Справа  №  2 -  259  / 2008

Р І Ш Е Н Н Я

І  М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

 21 лютого   2008 року

Ніжинський міськрайонний суд

Чернігівської області

В складі: головуючої-судді Пантелієнко В.Г.

При секретарі   Філоненко О.В.

З участтю представника позивачки  Середи Д.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині справу за позовом,

ОСОБА_1 до  Черняхівської сільської  ради Ніжинського  району    про  визнання  права  власності   на  житловий  будинок в  порядку спадкування ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка  звернулася  до  суду  з  позовом  про  визнання  за  нею  права  власності  на  спадкове  майно,  яке  залишилося  після  смерті  її  матері     ОСОБА_2,  що  померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 року.    Спадкове  майно  складається  із  житлового  будинку,  що  розташований  в  АДРЕСА_1,  а  також  двох  приватизованих  земельних  ділянок,  що  розташовані  там-же.        На  вказану  спадщину   покійна  мати  залишила  заповіт  на  позивачку.   Інших спадкоємців по  закону  та  по  заповіту   після  смерті  ОСОБА_2  немає.

В  судовому  засіданні  представник позивачки   підтримав  свої  позовні  вимоги, просив  задовольнити  позов  та  пояснив,   що    мати    позивачки  ОСОБА_2  у  січні 1992 року  склала  заповіт,  яким  заповіла  все  належне  їй  майно   своїй дочці.  Після  смерті  матері  позивачка  подала в нотаріальну  контору  заяву  про  прийняття  спадщини  і  їй   30.11.2007 року  видано  свідоцтво  про    право  на  спадщину   за  заповітом .   Таким  чином  вона  прийняла  в  спадщину дві  земельні  ділянки  НОМЕР_1 прощею  1,38 га  розташованої  в  АДРЕСА_1  та  прощею  0,99 га   розташованої  там-же.     Крім  зазначеної  спадщини,  померла   ОСОБА_2  була  власницею  житлового  будинку  розташованого  АДРЕСА_1  ,  однак  зазначений  будинок  не  був  зареєстрований  за  померлою,  так  як  мав  статус  колгоспного  двору,  і  при  житті  мати  позивачки  на  себе  його  не  зареєструвала.  Представник позивачки  вважає,  що вона  має  право  власності  на  зазначений  будинок,  так  як  прийняла  спадщину,  тому  просив  визнати  право  власності  за  нею.

Відповідач ,   територіальна громада с.Черняхівка в особі   Черняхівської сільської ради,   в  судове засідання  не  з'явився, надавши  заяву  про    розгляд справи без  його  участі,  позовні  вимоги  визнав  та  не  заперечував  проти  їх задоволення  .

Заслухавши  пояснення  представника    позивачки    дослідивши  письмові  докази,  що  є  в  матеріалах  справи,  суд  приходить  до  слідуючих  висновків.

Згідно  свідоцтва  про  смерть    ОСОБА_2    померла  ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відповідно  до  роз'яснень  Верховного  суду  України,  викладених в п.6 постанови  Пленуму  №20  від 22 грудня 1995 року, право  власності  на  майно,  яке  належало  колгоспному  двору  і  збереглося  після  припинення  його  існування,  мають  ті  члени  двору, котрі  до  15 квітня 1991 року не втратили  право на  частку в  його  майні.

Довідка   Черняхівської  сільської  ради  підтверджує,  що  будинковолодіння  розташоване  по  АДРЕСА_1,  станом на 15.04.1991 року     мало  статус  колгоспного  двору,  головою  якого  була ОСОБА_2.

Таким чином  право  власності  на  будинковолодіння  мало  бути  зареєстроване  при  житті  ОСОБА_2  за  нею.

Однак  так  як  остання  не  займалася  оформленням  документів,   то згідно  довідки-характеристики  Ніжинського  МБТІ на  спірний  житловий будинок  право  власності  не  зареєстровано ні за  ким.

Відповідно  до  заповіту ,  наданого першою Чернігівською державною нот конторою, що виконує обов'язки Ніжинської районної державної нот контори,   ОСОБА_2   заповіла  все своє майно дочці   ОСОБА_1.

В  судовому  засіданні  встановлено,  що   ОСОБА_2   інших  спадкоємців,  крім  позивачки,  не  мала.

Свідоцтво  про  прийняття  спадщини  за  заповітом  підтверджує,  що  позивачка  не  пропустила  термін  прийняття  спадщини,  прийняла  її,  таким  чином  вона, відповідно  до  ст.. 1297, 1299 ЦК  України   має    право    на  будинок,  що  розташований  по АДРЕСА_1,  так  як  він  відносився   до  спадкового   майна   померлої   матері  заявниці.

На  підставі  викладеного  з  урахуванням  положень  ст.  1223 ЦК  України   право  на  спадкування  має  ОСОБА_1,  яка є  позивачкою  по  справі,  тому  право  власності  має  бути  визнано  за  нею.

Керуючись ст. ст.213 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Визнати  за  ОСОБА_1  право власності  на  житловий  будинок    АДРЕСА_1,  що  мав  статус  колгоспного двору, головою  якого  була   ОСОБА_2. 

Рішення   може  бути оскаржено  в  апеляційному  порядку  до  апеляційного  суду  Чернігівської  області  через  суд  першої  інстанції  шляхом  подачі  в  10-ти денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20-ти днів  апеляційної  скарги,  або  в  порядку   передбаченому  ч.4  ст.  295   ЦПК  України.

Суддя  Ніжинського

  міськрайонного суду                                                                    В.Г.Пантелієнко