Справа №442/4151/13-ц
Провадження №2/442/1447/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді - Грицай М.М.
при секретарі - Антоненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, з участю третіх осіб Дрогобицької міської ради, КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання", про усунення перешкод у користуванні загальним балконом та знесення самовільно побудованого приміщення, -
в с т а н о в и в :
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просять, уточнивши позовні вимоги, зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести самовільно облаштоване приміщення та відновити поруччя балкону до попереднього стану; стягнути з відповідачів витрати на ремонт стіни квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2; стягнути солідарно з відповідачів в їхню користь моральну шкоду в розмірі по 1000 грн. кожній.
Позов мотивують тим, що вони є власниками квартир АДРЕСА_1. Даний будинок є триповерховим і більшість вхідних дверей до квартир розташовані на балконах загального користування. Квартира відповідачів знаходиться на першому поверсі в кінці загального балкону. Біля їхньої квартири проходить газова труба з вентелем, через яку подається газ до квартир будинку. Відповідачі самовільно побудували біля своєї квартири приміщення, в результаті чого зайняли частину балкону загального користування і закрили доступ до газової труби. Крім того, їхня будова вчинена з вогненебезпечного матеріалу, а при будівництві вони зрізали поруччя балкону, звідки часто відпадають частини даної конструкції, що є небезпечним для оточуючих. Під час дощу стіна квартири АДРЕСА_1 замокає через вказану забудову, оскільки немає доступу до сонця, не висихає і на ній з'явився грибок. На їх неодноразові зауваження, відповідачі не реагують та знести згадану прибудову не бажають. Мешканці будинку зверталися з письмовими заявами до Дрогобицької міської ради, КП ЖЕО, служби МНС, однак, крім письмових відповідей та рекомендації звернутися з позовом до суду, вони не отримали належних результатів. Вважають, що протиправні дії відповідачів призвели до того, що вони перенесли нервовий стрес; щоб захистити себе та рідних, змушені звертатися у різні інстанції, що призводить до додаткових переживань. Вони переживають незручності у користуванні балконом загального користування та терплять приниження зі сторони відповідачів.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та пояснили, що поведінка відповідачів є зухвалою, оскільки ті жодних чином не реагують ні на їхні зауваження, ні на їхні прохання прибрати самовільно влаштоване приміщення на балконі. Такий є балконом загального користування, оскільки з нього здійснюється вхід до квартир. Крім того, вони також бажають ним користуватися. Відповідачі, спорудивши таке приміщення, загородили близько 10 м балкону, який має довжину близько 20 м і повинен перебувати у загальному користуванні, та позбавили будь-кого доступу до газової труби, через яку подається газ до будинку в цілому. Зазначене приміщення оббите пластиковою вагонкою, яка під час сильних поривів вітру обривається і злітає до низу. Такі обставини є небезпечними для інших мешканців будинку.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, не повідомивши суд про причини неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності останніх за наявних у матеріалах справи доказах.
Представник третьої особи КП ЖЕО в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та не заперечила щодо їх задоволення. Пояснила, що будинок, в якому проживають сторони, знаходиться на балансі КП ЖЕО, є триповерховим і згідно інвентаризаційної документації вхід до квартир позивачів розташований з балкону. Вхід до квартири відповідачів розташований наприкінці балкону, однак, останні перегородили його прибудовою. КП ЖЕО зверталося до відповідачів з проханням надати відповідні документи на вказану прибудову, встановленням якої пошкоджено фасад будинку, що стверджується відповідним актом. У результаті, відповідачі повідомили, що такі документи у них відсутні. На плані будівлі розташування такої прибудови відсутнє.
Представник третьої особи Дрогобицької міської ради в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Вислухавши учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.
Свідоцтвом про право власності на квартиру від 12.02.1997 року та договором купівлі-продажу від 15.11.2001 року стверджується, що позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно, належать на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1
З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №13447403 від 26.11.2013 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_5.
Як вбачається із заяв-скарг мешканців будинку АДРЕСА_4 від 19.07.2011 року, останні зверталися на дії мешканців квартири АДРЕСА_2 щодо переобладнання ними приміщення - балкону загального користування.
Як вбачається з листа Дрогобицького районного відділу ГУ МНС України у Львівській області за №6/7-я-1 від 27.07.2011 року, адресованого мешканцям будинку АДРЕСА_4, в ході перевірки встановлено, що на балконній площадці в житловому будинку АДРЕСА_4 дійсно переплановано балкон без наявності погодженої у встановленому порядку проектної документації.
Листом виконавчого комітету Дрогобицької міської ради за №3-23/5717 від 05.07.2012 року на ім'я мешканців житлового будинку АДРЕСА_4 та мешканки ОСОБА_6, щодо забудови, шляхом скління, встановлення рам та інших огороджувальних конструкцій на перехідних балконах мешканцями, зокрема, квартири АДРЕСА_2, роз'яснено, що згідно з висновками Конституційного суду України, викладених в рішенні від 02.03.2004 року, місця загального користування в будинках, якими є сходові клітки, горища, перехідні балкони, підвали, належать мешканцям на правах спільної сумісної власності і окремо приватизації не підлягають. Одночасно у вказаному листі зазначається, що оскільки мешканці згаданої квартири без згоди інших співвласників забудували балкон спільної сумісної власності, рекомендовано звернутись до суду з позовом про усунення перешкод в його користуванні.
Актом обстеження технічного стану житлового будинку АДРЕСА_4 від 15.11.2013 року, складеним представниками КП ЖЕО, стверджується, що згідно інвентаризаційно-технічної документації на вказаний будинок, вхід до квартир відбувається з основного входу, який розташований з вул.Шевченка; вхід до квартир 5, 6, 7, 8, 13, 14, 19, 20 відбувається із передніх балконів, що розміщені на кожному із трьох поверхів. Мешканці квартири АДРЕСА_2 (ОСОБА_4, ОСОБА_5.) самовільно, без оформлення відповідних документів перегородили, встановивши двері, частину перехідного балкону, який перебуває у спільній власності мешканців будинку. Однак, дане перегородження не перешкоджає доступу до квартир АДРЕСА_1. Газова труба, яка встановлена на фасаді будинку, знаходиться над дашком даної надбудови. При вході у квартиру АДРЕСА_2 на фасаді будинку виявлено пошкодження стіни (обсипана штукатурка) площею 0,25 кв.м.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи №1394 на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_4, зокрема, з журналу зовнішніх обмірів будівлі, ескізів (форми №4) та поверхових планів І, ІІ та ІІІ поверхів будинку, літерами, «а2» та «а3» позначені балкони, розмірами (14,53х2) + (6,10х1,0) кожний; з балкону першого поверху (літ. «а1») розташовані входи (поруч) у квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Слід погодитись із твердженнями позивачів про те, що в силу прямої вказівки ч.2 ст.382 ЦК України, вони, маючи право власності на окремі помешкання багатоквартирного будинку, є співвласниками допоміжних приміщень (в тому числі перехідних балконів). Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року роз'яснено, що "допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир". Отже, відповідно до вказаного рішення, ніяких додаткових дій для набуття даного речового права на ці об'єкти жоден з позивачів вчиняти не повинен. Допоміжні приміщення переходять у спільну власність окремих мешканців будинку, власників квартир, водночас із переходом відповідного права власності на помешкання і не можуть визнаватися самостійним майном, бути предметом правочинів, зокрема, відчужуватися окремо від квартир, невід'ємними частинами яких є.
У судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - мешканці будинку АДРЕСА_4 та власники квартир АДРЕСА_1, не надавали своєї згоди, як співвласники допоміжного приміщення (перехідного балкону), щодо використання його окремої частини лише для потреб відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зокрема, згоди на встановлення останніми перегородження з дверима, рам та інших огороджувальних конструкцій. Однак, матеріалами справи стверджується, що відповідачі перегородили спірний балкон, встановивши відповідну конструкцію та двері, і тим самим чинять позивачам перешкоди у його користуванні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачів слід зобов'язати усунути перешкоди в користуванні перехідним балконом першого поверху будинку АДРЕСА_4, що є спільною сумісною власністю усіх мешканців даного будинку, шляхом знесення самовільно облаштованого на балконі приміщення (конструкції зі встановленими дверима) та відновлення балкону до попереднього стану зі встановленим поруччям.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів витрат на ремонт стіни квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, то суд вважає, що у задоволенні таких слід відмовити. Зокрема, позивачами не надано суду жодних доказів у підтвердження понесення таких витрат, як і їх розміру, в тому числі, не зазначивши суму відшкодування в позові. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, будинок, в якому проживають сторони, знаходиться на балансі комунального підприємства «ЖЕО», а щодо пошкодження стіни внаслідок самовільного перегородження балкону відповідачами, то таке виявлено на фасаді будинку, що стверджується також вищезгаданим актом обстеження технічного стану житлового будинку від 15.11.2013 року. Відтак, ремонт стін зі сторони фасаду, а також пошкоджень на ньому, здійснює комунальне підприємство, на балансі якого перебуває будинок, і такі витрати несе те ж саме підприємство.
У частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд дійшов переконання про відмову у їх задоволенні. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із внесеними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Однак, позивачі не надали суду жодних доказів їх моральних чи фізичних страждань, внаслідок яких вони понесли втрати немайнового характеру, як і не навели жодних доводів у їх обґрунтування.
Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити частково.
Зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні перехідним балконом першого поверху будинку АДРЕСА_4 Львівської області, що є спільною сумісною власністю мешканців даного будинку, шляхом знесення самовільно облаштованого на балконі приміщення (конструкції зі встановленими дверима) та відновлення даного балкону до попереднього стану зі встановленим поруччям.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 114,70 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 200,00 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його про голошення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя Грицай М.М.