КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/14001/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: представник - не з'явився

від відповідача : представник - Скопич Ю.В. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р.

у справі № 910/14001/13 (суддя: Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 175 853,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (відповідача) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 175 853,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №УГВ7403/11-13 від 22.03.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 074,64 грн. та 3% річних у розмірі 156 778,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. по справі № 910/14001/13 позовні вимоги задоволенні в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 19 074,64 грн., 3% річних в розмірі 156 778,37 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті за переданий товар на підставі Договору та прийшов до висновку про те, що оскільки відповідачем було прострочено виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, є підстави для стягнення штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/14001/13 від 11.09.2013 р. скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позивних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що розрахунок пені та 3% річних повинен бути здійснений після спливу тридцяти днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, тобто з дати зазначеної у залізничних, а не видаткових накладних. Окрім того, вказав, що суд першої інстанції не прийняв до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, оскільки внаслідок систематичного порушення строків оплати за поставлений природний газ з боку Національної акціонерної компанії « Нафтогаз України», він був позбавлений можливості своєчасно розраховуватись з позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та призначено розгляд справи № 910/14001/13 на 08.01.2014 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 08.01.2014р., в зв'язку з перебуванням колегії суддів, головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. у відпустці, змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії, головуючий суддя Ропій Л.М., судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.

08.01.2014 року через відділ документального забезпечення суду, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

08.01.2014р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином. Колегія суддів заслухавши думку представника відповідача, ухвалила відкласти розгляд справи 05.02.2014 рік

Розпорядженням від 04.02.2014 року заступника Голови Київського апеляційного господарського суду було змінено склад колегії суддів, головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

05.02.2014 року представник позивача в друге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", як постачальником та дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як покупцем, 22.03.2013 року укладено договір № УГВ 7403/11-13 про закупівлю товарів за власні кошти (а.с.19).

Згідно предмету даного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікації.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Згідно п. 7.11 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 41 199 993,60 грн. (а.с.23)

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Згідно з пунктом 4 Специфікації оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов Договору у період з 22.03.2013 р. по 31.03.2013 р. позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася продукція, що підтверджується накладними, підписаними сторонами у цей період, та наданими до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачена вартість поставленої за Договором продукції на суму 11 565 878,39 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Враховуючи те, що відповідачем оплата товару, у строки встановлені Специфікацією № 1 до вказаного договору (протягом 30 календарних днів з дати постачання), здійснена не була та відповідно відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 19 074,64 грн., 3% річних у розмірі 156 778,37 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки відповідачем було порушено умови договору поставки щодо сплати за отриманий товар позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як передбачено частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними та оплатою товару, переданого за такими накладними та підтверджувалось сторонами в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що розрахунок пені та 3% річних необхідно розраховувати з дати зазначеної у залізничних накладних, оскільки відповідно до пункту 5.3. Договору, датою поставки є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Окрім того, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі або видаткової накладної.

Відповідач своїми подальшими діями, щодо оплати боргу, схвалив правочини, що оформлені видатковими накладними.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару вчасно виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.11 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею, сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивачем, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у строки передбачені Специфікацією до договору, нараховано пеню в сумі 19 074,64 грн., 3% річних у розмірі 156 778,37 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 19 074,64 грн., 3% річних у розмірі 156 778,37 грн., розрахунок який перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про те, що розрахунок пені та 3% річних повинен бути здійснений після спливу тридцяти днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, тобто з дати зазначеної у залізничних накладних, а не видаткових накладних, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Отже, умовами договору не передбачено оформлення поставки товару залізничними накладними.

В даному випадку така поставка оформлюється актом приймання-передачі товару або видатковою накладною, дата підписання яких і є датою поставки.

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Враховуючи наведене вище, позивачем вірно визначено період нарахування пені та 3% річних, починаючи з наступного дня після спливу тридцяти денного строку з дати видаткових накладних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/14001/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/14001/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/14001/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14001/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко