Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/162/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бугайченко Т.А.
Доповідач Дуковський О. Л.
УХВАЛА
Іменем України
04.02.2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Дуковського О.Л.
суддів - Єгорової С.М.; Письменного О.А.
з участю секретаря - Лазаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, Маловисківська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Виконавчий комітет Октябрської у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, Маловисківська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку участі у вихованні дитини, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час розгляду справи ОСОБА_3 подав зустрічний позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку участі у вихованні дитини.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2013 року в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено.
Зобов»язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з сином ОСОБА_4 та його вихованні.
Встановлено ОСОБА_3 час спілкування з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання дитини у третю суботу кожного місяця з 11:00 години до 14:00 години.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 114,70 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні зустрічного позову та задоволення основного. Позивачка вважає, що суд внаслідок неправильного з»ясування обставин спору невірно застосував норми матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідач та прокурор заперечили проти них і просили рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, а рішення суду є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Статтею 150 СК України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України).
В абз.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 указаної постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.04.2009 року, який розірвано рішенням Зіниківського районного суду Полтавської області від 20.01.2011 року. Згідно свідоцтва про народження сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідача за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26.02.2013 року стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 14 частини всіх видів заробітку. Довідкою житлово-будівельного кооперативу від 12.04.2013 року підтверджено, що ОСОБА_2 проживає з дитиною. Батько дитини проживає окремо. З висновку виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві ради, як органу опіки та піклування вбачається доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4. З висновку Маловисківської райдержадміністрації як органу опіки та піклування віл 26.09.2013 року вбачається недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4. Актом обстеження житлово-побутових умов від 02.08.2013 року та актом обстеження матеріально-побутових умов сім»ї від 30.04.2013 року встановлено, що дитина проживає в належних умовах, забезпечена одягом та продуктами харчування. Побутові умови відповідають вимогам для перебування та проживання дитини. Згідно наданих ОСОБА_3 квитанцій вбачається, що з 2010 року і по 2013 рік він надавав матеріальну допомогу на утримання сина ОСОБА_4. Згідно довідки ВДВС Маловисківського РУЮ від 13.09.2013 року № 11732 заборгованість з виплати аліментів за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_3 не користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 - відсутня.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку показам свідків, письмовим доказам, наданим сторонами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дав їм неправильну оцінку, є безпідставними.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав є обов'язковою.
Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44).
Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновком органу опіки та піклування, оскільки висновок про можливість позбавлення відповідача батьківських прав зроблений без спілкування з ним, на підставі інформації, наданої позивачкою.
Суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно ст.ст.141, 150 СК України, ст.ст.11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, а предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Зазначеному обов'язку батьків відповідає відповідне право дитини, закріплене в ст.ст.8, 19 Закону України «Про охорону дитинства».
Положеннями ст.ст.7, 155 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі ст.153 СК України, ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право безперешкодно спілкуватися з нею, якщо таке право не обмежено законом або судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Положеннями ст.157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Суд дійшов правильного висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, батько дитини має бажання приймати участь у вихованні сина. Графік спілкування з сином не суперечить правам сторін, а насамперед повністю відповідає інтересам дитини.
Оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х ВА Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: