Провадження № 22ц/790/375/14 Головуючий 1-ї інст. - Зелінський В.Г.
Справа № 2016/2535/2012 Суддя доповідач - Бровченко І.О.
Категорія: спори, що виникають із договорів
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Бровченко І.О.,
суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Ізюмське бюро технічної інвентаризації», Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання частково незаконним рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради та визнання недійсною державну реєстрацію договору про порядок володіння та користування спільним майном, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом, який уточнювала під час судового розгляду та остаточно просила: визнати недійсним п. 2.1 рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 1306 від 25 листопада 2002 року в частині втрати чинності договору дарування, посвідченого Ізюмською державною конторою за № 1-3403 від 18 грудня 1990 року; внести зміни до рішення Ізюмської міської ради № 1306 від 25 листопада 2002 року відповідно до яких договір дарування, виданий Ізюмською державною конторою від 18 грудня 1990 року, реєстраційний № 1-3403, втрачає силу у частковому відношенні до договору дарування 2/5 часток недобудованого будинку від 21 жовтня 1998 року; залишення без змін п. 2.1 рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 1306 від 25 листопада 2002 року в частині втрати сили договору дарування 2/5 часток недобудованого жилого будинку від 21 жовтня 1998 року; визнати недійсною реєстрацію договору про порядок володіння та користування спільним майном ВСВ № 642764 від 24 травня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3; КП «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» скасувати Державну реєстрацію договору про порядок володіння та користування спільним майном від 24 травня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3
В обґрунтування підстав позову вказала, що у 1990 році її тітка ОСОБА_4 подарувала їй недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1. На земельній ділянці також було розташовано старий житловий будинок і гараж.
У 1998 році позивачка подарувала ОСОБА_2 2/5 частин вказаного недобудованого житлового будинку.
24 травня 2005 року між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений договір про порядок володіння та користування спільним майном.
Під час дослідження інвентаризаційної справи на спірний житловий будинок позивачці стало відомо, що КП «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» було внесено зміни щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частин спірного будинку, в тому числі на старий житловий будинок та гараж.
Оскільки згідно договору дарування від 1998 року позивачка не дарувала ОСОБА_2 старий житловий будинок та надвірні будівлі, вона просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Право власності ОСОБА_2 на 2/5 частини новозбудованого житлового будинку позивачка не оскаржує.
У судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі.
Представники Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради, Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 826 від 21 листопада 1989 року надано дозвіл ОСОБА_4 на перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 Зазначено, що старий житловий будинок підлягає зносу до приймання будинку в експлуатацію (а.с. 57).
Рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 719 від 15 жовтня 1990 року, ОСОБА_4 надано дозвіл на дарування недобудованого перебудованого житлового будинку готовністю виконаних робіт 23% по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а.с. 66 інвентаризаційної справи).
18 грудня 1990 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 недобудований будинок готовністю виконаних робіт 23%, що знаходиться в АДРЕСА_1. Зазначено, що на земельній ділянці розташовано старий житловий будинок (а.с. 14-15).
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 901 від 28 серпня 1997 року, ОСОБА_1 дозволено дарувати 2/5 частини недобудованого житлового будинку готовністю 95%, розташованого про АДРЕСА_1 чоловіку ОСОБА_2, який мешкає по цій же адресі (а.с. 83 інвентаризаційної справи).
21 жовтня 1998 року ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар 2/5 частини недобудованого жилого будинку готовністю виконаних робіт 95% за адресою: АДРЕСА_1 у м. Ізюм, що підтверджується договором дарування 2/5 частини недобудованого житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу ОСОБА_5
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 квітня 2008 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 червня 2008 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування 2/5 частин житлового будинку недійсним (а.с. 81-83).
Рішенням державної технічної комісії від 10 грудня 2002 року прийнято в експлуатацію житловий будинок громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 З акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом житлового будинку до експлуатації вбачається, що будівництво здійснено на підставі рішення міськвиконкому від 21 листопада 1989 року № 826 про перебудову старого будинку на новий. Прийняте закінчене будівництво складається з одного житлового будинку та надвірних будівель - старого житлового будинку, гаражу (а.с. 99 інвентаризаційної справи).
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 1306 від 25 грудня 2002 року за наслідками розгляду клопотань ОСОБА_1, ОСОБА_2 затверджено погоджений акт прийому та введення до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 житловою площею 83, 8 кв.м, загальною площею 157, 3 кв.м. Пунктом 2.1 зазначеного рішення передбачено, що з моменту видачі свідоцтва про право власності № 93 вважати втративши силу такі документи - договір дарування, виданий Ізюмською державною нотаріальною конторою, нотаріально посвідчене за р. № 1-3403 від 18 грудня 1990 року ОСОБА_1 від ОСОБА_4, договір дарування, виданий Ізюмською державною нотаріальною конторою, нотаріально посвідчене за р. № 2858 від 21 жовтня 1998 року ОСОБА_2 від ОСОБА_1 Зобов'язано Управлінню житлово-комунального господарства оформити та видати свідоцтво про право власності на житло та міське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на житло (а.с. 98 інвентаризаційної справи).
З свідоцтва про право власності № 93 від 26 грудня 2002 року вбачається, що на праві приватної власності ОСОБА_1 належить 3/5 частини та ОСОБА_2 - 2/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Об'єкт складається з одного будинку та надвірних будівель (а.с. 100 інвентаризаційної справи).
Аналогічні відомості щодо часток спільної часткової власності містяться у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 травня 2005 року (а.с. 116 інвентаризаційної справи).
24 травня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про порядок володіння та користування спільним майном. Зокрема зазначено, що частина надвірних будівель та споруд, яка складається з: старого житлового будинку, під літ. А-1Ж, гаражу під літ.Б, ворот № 2 (а.с. 38).
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2011року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2011 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про порядок володіння та користування спільним майном (а.с. 84-87).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтувала законність своїх вимог та не надала доказів на підтвердження позову.
Судова колегія, вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, який не викликає сумніву, оскільки він відповідає обставинам і матеріалам справи та узгоджується з правовими нормами, які регулюють ці відносини.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку є несуттєвими, процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення. З матеріалів інвентаризаційної справи № 3304 вбачається, що правовстановлюючі документи на старий житловий будинок (А-1Ж ) при вводі в експлуатацію нового житлового будинку (А1-1Ж) було погашено та будинок під літ. А1-Ж є надвірною будівлею. Апелянтом не враховано, що надвірні будівлі призначені для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язані з нею спільним призначенням, є її приналежністю, тобто складають з будинком одне ціле. При відчудженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком.
Твердження представника позивача, що на підставі договору про порядок володіння та користування спільним майном від 24 травня 2005 року було змінено право власності на старий житловий будинок протиріччать матеріалам справи. З Свідоцтва про право власності № 93 від 26 грудня 2002 року вбачається, що на праві приватної власності ОСОБА_1 належить 3/5 частини та ОСОБА_2 - 2/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 Свідоцтво про право власності видано на один житловий будинок та надвірні будівлі. Матеріали справи не містять відомостей, що після укладання договору про порядок володіння та користування спільним майном від 24 травня 2005 року було змінено частки спільної часткової власності.
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення норм чинного законодавства при укладанні договору користування висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. З позовними вимогами по справі № 2016/2525/29012 про визнання договору про порядок володіння та користування спільним майном недійсним позивач не зверталась. Доказів підтверджуючих, що договір користування є недійсним, матеріали справи не містять.
Посилання представника відповідача на п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5 в редакції, яка викладена в апеляційній скарзі є безпідставним, оскільки не відповідає нормі Положення, яка діяла станом на 24 травня 2005 року. Вимоги Положення станом на 24 травня 2005 року не визначали порядок реєстрації права користування на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках, а визначали порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і були спрямовані на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді -