувачений ОСОБА_5 зателефонував на наданий йому раніше особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, номер телефону третьої особи - ОСОБА_13, який не був обізнаний щодо злочинних намірів співучасників злочину, та домовився щодо оренди в період з 04 по 05 березня 2013 року квартири АДРЕСА_6, де раніше було заплановано незаконне утримання потерпілого ОСОБА_9, при цьому повідомивши уповноваженій власником квартири ОСОБА_14 завідомо неправдиву інформацію, що раніше він вже орендував вказану квартиру, з метою уникнути недовіри з боку орендодавців та пришвидшити процес здачі квартири у оренду.

Після цього, 04 березня 2013 року близько 19.00 години, ОСОБА_17 приїхав до готелю «Рейкартц», та через деякий час разом зі ОСОБА_9 поїхали до торговельно-розважального центру «Караван», розташованого за адресою: вул. Нижньодніпровська, № 17, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Після приїзду до торгівельно-розважального центру «Караван», приблизно в період з 19.30 години до 20.00 години, вони разом із ОСОБА_9 пройшли до ресторану «Мафія», де повечеряли. Закінчивши вечерю, ОСОБА_17 повідомив, що він збирається їхати додому, а ОСОБА_9 викличе таксі, яке відвезе його до готелю. Після цього вони вийшли на вулицю, де за пропозицією ОСОБА_17 підійшли до проїжджої частини та очікували таксі біля центрального входу до торговельно-розважального центру «Караван».

У цей час, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, реалізуючи злочинний намір на заволодіння чужим майном громадянина Великобританії ОСОБА_9 шляхом позбавлення його волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення відомостей, які він бажав зберегти в таємниці, розголошення яких є небажаним, ганьблять потерпілого, маючи при собі заздалегідь приготовлені спеціальні засоби - металеві кайдани та гумову палицю, службове посвідчення НОМЕР_2 працівника ГУМВС України в Харківській області, видане ОСОБА_6, на автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, прибули до торговельно-розважального центру «Караван» за адресою: вул. Нижньодніпровська № 17, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Після чого, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, знаходячись у вказаному автомобілі неподалік центрального входу до торгівельно-розважального центру «Караван», очікували ОСОБА_9 у супроводі ОСОБА_17, вивчаючи оточуючу обстановку. У свою чергу особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, знаходилась окремо у м. Дніпропетровську неподалік торговельно-розважального центру «Караван».

Того ж дня, 04 березня 2013 року, приблизно в період часу з 20.30 години до 21.00 години, знаходячись біля торговельно-розважального центру «Караван», розташованого по вул. Нижньодніпровській № 17, в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, діючи спільно та узгоджено згідно з раніше розробленим планом злочинних дій, реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом позбавлення волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці, розголошення яких є небажаним, порушуючи права ОСОБА_9 на свободу та особисту недоторканість, всупереч вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97 ВР від 17.07.1997 року, ст. 9 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» від 16.12.1966 року, ратифікованого Указом Президіума Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 року, ст. 29 Конституції України, представившись ОСОБА_9 працівниками органів внутрішніх справ України, тим самим створивши видимість законності своїх дій, нібито пов'язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності, застосовуючи при цьому фізичний вплив відносно до потерпілого ОСОБА_9, а саме заламавши йому руки за спину, подолавши тим самим його опір, незаконно його затримали, тим самим позбавили громадянина Великобританії ОСОБА_9 свободи. При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 з метою створення видимості законності їхніх дій, подолання можливого опору з боку потерпілого, під час затримання ОСОБА_9 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, пред'явив йому службове посвідчення НОМЕР_2 працівника ГУМВС України в Харківській області, видане ОСОБА_6, представившись працівником «поліції».

У подальшому, знаходячись біля торговельно-розважального центру «Караван», розташованого по вул. Нижньодніпровській, № 17 в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, діючи умисно, проти волі ОСОБА_9, застосовуючи фізичний вплив відносно нього з метою подолання його опору, утримуючи обидві руки ОСОБА_9 за спиною, посадили останнього на заднє сидіння автомобіля марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сіли з обох сторін, поряд зі ОСОБА_9 і вирушили на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_7 у напрямку до м. Дніпропетровська.

Так, ОСОБА_5, реалізуючи спільний з іншими учасниками організованої злочинної групи план, під час руху зазначеного автомобіля, знаходячись у автомобілі, а саме сидячи поряд з потерпілим ОСОБА_9, з метою залякування останнього, подолання опору, який чинив останній, та утримання його під контролем, надягнув останньому на руки металеві кайдани, тим самим позбавивши можливості ОСОБА_9 чинити активний опір співучасникам злочину.

У цей же час особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, відповідно до злочинного плану, розробленого та узгодженого із іншими учасниками злочинної групи, зустрілась біля торговельно-розважального центру «Караван», розташованого по вул. Нижньодніпровській № 17, в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, із ОСОБА_17, який передав зазначеній особі на флеш-носії відеозапис, на якому було зафіксовано факт статевих зносин між ОСОБА_9 та ОСОБА_17

Вирушивши у напрямку до м. Дніпропетровська, учасники злочинної групи, а саме ОСОБА_7, який керував автомобілем, зупинив автомобіль неподалік від торговельно-розважального центру «Караван». Коли автомобіль, у якому знаходились ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 разом зі ОСОБА_9 зупинився, на заднє сидіння замість ОСОБА_5, який пересів на переднє сидіння, сіла особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком. Знаходячись в автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, за допомогою Інтернет планшету «IРаd», написав на англійській мові про те, що якщо ОСОБА_9 не заплатить їм 30000,00 доларів США, його буде ув'язнено до тюрми, при цьому продемонструвавши відеозапис, на якому було зафіксовано факт статевих зносин між ОСОБА_9 та ОСОБА_17, який особі, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, щойно передав останній, на що потерпілий ОСОБА_9 відповів, що не має при собі таких грошових коштів.

Таким чином, учасники організованої злочинної групи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи права ОСОБА_9 на свободу та особисту недоторканність, виказали останньому погрозу обмеженням прав та свобод у разі, якщо останній не передасть грошові кошти в сумі 30 000 доларів США.

У подальшому, 04 березня 2013 року в період часу з 21.30 години до 23.00 години, коли ОСОБА_9 проти своєї волі утримувався у зазначеному автомобілі, з метою подавлення його волі та залякування, коли останній почав голосно кричати, обвинувачений ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_5, ОСОБА_6 і особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, наніс ОСОБА_9 один удар кулаком руки в область грудної клітини, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: забою грудної клітини праворуч, синця по передній поверхні грудної клітини праворуч в проекції третього міжребір'я на межі між середньо-ключичною та передньо-пахвинною лініями, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Вказані насильницькі дії ОСОБА_7 інші учасники злочинної групи схвалили, оскільки застосування насильства під час позбавлення волі потерпілого та вимагання з метою подавлення волі останнього було раніше узгоджено учасниками злочинної групи та знаходилось у межах розробленого співучасниками злочинного плану.

Надалі, 04 березня 2013 року о 23.45 години, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, разом із ОСОБА_9, прибули до будинку АДРЕСА_6. При цьому виходячи з автомобіля ОСОБА_6 зняв металеві кайдани з рук ОСОБА_9 та разом з ОСОБА_7 повели ОСОБА_9, воля якого була подавлена шляхом застосування фізичного та психічного насилля, до зазначеної квартири.

Зазначені дії учасників організованої злочинної групи з урахуванням їх чисельної переваги, зухвалості поведінки, застосованого раніше до потерпілого фізичного насильства та позбавлення свободи, створило у потерпілого ОСОБА_9 дійсне враження, що раніше виказані погрози розголошення вказаних відомостей та ув'язнення до тюрми будуть негайно реалізовані у разі невиконання ним вимог співучасників злочину.

Знаходячись проти волі у квартирі АДРЕСА_6, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 та інших учасників групи, що може дістати грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США у свого брата, який знаходиться у Великобританії, але для цього йому необхідно зателефонувати брату ОСОБА_26 зі свого мобільного телефону, який знаходиться у номері готелю «Рейкартц», на що особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою остаточного подавлення волі потерпілого, його залякування, виказала погрози ОСОБА_9 застосування в майбутньому насилля та вбивства, якщо останній не знайде та не передасть вищевказані грошові кошти, після чого вийшла з квартири.

Наступного дня, 05 березня 2013 року в період з 00.30 години до 02.00 години, ОСОБА_9, будучи остаточно заляканим, утримуючись проти своєї волі, у супроводі обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, поїхав до готелю «Рейкартц», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 12а, де у номері готелю забрав свій мобільний телефон та інші речі, а також за вимогою ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розрахувався за номер та виписався із готелю.

Після того, ОСОБА_9, знаходячись в автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, разом з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, на вимогу ОСОБА_5 зателефонував зі свого телефону до Великобританії до свого брата ОСОБА_26, якому в ході телефонного дзвінка повідомив, що його незаконно утримують в Україні невідомі особи та за його звільнення потрібно сплатити 30000,00 доларів США, які необхідно переказати за допомогою системи грошових переказів «Western Union» до м. Дніпропетровська до 14.00 години (за Київським часом) 05 березня 2013 року, інакше його вб'ють.

05 березня 2013 року близько 02.00 години, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 прибули до будинку АДРЕСА_6. У квартирі, ОСОБА_5 діючи умисно, проти волі ОСОБА_9, завів останнього у кімнату, де поклав на ліжко, після чого надягнув йому на одну руку металеві кайдани, а іншою частиною кайданів пристебнув свою руку до нього, тримаючи ОСОБА_9 в такому положенні до 08.00 години ранку.

Приблизно о 08.00 годині 05 березня 2013 року ОСОБА_5 зняв зі ОСОБА_9 металеві кайдани та о 09.00 годині ОСОБА_9 у супроводі ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вийшли з вказаної квартири.

В подальшому, о 09.00 годині 05 березня 2013 року, знаходячись біля будинку АДРЕСА_6, ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_5 повторно зателефонував до Великобританії, до свого рідного брата ОСОБА_26. В ході телефонної розмови ОСОБА_26 повідомив потерпілого ОСОБА_9 про те, що не знайшов грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США, після чого вони домовились вийти на зв'язок об 11.30 годині. В свою чергу ОСОБА_5 виказав погрозу вбити ОСОБА_9 у разі якщо їм не будуть передані грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США.

У період приблизно з 09.00 години до 14.00 години 05 березня 2013 року, обвинувачений ОСОБА_5, продовжуючи свої злочини дії, умисно, з корисливих намірів, діючи у складі організованої групи з відома ОСОБА_7 і ОСОБА_6, на автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, продовжуючи незаконно з останніми утримувати ОСОБА_9 проти його волі в автомобілі, їздили по м. Дніпропетровську за невстановленим маршрутом. Під час знаходження в автомобілі ОСОБА_9 на вимогу співучасників телефонував з приводу переказу грошових коштів до Великобританії своєму брату ОСОБА_26, який повідомляв, що не знайшов вказаних грошових коштів у сумі 30000,00 доларів США.

Приблизно о 14.00 годині 05 березня 2013 року, після того, як ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перевірили, що грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США, які вони вимагали за звільнення ОСОБА_9, не були переказані з Великобританії за допомогою системи переказу грошових коштів «Western Union» на ім'я ОСОБА_9, продовжуючи незаконно утримувати останнього проти волі, на автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхали з м. Дніпропетровська у напрямку до м. Харкова.

Об 19.00 годині 05 березня 2013 року на 23 кілометрі об'їзної автодороги м. Новомосковська АД Харків - Сімферополь, за місцем знаходження посту дорожньо-патрульної служби ОСП № 1, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були затримані працівниками правоохоронних органів, та потерпілого ОСОБА_9 звільнено.

Всього, в результаті злочинних дії вищевказаних осіб громадянин Великобританії ОСОБА_9 незаконно був позбавлений волі в період приблизно з 20.30 години 04 березня 2013 року до 19.00 години 05 березня 2013, тобто протягом тривалого часу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5, не визнаючи свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суду пояснив, що 04 березня 2013 року йому зателефонував знайомий хлопець на ім'я ОСОБА_17 та попросив допомоги, пояснивши це тим, що він зараз знаходиться в м. Дніпропетровську, де його шантажує іноземець похилого віку, схиляючи до вступу у статеві зносини, на що заспокоївши хлопця, він попросив дочекатися його приїзду. Після розмови із ОСОБА_17, він одразу зв'язався із своїм знайомим ОСОБА_6, з яким він і так повинен був їхати до м. Києва, та попросив останнього з'їздити з ним до м. Дніпропетровська, при цьому, пам'ятаючи, що інший обвинувачений ОСОБА_7 також висловлював бажання поїхати до зазначеного міста для того, щоб придбати автомобіль, він також запропонував останньому приєднатися до них із ОСОБА_6, на автомобілі якого, марки БМВ, вони і поїхали у м. Дніпропетровськ. Прибувши на місце, за домовленістю із ОСОБА_17, він зустрівся з останнім у ресторані МакДональдс, де ОСОБА_17 наодинці йому детально розповів, що з іноземцем, який є громадянином Великобританії, він познайомився декілька місяців тому по Інтернету, де вони спілкувалися з приводу можливого навчання англійської мови, а також сприяння подальшого працевлаштування хлопця за кордоном. В ході спілкування, іноземець повідомив, що з робочою поїздкою він вилітає до м. Санкт-Петербург Російської Федерації, звідки 03 березня 2013 року прибуде до м. Дніпропетровська, де вони домовилися зустрітися. Зустрівши іноземця в аеропорту, останній почав робити ОСОБА_17 непристойні пропозиції, схиляючи до вступу із ним у сексуальний контакт, на що ОСОБА_17 відреагував негативно, у зв'язку із чим, іноземець припинив свої дії. Поселившись у готелі, іноземець домовився із ОСОБА_17 зустрітися у приміщенні його номеру наступного дня. Після чого, 04 березня 2013 року ОСОБА_17 прибув до готельного номеру іноземця, де останній почав неадекватно себе поводити, домагатися ОСОБА_17, схиляючи останнього до інтимних зносин, однак ОСОБА_17 знову відмовив, на що іноземець, шантажуючи хлопця тим, що розповсюдить інформацію про начебто нетрадиційну орієнтацію ОСОБА_17 та в подальшому не допоможе у працевлаштуванні за кордоном, схилив останнього до вступу у статеві зносини. Зазначені дії, іноземець записав на відео, частину якого продемонстрував ОСОБА_17 та продовживши шантажувати останнього, повідомив, що надалі ОСОБА_17 повинен виконувати його бажання. Вислухавши ОСОБА_17, він порадив останньому спробувати самостійно вирішити вказану проблему та поговорити з іноземцем, після чого, надав ОСОБА_17 200,00 грн., отримавши які, ОСОБА_17 поїхав на зустріч із іноземцем. Оскільки він в цей день погано себе почував, у зв'язку із чим не бажав повертатися до м. Харкова, отримавши згоду обвинувачених ОСОБА_6, та ОСОБА_7 переночувати у м. Дніпропетровську, він на добу орендував квартиру, яка розташовувалась на вул. Телевізійній, куди вони усі разом направились та до вечора відпочивали. Через деякий час, йому знову зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що він зараз знаходиться з іноземцем у ТЦ «Караван», при цьому, останній не бажає віддавати відеозапис та продовжує шантаж, у зв'язку із чим, він попросив ОСОБА_17 потягнути час та дочекатися його приїзду, а також у телефонній розмові він повідомив ОСОБА_17, що під'їде на автомобілі до центральної частини торгового центру. Під'їхавши до торгівельного центру «Караван», він побачив ОСОБА_17 у супроводі вказаного іноземця, якого, представившись співробітником правоохоронних органів, він запросив для розмови у салон автомобіля. В ході розмови з іноземцем, він попросив повернути зроблений відеозапис хлопчику та залишити останнього у спокої, однак не розуміючи його прохання, іноземець повідомив йому, що бажає зателефонувати своєму другу. Після телефонного дзвінка, до автомобілю підійшов раніше не знайомий йому хлопець, який представився другом іноземця на ім'я ОСОБА_14, та сів разом із ними до салону автомобіля. За допомогою даної особи, який перекладав його звернення до іноземця, він попросив останнього знищити відеозапис та більше не чіплятися до хлопчика. Усвідомлюючи про його обізнаність щодо зазначених обставин, іноземець злякався та почав пропонувати йому грошові кошти за врегулювання ситуації, однак він повідомив іноземця про те, що його завдання забрати відеозапис, а всі інші питання залежать від хлопчика. Коли іноземець погодився віддати відеозапис, він попросив ОСОБА_7, та ОСОБА_6, які не були присутніми під час його розмови із іноземцем, на автомобілі останнього з'їздити з ним до готелю, на що обвинувачені погодились, в результаті чого, вони вчотирьох, оскільки знайомий іноземця вже був непотрібний, поїхали до готелю, де мешкав іноземець. Під'їхавши на місце, іноземець запропонував йому піднятися до номеру з метою урегулювання конфлікту, на що він відмовився, натомість з іноземцем до готелю пішли ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які всі разом повернулись через 20 хвилин та сіли до салону автомобіля, де іноземець, повідомивши про своє виселення з готелю, продемонстрував йому на ноутбуку зроблений відеозапис, який він перед тим, як видалити з ноутбуку іноземця, перезаписав на флеш-накопичувач. Побачивши, що залишилася копія відеозапису, іноземець занервував та попросив його допомогти врегулювати ситуацію із хлопчиком, при цьому, пообіцявши, що зв'яжеться зі своїм братом за кордоном, який перерахує грошові кошти у сумі 30000,00 доларів США в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішивши допомогти іноземцю, він повідомив останньому, що з хлопцем він зможе зв'язатися не раніше наступного дня, однак іноземець не бажав залишати їх автомобіль до вирішення ситуації, запропонувавши разом із ним заселитися у готелі, оскільки іноземцю буде необхідна його допомога у отриманні грошей. Враховуючи інтереси хлопчика, він з відома обвинувачених, погодився взяти іноземця за добровільною згодою останнього до орендованої ними квартири, де з іноземцем залишилися ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в той час, як він поїхав на зустріч з ОСОБА_17, в ході якої він передав останньому флеш-накопичувач із відеозаписом, а також повідомив, що іноземець висловив бажання відшкодувати шкоду. Після чого, ОСОБА_17 поїхав додому, а він повернувся до квартири, де поспілкувавшись з іноземцем, вони полягали спати. Наступного ранку, вони зібралися та поїхали до банку, оскільки іноземець телефонував своєму брату за кордон, який повідомив, що їде до банку. Через деякий час, іноземець знову зателефонував брату, однак не міг додзвонитися, при цьому, допустивши, що в нього на телефонному рахунку закінчилися гроші, іноземець попросив їх допомогти придбати мобільний телефон з мобільним стартовим пакетом. Під'їхавши до найближчого магазину, вони побачили велику чергу, у зв'язку із чим, іноземець попросив відвезти його до кафе з мережею Інтернет для того, щоб зв'язатися з братом за допомогою електронної пошти. Прибувши до кафе, іноземець через деякий час спілкування в Інтернеті, повідомив, що сьогодні відсутня можливість отримати грошові кошти, в той же час, іноземець самостійно запропонував через нього передати ОСОБА_17 наявні у іноземця готівкою грошові кошти у сумі 6000,00 фунтів, а іншу частину грошових коштів перерахувати із-за кордону. Однак, почувши його відмову отримати від іноземця будь-які грошові кошти, останній попросив відвезти до ОСОБА_17, щоб самостійно з метою врегулювання конфлікту вручити в рахунок відшкодування шкоди зазначені грошові кошти. Погодившись на умови іноземця, вони поїхали до м. Харкова, де на посту ДАІ були затримані співробітниками СБУ. Також, обвинувачений ОСОБА_5 запевнив суд, що іноземця він разом із обвинуваченими не викрадав та не позбавляв свободи, оскільки всі дії іноземця носили виключно добровільний характер та обумовлювалися намаганням останнього залагодити ситуацію, яка склалася у зв'язку із його діями стосовно ОСОБА_17, при цьому, обвинуваченому ОСОБА_7 він в загальних рисах розповідав про обставини з іноземцем, а ОСОБА_6 взагалі у нього нічого не питав та допомагав тільки у якості водія.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та пояснив суду, що йому зателефонував раніше знайомий обвинувачений ОСОБА_5 та запропонував поїхати разом із ним до м. Дніпропетровська, оскільки останній був обізнаний про те, що, маючи намір придбати автомобіль, його заінтересував автомобіль, який знаходився у даному місті. Погодившись на пропозицію, він разом з ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6, з яким познайомився під час подорожі, на автомобілі останнього БМВ, виїхали до м. Дніпропетровська, по приїзду до якого, вони під'їхали до ресторану МакДональдс, в приміщенні якого у ОСОБА_5 відбулася конфіденційна зустріч із раніше не знайомим йому хлопцем, зміст якої їм невідомий. Після зустрічі, ОСОБА_5, який ще в дорозі відчував себе зле, запропонував залишитися на ніч та орендувати квартиру, на що він та ОСОБА_6 погодилися, оскільки його зустріч з приводу автомобіля не відбулася. Прибувши на орендовану квартиру, вони лягли відпочивати, при цьому, ОСОБА_5 розповів йому коротко про речі, які сталися з хлопцем та попросив його написати пару фраз на англійській мові. Через деякий час, ОСОБА_5 зателефонував вказаний хлопець та попросив приїхати, у зв'язку із чим, вони зібралися, залишили ключі від вхідних дверей квартири під килимом, оскільки планували одразу після зустрічі поїхати додому та на автомобілі ОСОБА_6 направилися до ТЦ «Караван», біля якого вони зупинилися. Побачивши хлопця з іноземцем, обвинувачений ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та підійшов до зазначених осіб, після чого, повернувся до автомобіля та попросив їх з ОСОБА_6 вийти, оскільки хотів переговорити з іноземцем наодинці, що вони зробили, залишившись поруч з автомобілем. В цей же час до автомобілю підійшов молодий чоловік, який також сів до салону. Після завершення розмови, ОСОБА_5 попросив підвезти іноземця до готелю, під'їхавши до якого, він разом із ОСОБА_6 з цікавості направились за іноземцем до приміщення готелю, де знаходились у холі біля стійки реєстрації, доки іноземець займався своїми справами. Залишивши приміщення готелю, вони знову сіли в автомобіль та поїхали на орендовану квартиру та лягли відпочивати. Наступного ранку, вони під'їхали до банку, куди він за проханням іноземця заходив дізнатися з приводу переказу грошових коштів, оскільки останній погано говорив по-російські. Надалі, після відвідування банку, вони також поїхали в інтернет-кафе, в якому іноземець вільно себе почував та спілкувався, ніхто не обмежував його у переміщенні. Після чого, вони усі разом направились до м. Харкова, де на посту ДАІ їх було затримано. Крім того, обвинувачений запевнив, що до іноземця жодних заходів фізичного або психічного примусу з метою позбавлення свободи та отримання шляхом вимагання грошових коштів від останнього, обвинуваченими не здійснювалися, оскільки іноземець вільно обирав місце свого перебування, вільно себе почував на протязі всього часу спілкування.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 також свою вину не визнав та пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_5 він знайомий близько 10 років, в той час, як з обвинуваченим ОСОБА_6 познайомився тільки в день подорожі. 03 березня 2013 року обвинувачений ОСОБА_5 попросив його наступного дня, тобто 04 березня 2013 року, звозити до м. Києва, оскільки даний день у нього був вихідним, він погодився допомогти товаришу. Однак наступного дня йому знову зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що у нього змінилися плани, у зв'язку із чим, він попросив відвезти його до м. Дніпропетровська, при цьому, мету поїздки ОСОБА_5 не озвучив, крім того, останній попросив по дорозі забрати обвинуваченого ОСОБА_7, з яким вони усі разом направились до м. Дніпропетровська, на його автомобілі БМВ. Прибувши до міста Дніпропетровська, вони одразу під'їхали до ресторану МакДональдс, куди вони направились разом, однак ОСОБА_5 пішов розмовляти з незнайомим йому хлопчиком, а він із ОСОБА_7 знаходились удвох на відстані. Через деякий час до них повернувся ОСОБА_5 та задав йому питання про дату виходу на роботу, почувши відповідь на яке, запропонував залишитися на ніч. Оскільки до роботи він повинен був приступити 06 березня 2013 року, він та ОСОБА_7 погодилися на пропозицію ОСОБА_5, у зв'язку із чим, останній зателефонував та домовився щодо оренди квартири. За місцем знаходження квартири, їх зустріла жінка, з якою вони розрахувалися за оренду, після чого, він ліг відпочивати. Через деякий час, його розбудив ОСОБА_5 та попросив відвезти до ТЦ «Каравану», куди вони згодом направились на його автомобілі. Під'їхавши до зазначеного торговельного центру, обвинувачений ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та одразу повернувся з якимось чоловіком, при цьому, попросив його та ОСОБА_7 вийти із автомобіля для конфіденційного спілкування з зазначеною особою, що вони і зробили, залишившись чекати поряд з автомобілем, до салону якого також через декілька хвилин сів невідомий їм чоловік. Поспілкувавшись нетривалий час, невідомий їм чоловік пішов, а ОСОБА_5 відчинивши двері, покликав його із ОСОБА_7 до автомобілю, де він також побачив на задньому сидінні чоловіка, якого ОСОБА_5 запросив до автомобілю перший раз. Після цього, за проханням ОСОБА_5 вони під'їхали до готелю, куди направився зазначений невідомий їм чоловік, оскільки йому було цікаво роздивитися готель з середини, він запитав у ОСОБА_5 дозвіл прослідувати за вказаним чоловіком, на що ОСОБА_5 не заперечував. Прослідував разом із ОСОБА_7 до готелю за вказаним чоловіком до номеру, він зрозумів, що останнім був якийсь іноземець, який збирав речі. Після того, як вони залишити номер, іноземець підійшов до столу реєстрації, де розмовляв із працівником, а вони із ОСОБА_7 залишитися чекати іноземця у холі, сидячі в кріслі. Повернувшись до автомобілю, ОСОБА_5 поспілкувався із іноземцем, після чого вони поїхали до орендованої квартири. Наступного дня, ОСОБА_5 попросив його підвезти спочатку до банку «Райффайзен», в приміщення якого заходив ОСОБА_7, а потім вони направились до кафе, куди пішли усі крім нього. Після повернення, ОСОБА_5 повідомив, що вони повертаються додому до м. Харків, де під час руху його на посту спочатку зупинили співробітники ДАІ, а після того затримали співробітники СБУ. Таким чином, будучи співробітником міліції, він ніякої співучасті у викраденні та вимаганні від іноземця грошових коштів не приймав, у характер відносин між ОСОБА_5 та іноземцем він не вникав та будь-яких засобів подолання опору з боку потерпілого, як зазначається у обвинуваченні, він не надавав, оскільки звідки взялись наручники йому невідомо, а гумову палицю він випадково знайшов на вулиці.

Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні показання учасників кримінального провадження, а також надані останніми докази, суд робить висновок про винуватість обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень з огляду на наступне.

Допитаний під час досудового розслідування у судовому засіданні за правилами ст. 225 КПК України у присутності учасників кримінального провадження та перекладача, потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що він є громадянином Великобританії, який з метою встановити нові бізнес зв'язки та підшукати студентів для навчання іноземної мови за кордоном, 03 березня 2013 року прибув до м. Дніпропетровська, де його зустрів студент на ім'я ОСОБА_17, з яким він познайомився близько трьох місяців тому, у зв'язку із бажанням останнього навчатися іноземній мові. Крім того, дізнавшись, що мати ОСОБА_17 є вчителькою, він захотів встановити ділові стосунки з школою, в якій вона працює для залучення більшої кількості студентів. На таксі вони із ОСОБА_17 направились до готелю, де ОСОБА_17 допоміг йому заселитися до номеру, в приміщенні якого вони пробули деякий час, вживаючи чай з тістечками, він подарував хлопцю подарунки та домовився за наступну зустріч. Наступного дня, 04 березня 2013 року в після обіденний час, ОСОБА_17 знову приїхав до нього у номер, з яким він хотів проїхатися по центру міста, однак ОСОБА_17 став дивно себе поводити, нікуди не хотів виїжджати та попросив у нього доступ до комп'ютера, щоб зайти до мережі Інтернет. Після цього, ОСОБА_17 залишив його номер та повернувся ввечері, при цьому, почав активно наполягати на їх поїздку до ТЦ «Караван», однак спочатку він не хотів нікуди виїжджати, але ОСОБА_17 сказав, що вже заказав таксі, на якому вони направились до вказаного місця. Прибувши до ТЦ «Караван», вони повечеряли у суші-бар та близько 20.30 години направились на вихід, де перейшли по пішохідному переходу на протилежну сторону та зупинилися чекати таксі, яке зі слів ОСОБА_17, останній викликав по телефону. Після нетривалого очікування, ОСОБА_17 зателефонував комусь на телефон та повідомив йому, що таксі затримується, тому вони повернулися до торгового центру, де присіли на лавку. Під час очікування, ОСОБА_17 нервував та декілька разів відлучався, а після повернення повідомив, що таксі під'їхало, у зв'язку із чим, вони вийшли на вулицю, дійшли до кінця майданчику для паркування, куди під'їхав автомобіль, звідки вибігли обвинувачені, два з яких, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 схопили його за обидві руки, позбавивши можливість рухатися, він почав кричати та кликати на допомогу, однак поблизу нікого не було поруч. Надалі, до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_5 та дуже швидко пред'явив йому якесь посвідчення та представився поліцією, після чого з великою силою вштовхнув його до автомобілю на заднє пасажирське місце, чим спричинили йому фізичний біль. За кермо автомобілю сів обвинувачений ОСОБА_6, який в подальшому постійно керував транспортним засобом, зліва від нього сів обвинувачений ОСОБА_7, а ОСОБА_5, який в основному з ним розмовляв та керував діями інших обвинувачених, сів до нього з іншого боку. Перебуваючи в автомобілі, його дуже сильно тримали, щоб він не зміг активно рухатися та обвинувачений ОСОБА_5 надів на нього спереду наручники, при цьому, дані дії супроводжувалися криками та агресивною поведінкою з боку обвинувачених, які усі разом намагалися щось йому повідомити, однак йому важко було їх зрозуміти, в той же час, з пояснень обвинувачених, він почув, що його відвезуть до Києва, посадять до тюрми, а також повинні показати його якомусь великому начальнику. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7, який знаходився поруч із ним, завдав йому сильного удару в область грудей. Після поміщення його до автомобілю, останній від'їхав від місця його викрадення та через деякий час зупинився для того, щоб зустрітися із великим начальником. Після зупинки автомобіля, обвинувачений ОСОБА_7 вийшов із автомобіля, до якого сів невідомий йому чоловік, як він зрозумів великий начальник, який проявляючи агресію, за допомогою ноутбука чи планшета намагався йому продемонструвати якийсь текст шляхом перекладу через Інтернет, однак він зміг тільки зрозуміти цифру 3000,00 доларів США, яка потім була уточнена обвинуваченими, як 30000,00 доларів США, яку, як він зрозумів, повинен був сплатити за те, щоб не потрапити до тюрми. Спочатку обвинувачені неправильно його зрозумілі та подумали, що він відмовляється виконати зазначені умови, в результаті чого, невідомий йому чоловік, повідомивши, що його везуть до Києва, залишив автомобіль, який рушився з місця, однак в ході руху, він повідомив обвинуваченого ОСОБА_5 про згоду сплатити зазначені грошові кошти, оскільки враховуючи обставини, у нього не було іншого виходу. Після чого, автомобіль зупинився, невідомий йому чоловік знову повернувся до автомобіля, з нього зняли наручники, при цьому обвинувачений ОСОБА_5 пояснив йому, що зараз вони направляються у таємне місце. Під'їхавши до будівлі, його з силою витягнули з автомобілю та зайшли в середину, при цьому, один із обвинувачених йшов спереду, інший ззаду, контролюючи його пересування. Першим до будівлі зайшов обвинувачений ОСОБА_5, а вони прослідували за ним. У приміщенні квартири, він заходився на стільці біля столу, де обвинувачені продовжували обговорювати питання передачі їм грошових коштів. Оскільки обвинувачені виглядали більш позитивно налаштовані, він спробував знизити суму до 5000,00 фунтів, які він мав готівкою, однак чоловік, якого він сприймав, як великого начальника, безальтернативно та агресивно, вимагав від нього сплатити 30000,00 доларів США, в іншому разі йому погрожували різними негативними наслідками, від поїздкою до Києва та тюрми, а також погрозою вбивства, якщо він не виконає їх вимогу сплатити вказану грошову суму до 14.00 години (по київському часу) наступного дня. Погрози, які висловлювали обвинувачені, враховуючи обстановку, наявність гумової палиці, яку він бачив у автомобілі та застосування наручників, а також пояснення обвинуваченого ОСОБА_5, який повідомив йому, що на даній стадії вони зазвичай наносять потерпілому тілесні ушкодження для виконання їх вимог, він сприймав реально та боявся за своє життя, у зв'язку із чим, виконував всі вказівки обвинувачених. Оскільки заявленої обвинуваченими суми грошових коштів у нього при собі не було, він повідомив, що переказати грошові кошти допоможе його брат ОСОБА_26, однак йому необхідно було з ним зв'язатися ввечері, щоб на ранок останній зміг підготувати необхідну суму. Однак зв'язатися з братом з квартири він не мав можливості, у зв'язку із тим, що всі його речі, в тому числі мобільний телефон, знаходились у номері в готелі, де він мешкав. Повідомивши зазначену інформацію обвинуваченому ОСОБА_5, останній прийняв рішення поїхати до готелю. Під'їхавши у супроводі обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до готелю, у супроводі двох останніх обвинувачених, він піднявся до свого номеру та за вимогою обвинуваченого ОСОБА_7, який наказав йому виписуватися з готелю, зібрав усі свої речі. Після чого, вони спустилися вниз до стійки реєстрації, де розрахувавшись за номер, він виписався з готелю, повідомивши працівникам готелю за вказівкою обвинувачених, що збирається пожити у своїх друзів. Після повернення до автомобілю, вони знову повернулися до приміщення вищезазначеної квартири. Коли він збирався подзвонити брату, обвинувачений ОСОБА_5 заборонив йому дзвонити з квартири, у зв'язку із чим, у супроводі обвинувачених на автомобілі вони від'їхали на невелику відстань від місцезнаходження квартири, як йому здалося поруч знаходився хлібний магазин, де обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що йому потрібно сказати брату, додзвонившись якому, він повідомив, що його викрали, утримують силою та вимагають викуп у розмірі 30000,00 доларів США, а також, щоб брат не звертався до правоохоронних органів. З приводу способу передачі грошових коштів, він повідомив про можливість переказу останніх за допомогою системи грошових переказів «Western Union». Після того, як він домовився з братом зв'язатися наступного дня близько 07.00 години (за часом Великобританії), тобто 09.00 години ранку (за київським часом) для того, щоб підтвердити можливість переказу грошових коштів, він разом з обвинуваченими знову направились до квартири, де обвинувачені виглядали спокійно та після розмови із великим начальником, останній залишив приміщення квартири та більше він його не бачив. Надалі, обвинувачений ОСОБА_5 детально обговорював з ним порядок переказу грошових коштів, вони лягли спати, при цьому, біля входу, щоб він не зміг втекти, ліг обвинувачений ОСОБА_7, а він разом із ОСОБА_5, який пристебнув його до себе наручниками, лягли у ліжко разом. Наступного ранку, він разом із обвинуваченими на автомобілі направились до того самого місця попереднього спілкування із братом, де також за допомогою мобільного телефону він зв'язався з останнім та нагадав суму грошових коштів та час, до якого необхідно було перерахувати грошові кошти, крім того, він домовився вийти на зв'язок об 11.30 години. Закінчивши розмову, обвинувачений ОСОБА_5 забрав мобільний телефон, вимкнув та поклав у салон автомобіля, на якому вони повернулися до квартири, де вони перебували до 11.20 години, коли за наказом обвинуваченого ОСОБА_5 вони зібрали свої речі, оскільки останній повідомив, що вони не будуть повертатися, та виїхали у невідомому йому напрямку. Проїхавши хвилин десять, вони зупинилися біля банку «Райффайзен», в приміщення якого за вказівкою ОСОБА_5 направився обвинувачений ОСОБА_7, в той час, як він зателефонував брату, який повідомив, що їде до банку. Після повернення обвинуваченого ОСОБА_7, останній, як він зрозумів, повідомив ОСОБА_5, що у даному банку не вистачає грошових коштів, у зв'язку із чим, вони проїхавши невелику відстань, прибули до іншого банку, куди знову направився обвинувачений ОСОБА_7, чекаючи якого, він за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_5 знову зателефонував своєму братові, однак відбувся збій у телефоні, в результаті чого він не міг додзвонитися до брата за кордон. Після цього, обвинувачені знову стали поводити себе агресивно, а обвинувачений ОСОБА_5 запропонував знайти кафе із доступом до мережі Інтернет з метою зв'язатися з родичами шляхом надсилання Email- повідомлення, куди вони згодом направилися. Перебуваючи у приміщенні кафе в оточенні обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які розсілися таким чином, щоб перешкодити йому можливості втекти, він намагався зв'язатися з родичами, надіславши декілька Еmail- повідомлень, однак ніякої відповіді не надійшло. Після цього, до приміщення кафе зайшов обвинувачений ОСОБА_6, який став задавати питання з приводу того, що сталося, а також часто у розмові вживалось слово «поліція». Відчуваючи агресивну поведінку обвинувачених, маючи страх за своє життя, він запропонував обвинуваченим придбати новий мобільний телефон із стартовим-пакетом, щоб додзвонитися до брата за кордон, на що обвинувачений ОСОБА_5 погодився та разом із ним направився до найближчого магазину, однак придбати телефон не вдалося, оскільки до магазину забігла решта обвинувачених, які повідомили про необхідність швидко їхати з цього місця. Сівши в автомобіль, вони на великій швидкості приїхали в район ТЦ «Караван», де обвинувачені зустрілися з великим начальником, після спілкування з яким, обвинувачені повернулися до автомобілю та забрали у нього мобільний телефон, при цьому, також замінивши свої мобільні телефон на нові. Після чого, вони також дуже швидко поїхали у невідомому їм напрямку, де проїхавши один пост ДАІ, їх автомобіль зупинили на другому посту ДАІ, на якому його було звільнено.

Вищезазначені фактичні дані, викладені потерпілим під час його допиту у судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України також знайшли своє повне відображення в ході проведеного на досудовому слідстві слідчого експерименту за участю останнього, що зафіксовано відповідним протоколом від 07 березня 2013 року (т.2, а.с. 47-58), в ході якого, потерпілий ОСОБА_9 добровільно та впевнено відтворив дії та обстановку вчинених щодо нього обвинуваченими кримінальних правопорушень, вказавши на час, дату та місце його викрадення, подальші дії обвинувачених, а також особи, якого представляли, як великий начальник, та ролі кожного із них, перелік заходів фізичного та психічного впливу, які застосовувалися до нього з метою отримання грошових коштів та суму останніх у розмірі 30000,00 доларів США, обставини подальшого його переміщення та умови утримання в приміщенні квартири АДРЕСА_6, де добре орієнтуючись у навколишній обстановці, потерпілий впевнено вказав на розташування обвинувачених у приміщенні квартири, його місцеперебування, в тому числі під час сну, коли обвинувачений ОСОБА_5 пристебнув його до себе наручниками, а також місце, куди його вивозили для спілкування з братом з приводу переказу грошових коштів. При цьому, враховуючи зафіксовані під час зазначеної слідчої дії відомості, які повністю співпадають з показаннями потерпілого, наданих у судовому засіданні, суд вважає за необхідним покласти фактичні дані, отримані в ході слідчого експерименту, в основу вироку, як достовірні та допустимі.

В ході пред'явлення потерпілому ОСОБА_9 осіб для впізнання за фотознімками, що було зафіксовано відповідними протоколами від 06 березня 2013 року (т.1, а.с. 147-149,150-155), останній у присутності двох понятих та перекладача безпомилково та впевнено вказав на фотознімки із зображенням обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, як осіб, які при вищевикладених обставин в період часу з 04 по 05 березня 2013 року незаконно викрали та позбавили його свободи, вимагаючи при цьому грошові кошти на загальну суму 30000,00 доларів США. Оцінюючи підстави та порядок проведення даних слідчий дій на предмет їх допустимості та достовірності, суд враховує, що впізнання обвинувачених за фотокартками проводилось у повній відповідності з вимогами ст.ст. 104,228,231 КПК України, оскільки перед пред'явленням фотознімків для впізнання, потерпілого було допитано щодо зовнішнього вигляду і прикмет осіб, які підлягають впізнанню, а також обставин, за яких потерпілий бачив даних осіб, що в тому числі знайшло своє відображення і в протоколі допиту потерпілого під час досудового слідства (т.1, а.с. 138-146), згідно якого, не беручи до уваги пояснення потерпілого щодо фактичних обставин кримінальних правопорушень, останній докладно описував зовнішній вигляд обвинувачених, після чого потерпілий ОСОБА_9 за характерними рисами обличчя впізнав останніх серед пред'явлених йому на фотознімках осіб, при цьому, дослідивши безпосередньо у судовому засіданні зміст зазначених протоколів, суд зазначає, що поряд із фотознімками обвинувачених, потерпілому пред'являлись не менше трьох фотознімків інших осіб, які не мали різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливало на сприйняття зображення, а крім того, зафіксовані на фотознімках особи не мали різких відмінностей у виці, зовнішності та одязі з особами, яка підлягали впізнанню. Крім цього, про достовірність фактичних даних, отриманих за результатами проведення зазначених слідчих дій також свідчить той факт, що потерпілий на протязі тривалого часу у різних місцях, в тому числі, які обмежувалися салоном автомобіля та приміщенням квартири, постійно перебував разом із обвинуваченими, які не вживали заходів проти їх викриття, а отже мав можливість добре запам'ятати характерні риси зовнішнього вигляду обвинувачених, зокрема форму обличчя, характер статури та зріст, про що потерпілий також зазначив в ході його допиту у судовому засіданні за правилами ст. 225 КПК України, впізнавши в присутності суду та учасників кримінального провадження обвинувачених, які до речі у своїх показаннях також не заперечували факт тривалого перебуванням разом із потерпілим у зазначених останнім місцях, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про допустимість даних, отриманих в результаті даних слідчих дій.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_19 суду пояснила, що 03 березня 2013 року близько 21.00 години, працюючи за стійкою реєстрації у готелі «Рейкартц», розташованого на вул. Червона,12а в м. Дніпропетровську, вона оформляла документи на вселення до готелю іноземного громадянина, поруч з яким також був хлопчик. Після закінчення реєстрації, іноземець разом із хлопчиком піднялись до кімнати, куди замовили чай та тістечка, а після 23.00 години хлопчик залишив приміщення готелю.

Із показань свідка ОСОБА_15 судом встановлено, що 04 березня 2013 року близько 23.30 години, вона знаходилась у якості портьє за стійкою реєстрації у готелю «Рейкартц», розташованого по вул. Червона, 12 а в м. Дніпропетровську, куди до неї з метою виселення з готелю підійшов громадянин Великобританії, який, як їй здалося був у знервованому стані, а також, що її здивувало, розраховувався за номер платіжною карткою «Visa», а не як планувалось віртуальною карткою. Також, цього дня іноземця супроводжували двоє чоловіків, один на вигляд старший, інший молодший, які в той момент, як іноземець виписувався, перебували у холі на невеликій відстані від стійки реєстрації. Після того, як іноземець розрахувався, останній разом з вказаними особами залишили приміщення готелю.

В ході пред'явлення свідку ОСОБА_15 фотознімків осіб для впізнання, що було зафіксовано відповідними протоколами від 21 березня 2013 року (т.3, а.с. 139-139,140-141), остання серед інших пред'явлених їй фотознімків, вказала на фотознімки з зображенням обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як на осіб, які 04 березня 2013 року супроводжували потерпілого ОСОБА_9 в готелі «Рейкартц» за вищеописаних обставин, однак точно стверджувати вона не може, однак, враховуючи у своїй сукупності показання потерпілого, а також самих обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у суду відсутні будь-які сумніви щодо того, що саме вказаних обвинувачених свідок бачила у приміщенні готелю «Рейкартц» разом із потерпілим.

Вищезазначені обставини також підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_20, який суду пояснив, що 04 березня 2013 року близько 23.00 години, працюючи на посаді співробітника служби безпеки готелю «Рейкартц», він перебував у холі, де побачив, як з приміщення ліфту вийшли троє чоловіків, один із яких був іноземець, оскільки підійшов до стійки реєстрації з метою виселення з готелю, в той час, як інші двоє чоловіків присіли поруч у крісла та розглядали різні брошури. Після того, як іноземець виписався з готелю, один із вказаних чоловіків направився до виходу першим, за ним пішов іноземець, а потім за ними вийшов третій чоловік.

Крім того, факт проживання у кімнаті № 202 готелю «Рейкартц» в період з 03 по 04 березня 2013 року потерпілого ОСОБА_9 також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22, при цьому, останній також підтвердив обставини відвідування іноземця хлопчиком.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в березні 2013 року йому на мобільний телефон зателефонував чоловік та попросив надати в оренду квартиру в м. Дніпропетровську, куди зі слів останнього повинно було заселитися чотири особи. Він повідомив зазначеному чоловіку ціну, а також адресу квартири, яка розташовувалася на вул. Телевізійній, після чого, на його запитання щодо дати вселення, даний чоловік повідомив, що заселитися вони бажають того ж дня. Отримавши згоду від чоловіка, він подзвонив своїй помічниці ОСОБА_14, яка заселяла орендарів та повідомив їй мобільний телефон чоловіка, який йому телефонував з приводу оренди квартири. Наступного дня, він зателефонував ОСОБА_14, яка йому повідомила, що орендарі вже звільнили квартиру, при цьому, зі слів ОСОБА_14 йому також стало відомо, що зазначені клієнти вже не перший раз орендували у них квартиру.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що 04 березня 2013 року від господаря квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_13, вона дізналася про бажання людей орендувати зазначену квартиру, у зв'язку із чим, за домовленістю із останнім, вона того ж дня близько 19.00 години зустрілася із обвинуваченими ОСОБА_6, та ОСОБА_5, яким після оплати вартості оренди квартири, вона віддала ключі. Наступного дня, 05 березня 2013 року близько 17.00-18.00 години, не додзвонившись до обвинувачених, вона поїхала на квартиру, де виявила, що орендарі з'їхали, залишивши ключі під килимом. Крім того, у судовому засіданні свідок також уточнила, що обвинувачений ОСОБА_5 в ході розмови, повідомляв, що вже орендував у неї квартиру.

В ході пред'явлення свідку ОСОБА_14 фотознімків осіб для впізнання, що було зафіксовано відповідними протоколами від 19 березня 2013 року (т.3, а.с. 110-112, 113-115), свідок безпомилково та впевнено вказала на фотознімки із зображенням ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як на осіб, з якими вона при вищевикладених обставин зустрічалася 04 березня 2013 року з метою здачі квартири в оренду, при цьому, у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 також безпомилково впізнала вказаних обвинувачених, підтвердивши достовірність проведеної слідчої дії.

Із показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_17 судом встановлено, що в березні 2013 року, працюючи інспекторами ДПС УДАІ в Дніпропетровській області, вони несли службу на стаціонарному посту ДАІ, розташованому на 23 км а/м об'їзної дороги м. Новомосковська а/д Харків-Сімферополь, коли їм від чергового надійшло орієнтування зупинити автомобіль БМВ, який рухається в сторону м. Харкова та затягнути час до приїзду групи затримання. Через 20-30 хвилин, побачивши вказаний автомобіль, вони зупинили його, звідки з місця водія вийшов обвинувачений ОСОБА_6 та пред'явив посвідчення співробітника міліції. Оскільки реєстраційні документи на автомобіль були відсутні, з метою перевірки належності автомобіля, свідок ОСОБА_24 разом із ОСОБА_6 направились до приміщення посту ДАІ, а свідок ОСОБА_17 залишився чекати біля автомобіля, на передньому сидінні якого знаходився обвинувачений ОСОБА_7, а на задніх пасажирських сидіннях перебували обвинувачений ОСОБА_5 та громадянин іншої держави. Через деякий час, до них під'їхали два мікроавтобуси, звідки вибігла група реагування та затримала всіх обвинувачених. Після того, в їх присутності був проведений огляд транспортного засобу, в ході якого слідчим були виявлені різні предмети, в тому числі, форма співробітника міліції, гумовий кийок.

Після пред'явлення свідкам ОСОБА_23 та ОСОБА_17 фотознімків осіб для впізнання, що було зафіксовано відповідними протоколами від 30 травня 2013 року (т.5, а.с. 50-56,61-67), останні безпомилково та впевнено вказали на фотознімки із зображенням обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як на осіб, які 05 березня 2013 року перебували в автомобілі БМВ та в подальшому були затримані співробітниками СБУ. Крім того, у судовому засіданні свідки також впевнено впізнали обвинувачених, пояснивши місцезнаходження кожного із них, що повністю відповідає вищезазначеним судом фактичним обставинам та свідчить про достовірність та правдивість показань свідків.

Згідно протоколу огляду місця події від 05 березня 2013 року (т.1, а.с. 156-175) в районі стаціонарного посту ДПС ОСП №1, розташованого на 23 км об'їзної дороги м. Новомосковська а/д Харків-Сімферополь, розташований автомобіль марки БМВ-316і, д/н НОМЕР_1, в ході огляду якого, проведеного за добровільною згодою володільця ОСОБА_6, слідчим були виявлені та вилучені наступні предмети та речі, зокрема: у бардачку - металеві наручники з маркіровкою № 23416; під пасажирським заднім сидінням за водієм - гумовий кийок чорного кольору ПР-73, який, як пояснив ОСОБА_6, він зберігає для особистого захисту; крім того в салоні автомобіля також були виявлені державні номери, папка-швидкозшивач із наявними документами; в багажнику автомобіля - сумка з ноутбуком марки «НР», серійний номер CND 73304 F3, який належить обвинуваченому ОСОБА_5, а також сумка чорного кольору з надписом «Express» з приклеєною биркою з надписом «Telford Academy of English» на ім'я ОСОБА_9. Крім того, після закінчення огляду зазначеного автомобілю, слідчим був здійснений особистий огляд обвинувачених, в ході якого останні добровільно видали наявні у них документи та речі у виді документів особистого характеру, мобільні телефони та сім-картки, грошові кошти, посвідчення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6, - командир взводу ГУМВС України в Харківській області, серії НОМЕР_2, записну книжку в обкладинці коричневого кольору з надписом «Coffee» з рукописними записом на п'ятому аркуші: «Ты совратил малолетнего мальчика, тебе светит 10 лет тюрьмы», а також рукописний запис, виконаний іноземною мовою. Всі виявлені під час огляду предмети та документи були поміщені в поліетиленові пакети, опечатані паперовою стрічкою з відбитком печатки СБУ з підписами понятих та інших учасників даної слідчої дії. На думку суду, огляд вищевказаного автомобілю «БМВ» відбувався з повним дотриманням вимог ст.ст. 104, 233, 234, 237 КПК України, оскільки дана слідча дія проводилась уповноваженою на то особою, у присутності двох понятих та інших учасників кримінального провадження, в тому числі володільця транспортного засобу обвинуваченого ОСОБА_6, який дав свою усну добровільну згоду на проведення даної слідчої дії, що знайшло своє відображення у протоколі, при цьому, у суду відсутні будь-які сумніви в достовірності та добровільності наданої обвинуваченим згоди з огляду на відсутність з його боку під час проведення огляду та після підписання протоколу даної слідчої дії будь-яких зауважень та заперечень з цього приводу, про що не заявляли також безпосередні учасники огляду інші обвинувачені, а також свідки ОСОБА_23, ОСОБА_17, а отже суд вважає за необхідне прийняти до уваги встановлені внаслідок такого огляду докази, як допустимі в рамках даного кримінального провадження.

В подальшому, вилучені під час вищезазначеного огляду металеві наручники з маркуванням № 23416 були надані експерту для проведення молекулярно-генетичної експертизи, згідно висновку якої № 109 від 02 квітня 2013 року (т.3, а.с. 49-60), при проведенні молекулярно-генетичного порівняльного аналізу виявлено змішаний тип біологічних слідів на внутрішній поверхні наручників, в якому спостерігається співпадіння з генотипом потерпілого ОСОБА_9 та неспівпадання з генотипами обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В суміші ДНК біологічних слідів на внутрішній поверхні наручників можлива присутність ДНК потерпілого ОСОБА_9 в якості домішку. Даних про присутність в цих біологічних слідах ДНК обвинувачених не отримано. Крім того, проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив змішаний генотип біологічних слідів на зовнішній поверхні наручників, в якому спостерігається неспівпадання з генотипами потерпілого ОСОБА_9 та обвинувачених. При цьому, суд зазначає, що згідно опису отриманих речей (п. 1 дослідної частини зазначеного висновку експерта), вказані металеві наручники надійшли в опечатаному вигляді, який повністю відповідає характеру опечатування останніх після їх вилучення в автомобілі, що свідчить про дослідження експертом саме тих металевих наручників, які були вилучені у обвинувачених.

Викладені у вищезазначеному експертному дослідженні фактичні дані повністю підтверджують достовірність показань потерпілого в частині застосування до нього обвинуваченими в ході викрадення та позбавлення волі спеціальних заходів з метою подавлення його будь-якого супротиву, та в свою чергу свідчать про надуманість та неправдивість показань самих обвинувачених з приводу обставин та характеру спілкування з потерпілим, що мали місце в період часу з 04 по 05 березня 2013 року.

Також, потерпілий ОСОБА_9 в ході його допиту під час досудового слідства у судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України, суду пояснював, що після його викрадення та позбавлення волі у салоні автомобіля, обвинувачений ОСОБА_7 в присутності інших обвинувачених, завдав йому удару в область грудей, достовірність чого також знайшло своє підтвердження, як в даних, що містяться у протоколі освідування потерпілого від 08 березня 2013 року (т.2, а.с. 238), так і у висновку судово-медичної експертизи № 987е від 12 березня 2013 року (т.3, а.с. 5-6), у відповідності до якого при особистому огляді потерпілого ОСОБА_9 у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забію грудної клітини праворуч, синця по передній поверхні грудної клітини праворуч в проекції третього міжребір'я на межі між середньо-ключичною та передньо-пахвинної лініями, синця по передній лівого плеча у середній третині, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. При цьому, як зазначає експерт, зазначені тілесні ушкодження могли бути спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) у строк, на який вказує потерпілий. Що стосується доводів сторони захисту про неможливість використання отриманих в ході даного експертного дослідження результатів у зв'язку із залученням до матеріалів кримінального провадження медичної довідки потерпілого із зазначенням охоронюваних законом відомостей про стан здоров'я останнього, що мало місце в порушення встановленого порядку без застосування тимчасового доступу до речей та документів, суд вважає їх безпідставними, оскільки згідно загальних правил, встановлених ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються виключно, якщо учасники кримінального провадження позбавлені можливості отримати певні речі або документи без застосування таких заходів, а отже залучення до матеріалів кримінального провадження довідок про стан здоров'я потерпілого без застосування заходів забезпечення не свідчить про порушення встановленого законом порядку, при цьому, суд також виходить з поведінки самого потерпілого щодо використання його медичних даних в рамках даного кримінального провадження, зокрема, судом встановлено, що потерпілий добровільно проходив освідування в присутності медичного працівника лікарні, дані довідки з якої в подальшому і використовувалися експертом, за результатами якого складався відповідний протокол без наявності з боку потерпілого будь-яких зауважень в частині нерозголошення зазначених відомостей, після чого, потерпілий особисто був присутнім під час його огляду судово-медичним експертом з метою виявлення тілесних ушкоджень, у зв'язку із чим, будь-яких порушень прав та інтересів потерпілого, а також вимог ст.ст. 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст.ст. 6, 7, 11 Закону України «Про інформацію» при отримані зазначених даних судом не встановлено, оскільки останні використовуються виключно в рамках даного кримінального провадження для встановлення обставин вчинених кримінальних правопорушень та іншим особам, крім учасників судового провадження, не доступні.

Крім того, в ході вищезазначеного огляду транспортного засобу органом досудового слідства був виявлений та вилучений належний обвинуваченому ОСОБА_7 блокнот, який в подальшому був оглянутий слідчим, що було зафіксовано відповідним протоколом огляду від 29 травня 2013 року (т.4, а.с. 108), згідно якого на аркушах вказаного блокноту барвником зеленого кольору зроблені наступні рукописні надписи: російською мовою: « - ты совратил малолетнего мальчика», « - тебе светит 10 лет тюрьмы», а також іноземною мовою: « - You have commited juvenile sexual harassment, a boy; «you have a risk of being imprisoned», «we are on the way to the police station (the jail) (мы едем в тюрьму)», «Special Department of preventing juvenile harassment, (re do philig) предотвращения», «We have revealed you e-mails with», « a young boy». Вказаний блокнот у якості речового доказу також безпосередньо був досліджений у судовому засіданні за участі всіх учасників судового провадження, при цьому, суд звертає увагу, що характер зафіксованих у даному блокноті надписів співпадає з висловами, які чув потерпілий ОСОБА_9 під час вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, а також свідчить про обізнаність ОСОБА_7 з приводу вчинюваних щодо потерпілого дій, що також свідчить про причетність останнього до інкримінованих йому діянь.

Також, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_17, який суду пояснив, що взимку 2013 року за допомогою Інтернет на сайті знайомств «Мамба» він познайомився з іноземцем, який був підписаний ОСОБА_9, в той час, як він був зареєстрований під ім'ям ОСОБА_17. Під час спілкування з іноземцем, останній запевняв його, що зможе навчити англійській мові з подальшим влаштуванням до інституту за кордоном, та через деякий час, повідомив йому, що в березні 2013 року зможе відвідати м. Дніпропетровськ, де вони зможуть зустрітися та поспілкуватися особисто. Після цього, домовившись про зустріч, 03 березня 2013 року приїхавши з м. Харкова до м. Дніпропетровська, він орендував квартиру та направився до аеропорту, де зустрів вказаного іноземця, який представився йому ОСОБА_9. Викликавши таксі, вони поїхали до готелю, при цьому, під час руху, ОСОБА_9 почав до нього чіплятися, на що він попросив припинити зазначені дії, після чого їх розмова відбувалася виключно щодо можливого навчання. Прибувши до готелю, іноземець заселився до номеру, в якому вони продовжили ділове спілкування з приводу навчання іноземної мови та виїзду за кордон, після чого, домовившись про зустріч наступного дня, він залишив номер потерпілого. Наступного дня, він також прибув до готельного номеру ОСОБА_9, де в ході спілкування, останній знову почав до нього чіплятися, обнімати та гладити, а після того, як він попросив припинити, ОСОБА_9 розлютився, штовхнув його на диван та почав кричати, що він витратив на нього два місяці, а також погрожувати розповсюдженням інформації про начебто нетрадиційну його статеву орієнтацію, у зв'язку із чим, не маючи іншого виходу, він погодився піти на поступки та виконати вимоги потерпілого, який після того, як вони закінчили, продемонстрував йому відеозапис того, чим вони займалися та повідомив, що він повинен з'явитися до потерпілого ввечері та виконати бажання для того, щоб позбутися даного відеозапису. Після чого, він залишив номер потерпілого та одразу зателефонував обвинуваченому ОСОБА_5, якому він повідомив обставини зустрічі із іноземцем. Вислухавши його, обвинувачений ОСОБА_5 погодився йому допомогти та попросив зачекати в ресторані МакДональдс, де вони в подальшому зустрілися. В ході розмови з ОСОБА_5, він йому докладно розповів всі обставини, на що обвинувачений ОСОБА_5 порадив йому поїхати до іноземця та попросити видалити вказаний відеозапис, а якщо останній відмовиться, обвинувачений пообіцяв допомогти. Після розмови, він взяв таксі та поїхав до ОСОБА_9 в готель, який вже чекав його в холі та намагався знову затягнути його до кімнати, на що він відмовився та знову попросив видалити відеозапис. Однак ОСОБА_9 відмовився виконувати його прохання, при цьому, нагадавши про необхідність виконати бажання, потерпілий запропонував поїхати із ним до ТЦ «Караван». В цей час, він зателефонував ОСОБА_5, повідомивши про відмову іноземця видалити відеозапис, у зв'язку із чим, останній попросив його потягти час та чекати, коли ОСОБА_5 під'їде на автомобілі до центрального входу. Знаходячись з ОСОБА_9 у приміщенні ТЦ «Караван», він бачив, як останній зустрічався із незнайомим йому чоловіком. Після виходу з ТЦ «Караван», перебуваючи біля центрального входу, він побачив, як під'їжджає автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_5 та представившись співробітником міліції, попросив ОСОБА_9 сісти до салону автомобіля на заднє пасажирське сидіння, а йому ОСОБА_5 наказав їхати додому. Через деякий час, йому зателефонував ОСОБА_5 та попросив зустрітися біля автовокзалу, де під час їх зустрічі, ОСОБА_5 повідомив йому, що відеозапис знищено, а також передав йому флеш-накопичувач. Після того, запевнивши його, що ОСОБА_9 має намір відшкодувати шкоду, ОСОБА_5 надав йому 200,00 грн. на зворотну дорогу, отримавши які, він поїхав додому в м. Харків.

Однак, оцінюючи вищезазначені показання свідка ОСОБА_17, які, на думку суду, узгоджуються з показаннями обвинувачених в частині причини прибуття останніх до м. Дніпропетровська та подальших їхніх дій, на предмет їх достовірності та допустимості, суд враховує, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 підтвердив суду факт спілкування з потерпілим ОСОБА_9 на сайті знайомств «Mamba.ru», де він був зареєстрований під ім'ям ОСОБА_17, а ОСОБА_9 використовував ім'я ОСОБА_9, при цьому, згідно протоколу огляду від 29 травня 2013 року (т.4, а.с. 165-229) слідчим у присутності двох понятих та спеціаліста був проведений огляд змісту авторизованої сторінки користувача з іменем «ОСОБА_17», доступ до якої відбувався з використанням логіна (імені користувача): «ІНФОРМАЦІЯ_8» та пароля: «ІНФОРМАЦІЯ_9», наданих слідчому захисником обвинуваченого ОСОБА_5 за згодою ОСОБА_17, в ході якого була встановлена історія електронної переписки даного користувача із користувачем «ОСОБА_9», зміст якої свідчить, що ОСОБА_17 усвідомлював інтимні вподобання іншого користувача та не висловлював з цього приводу будь-яких заперечень, в тому числі з приводу зустрічі з цією метою, більш того, характер даної переписки, яка відбувалася 04 березня 2013 року вже після зустрічі зазначених осіб, вказує на добровільний характер інтимних відносин, які мали місце між свідком та потерпілим. Крім того, у судовому засіданні був досліджений відеозапис зустрічі 04 березня 2013 року між свідком ОСОБА_17 та ОСОБА_9 у готельному номері останнього, на якому також зафіксовані добровільні дії свідка ОСОБА_17 та його розкутість під час даної зустрічі, що повністю спростовує показання даного свідка в цій частині, а отже, враховуючи дружні відносини між свідком та обвинуваченим ОСОБА_5, дані обставини вказують на заінтересованість свідка в сприянні обвинуваченим придати своїм показанням достовірності, однак у своїй сукупності вищезазначені докази свідчать про неправдивість та надуманість показань обвинувачених, в тому числі, щодо причин та мети прибуття до м. Дніпропетровська, а також зустрічі з потерпілим, оскільки, на думку суду, інформація, якою володів ОСОБА_17 щодо обставин прибуття іноземця, місця перебування останнього та подальші місця їх зустрічей, були використані обвинуваченими з метою планування та подальшого вчинення інкримінованих останнім суспільно-небезпечних діянь, про планування вчинення яких свідку ОСОБА_17 не повідомляли.

Згідно досліджених у судовому засіданні матеріалів особової справи обвинуваченого ОСОБА_6, останній на підставі наказу начальника ГУМВС України в Харківської області № 231 о/с від 27 жовтня 2011 року займав посаду помічника начальника - оперативного чергового Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, до владних повноважень якого, як працівника правоохоронного органу, у відповідності до ст.ст. 10,11 Закону України «Про міліцію», а також п.п. 8.1 посадової інструкції (т.2, а.с. 150-153), належало незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення подій, що загрожують особистій безпеці громадян або громадської безпеки, вживати заходів до запобігання та припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення, а також брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліцією, для чого мають право застосовувати відповідні заходи, передбачені чинним законодавством, в тому числі заходи фізичного примусу, у зв'язку із чим, будучи наділеним правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності та підпорядкованості, ОСОБА_6 відповідно до примітки № 1 до ст. 364 КК України являвся службовою особою. Однак, як встановлено судом із сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, обвинувачений ОСОБА_6, використовуючи надані йому вищезазначеними нормативно-правовими актами повноваження, діючи із корисливих спонукань у складі організованої групи, усвідомлюючи (не міг не усвідомлювати) протиправний характер вчинених щодо потерпілого ОСОБА_9 дій, направлених на викрадення останнього та позбавлення свободи з метою вимагання грошових коштів, маючи реальну можливість із застосуванням наданих йому заходів впливу припинити злочинні дії решти обвинувачених та повідомити відповідні правоохоронні органи, навпаки, сприяв вчиненню кримінальних правопорушень, в тому числі, шляхом безпосередньої участі, а також надання відповідних засобів для їх вчинення, при цьому, ОСОБА_6 явно для нього діяв всупереч інтересам служби, зокрема вимог ст.ст. 1, 2, 3, 5 Закону України «Про міліцію», які передбачають основні завдання, принципи та напрямки діяльності співробітників міліції при виконанні покладених на них прав та обов'язків, у зв'язку із чим, дані дії обвинуваченого ОСОБА_6, на думку суду, знаходяться у прямому причинному зв'язку з істотним, на протязі тривалого часу, порушенням загальноважливих, не відчужених прав, свобод та інтересів громадянина Великобританії ОСОБА_9, пов'язаних із його особистою свободою та недоторканістю, які передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Конституцією України та Законами України.

Також, відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 98 від 27 травня 2013 року (т. 4, а.с. 99-101) обвинувачений ОСОБА_5 в період інкримінованих йому діянь хронічними душевними захворюваннями, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим порушенням психічної діяльності не страждав та не страждає. За своїм психічним станом в період інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час обвинувачений також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, предстати перед слідством та судом, а також може бути притягнутим до кримінальної відповідальності.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального правопорушення, оцінюючи надані суду докази та пояснення учасників кримінального провадження з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що вони у своїй сукупності є достатніми для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд приходить до висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм суспільно-небезпечних діянь, у зв'язку з чим, позицію останніх, які у судовому засіданні заперечували факт вчинення у складі організованої групи кримінальних правопорушень, пов'язаних із викраденням та позбавленням волі потерпілого ОСОБА_9, а також вимагання у останнього грошових коштів, суд не може прийняти до уваги як достовірну, а відносить вказані показання обвинувачених до способу їх захисту в рамках наданих кримінальним процесуальним законом прав, спрямованого на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними суспільно-небезпечні діяння. При цьому, роблячи такий висновок, суд виходить з послідовних, узгоджених між собою та логічно-витриманих у своєму взаємозв'язку показаннях потерпілого ОСОБА_9, який будучи попередженим про кримінальну відповідальність, в присутності слідчого судді та учасників кримінального провадження, у судовому засіданні детально пояснив всі обставини вчинених щодо нього обвинуваченими кримінальних правопорушень, вказавши дату, час та місце його викрадення, а також його незаконне утримання в салоні автомобілі, конкретні дії та роль кожного із обвинувачених під час даних дій, розмір грошових коштів, які вимагали у нього обвинувачені під загрозою застосування до нього насильства, характер останнього, завдані йому під час злочинних дій тілесні ушкодження з метою подолання його подальшого супротиву та надання погрозам реального характеру, що мало місце з боку одного із обвинувачених, однак було схвалено іншими співучасниками з огляду на поведінку останніх, вид застосованого до нього засобу фізичного впливу, подальше переміщення його до квартири та незаконного, поза його волею утримання в приміщенні останньої, що позбавляло його можливості вільно обирати місце свого знаходження, при цьому зазначені показання потерпілого повністю узгоджуються з фактичними даними, що містяться у показаннях допитаних у судовому засіданні свідків, протоколі огляду автомобіля, висновках молекулярно-генетичної та судово-медичної експертизах, а також безпосередньо дослідженому змісту записів у блокноті, вилученого у обвинуваченого ОСОБА_7 та долученого у якості речового доказу до матеріалів кримінального провадження, які у своїй сукупності спростовують версії обвинувачених, зазначених останніми у судовому засіданні з приводу подій прибуття до іншого міста та спілкування з потерпілим ОСОБА_9.

Проаналізувавши та оцінивши у своїй сукупності досліджені у судовому засіданні докази, суд також приходить до висновку про наявність достатніх фактичних даних, які вказують на вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень саме у складі організованої групи, оскільки при аналізі конкретних обставин вчинення суспільно-небезпечних діянь, а також характеру дій обвинувачених та ролі останніх, судом вставлено, що у вчиненні кримінальних правопорушень приймало участь більше трьох осіб, які ще до їх вчинення, попередньо зорганізувались у стійке об'єднання, про що свідчить зокрема здатність останнього забезпечити стабільність та безпеку свого функціонування, яке полягало у стабільному складі та тісних стосунках між його учасниками, оскільки обвинувачені ОСОБА_7, та ОСОБА_6 були знайомі з організатором злочинного об'єднання, який довів до їх відома всі деталі злочинного плану, спрямованого на досягнення єдиного злочинного результату, прийнятого та схваленого всіма співучасниками, при цьому, залучений до вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 перебував на посаді у правоохоронному органі, владні повноваження якого в подальшому були використані у прикритті їх злочинної діяльності, в тому числі, при безпосередньому контакті із співробітниками міліції, їх централізоване підпорядкування та неухильне виконання розпоряджень організаторів, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність чіткого розподілу між всіма учасниками групи функцій для досягнення єдиного результату, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, виконували поряд з функцією безпосередніх виконавців кримінальних правопорушень, також функцію організаторів, дії яких в даному випадку проявлялись у залученні співучасників та інструктування їх щодо виконання відповідних злочинних діянь, які перебували з обвинуваченим ОСОБА_5 у дружніх стосунках, при цьому, твердження обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про їх знайомство тільки під час подорожі до м. Дніпропетровська, не свідчить про відсутність тісних зв'язків співучасників з огляду на їх знайомство з організатором, який об'єднав їх спільні зусилля для вчинення дій злочинного характеру, крім того така стійкість характеризувалася розробленням відповідного плану та керуванням організаторами підготовкою кримінальних правопорушень, для чого використовувались відомості, отримані від ОСОБА_17 про точний час та місцеперебування потерпілого, організація дій щодо підшукування та пристосування засобів та знарядь їх вчинення, частина яких була отримана від обвинуваченого ОСОБА_6, як особи, яка з огляду на своє службове становище, мала можливість надати відповідні засоби впливу з метою подавлення волі потерпілого до супротиву та придання подальшим погрозам реального характеру, визначення місць переховування співучасників та незаконного утримання потерпілого, що виражалось у оренді приміщення квартири та передувало вчиненню кримінальних правопорушень, забезпечення безпеки існування організованої групи шляхом залучення до участі співробітника правоохоронного органу; в той же час до функції обвинуваченого ОСОБА_6, як до співвиконавця та пособника, входило усунення можливих перешкод для вчинення кримінальних правопорушень, вжиття заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів у разі затримання співучасників злочину шляхом представлення їм як співробітника міліції; підшукуванні, придбанні та наданні іншим співучасникам знарядь злочину, зокрема наручників, які, як достовірно встановлено судом, застосовувалися до потерпілого під час викрадення та незаконного позбавлення волі останнього з метою подальшого вимагання грошових коштів з погрозою застосування насильства, створення видимості законності їхніх дій, нібито пов'язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності під час затримання потерпілого та подальшого утримання, що мало місце у передачі обвинуваченим свого службового посвідчення організатору ОСОБА_5 для пред'явлення останнього потерпілому, забезпечення мобільності та безперешкодного пересування організованої групи; забезпечення транспортом при виїзді до передбачуваного місця злочину. Також, як встановлено судом у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 в рамках реалізації спільного злочинного плану безпосередньо залучався у якості співвиконавця злочинних дій організованої групи, до обов'язків якого, крім того, входило забезпечення супроводу потерпілого під час вчинення злочину і спостереження за навколишнім оточенням, подолання можливого фізичного опору потерпілого, інших осіб, безпосереднє вчинення незаконного позбавлення волі потерпілого та утримання його з метою заволодіння грошовими коштами, передбаченими єдиним планом злочинної діяльності організованої групи.

Крім того, про безумовну стійкість зазначеного злочинного об'єднання обвинувачених також свідчить той факт, що навіть після усвідомлення відсутності можливості на той час отримати від потерпілого грошові кошти, обвинувачені не припинили характер своїх дій та своїх внутрішніх зв'язків, а навпаки дотримуючись розробленого раніше злочинного плану, відомого всім співучасникам, незаконно позбавляючи потерпілого свободи направились разом з останнім до м. Харкова, де в ході руху їх злочинні дії були припинені співробітниками правоохоронних органів.

Таким чином, в ході судового розгляду даного кримінального провадження органом досудового слідства було здобуто достатньо допустимих, належних та достовірних доказів, які у своїй сукупності є достатніми для підтвердження винуватості обвинувачених у пред'явленому останнім обвинуваченні.

Крім цього, під час судових дебатів сторона захисту на підтвердження недостовірності та неправдивості показань потерпілого ОСОБА_9, наданих в ході досудового слідства у судовому засіданні, звертала увагу на листи, отримані судом, зміст яких свідчить про нестабільне відношення потерпілого до обставин, які досліджуються судом в рамках даного кримінального провадження, оскільки в останньому за часом листі, потерпілий відмовляється від частини своїх показань та просить закрити розгляд справи. Однак, суд не може прийняти до уваги зазначені доводи сторони захисту, оскільки суд вважає за необхідне прийняти до уваги лише перший лист від потерпілого ОСОБА_9, датований 12 вересня 2013 року, який 24 вересня 2013 року разом із листом лікаря останнього надійшли на адресу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у конверті з реквізитами та зворотною адресою місця проживання потерпілого (т.6, а.с. 90-92, 100-103), текст яких за дорученням суду був перекладений на українську мову відповідним перекладачем відділу іноземних перекладів Дніпропетровської торгово-промислової палати із проставленням відповідного штампу, що засвідчує правильність зробленого перекладу. При цьому, зміст даного листа потерпілого навпаки свідчить про підтримку останнім своїх показань та бажанням притягнути обвинувачених до кримінальної відповідальності за вчиненні щодо нього кримінальні правопорушення. Що стосується другого листа (т.6, а.с. 108-109), текст у якому власноруч викладений іноземною мовою із датою його написання 11 вересня 2013 року, тобто за день до першого листа, який разом із листом з перекладом 10 жовтня 2013 року був отриманий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, суд не може прийняти його до уваги, як достовірний, враховуючи відсутність будь-яких даних щодо місця, з якого його було відправлено та дати відправки, а також засвідченого належним чином перекладу, оскільки статус зазначеної у листі особи на ім'я ОСОБА_25, як перекладача тексту даного листа, в останньому не зазначено, а отже суд не може прийняти до уваги викладену в даному листі інформацію, тим більше, що суд звертає увагу на відмінність підписів потерпілого на вказаних листах. Крім того, у першому листі від 12 вересня 2013 року потерпілий ОСОБА_9 чітко зазначає про написання зазначеного листа у відповідь на отриману судову повістку про його виклик до суду від 27 серпня 2013 року, яка дійсно направлялась потерпілому, про що свідчать матеріали кримінального провадження (т.6, а.с. 77), у зв'язку із чим, у сукупності із вищевикладеними обставинами, перший лист суд вважає таким, що відповідає дійсності та приймає викладену у ньому позицію потерпілого, як достовірну.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинувачених:

· ОСОБА_5 та ОСОБА_7:

- в незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчинені з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України;

- у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти у таємниці (вимагання), вчинене організованою групою, з погрозою вбивства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України;

· ОСОБА_6:

- в незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчинені з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України;

- у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти у таємниці (вимагання), вчинене організованою групою, з погрозою вбивства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України;

- у зловживанні владою, тобто в умисному, з корисливих мотивів, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що завдало істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, вчинене працівником правоохоронного органу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, конкретних обставин та наслідків останніх, а також особи кожного з обвинувачених та ролі у їх вчиненні:

· ОСОБА_5, який позитивно характеризується, раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Пом'якшуючих його покарання обставин судом не встановлено. При цьому, обтяжуючих покарання останнього обставин судом при розгляді кримінального провадження виявлено не було. З врахуванням викладеного, а також його організаторську роль у вчиненні співучасниками кримінальних правопорушень, що підвищує суспільну-небезпеку обвинуваченого, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 слід призначити покарання виключено у виді позбавлення волі, оскільки зазначене покарання повністю буде відповідати ступеню тяжкості вчинених суспільно-небезпечних діянь, які відносяться до категорій особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, конкретним обставинам та наслідкам злочинних дій, характеру спрямованості умислу обвинуваченого та мотиву, яким керувався обвинувачений, форми співучасті, даним про особу обвинуваченого, встановленим під час судового провадження, а також обставинам, що пом'якшують покарання останнього. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

· ОСОБА_7, який позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Пом'якшуючих його покарання обставин судом не встановлено. При цьому, обтяжуючих покарання останнього обставин судом при розгляді кримінального провадження виявлено не було. З врахуванням викладеного, а також його ролі у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному розмірі, оскільки зазначене покарання повністю буде відповідати ступеню тяжкості вчинених суспільно-небезпечних діянь, які відносяться до категорій особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, конкретним обставинам та наслідкам злочинних дій, характеру спрямованості умислу обвинуваченого та мотиву, яким керувався обвинувачений, форми співучасті, даним про особу обвинуваченого, встановленим під час судового провадження, а також обставинам, що пом'якшують покарання останнього. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

· ОСОБА_6, який позитивно характеризується, раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має на утриманні непрацездатних мати пенсійного віку, а також брата-інваліда. Пом'якшуючих його покарання обставин судом не встановлено. При цьому, обтяжуючих покарання останнього обставин судом при розгляді кримінального провадження виявлено не було. З врахуванням викладеного, а також його ролі у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 слід призначити покарання виключено у виді позбавлення волі, оскільки зазначене покарання повністю буде відповідати ступеню тяжкості вчинених суспільно-небезпечних діянь, які відносяться до категорій особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, конкретним обставинам та наслідкам злочинних дій, характеру спрямованості умислу обвинуваченого та мотиву, яким керувався обвинувачений, форми співучасті, даним про особу обвинуваченого, зокрема його статусу, як представника правоохоронного органу, до повноважень якого належало попередження та припинення злочинних дій, що було грубо проігноровано обвинуваченим з огляду на його участь у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та сприяння останнім, а також обставинам, що пом'якшують покарання останнього. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому обов'язкові додаткові покарання у виді конфіскації всього належного йому майна, а також позбавлення права обіймати певні посади. Також, з огляду на конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, ролі обвинуваченого у їх вчиненні та форму співучасті, конкретні дії останнього, що виражались у сприянні співучасникам досягнення єдиної злочинної мети, в тому числі шляхом надання свого службового посвідчення працівника міліції, суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання «старший лейтенант міліції».

Питання щодо речових доказів по даному кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 146 КК України у виді восьми років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України у виді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 05 березня 2013 року, залишивши міру запобіжного заходу без змін - тримання під вартою.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 146 КК України у виді шести років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з 05 березня 2013 року, залишивши міру запобіжного заходу без змін - тримання під вартою.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 364 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 146 КК України у виді семи років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 364 КК України у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади строком на два роки та конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, визначивши покарання у виді десяти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади строком на два роки та конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з 05 березня 2013 року, залишивши міру запобіжного заходу без змін - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання «старший лейтенант міліції».

Речові докази - металеві наручники з маркуванням № 23416, гумовий кийок чорного кольору ПР-13, ноутбук HP nCompaq s/n CND73304F3, HP Pavilion dv6 серійний номер 00198-735-582-469, мобільні телефони Nokia 6700c-1 IMEI НОМЕР_3 та Nokia 6500s-1 IMEI НОМЕР_4 - конфіскувати в дохід держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов

Суддя: С.П. Мельниченк

Суддя: А.В. Брага