АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1780/14 Головуючий у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г.
Справа № 205/6997/13 Доповідач - Гайдук В.І.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Гайдук В.І.,
суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.
при секретарі Чоха К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2013 року
у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на суму залишку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, станом на 28 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 35840,44 грн., яку банк просив стягнути з відповідача, а також покласти на нього судові витрати (а.с. 1-3).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором від 15 грудня 2005 року в сумі 35840,44 грн., з яких: 4995,50 грн. - сума заборгованості по кредиту, 28662,06 грн. - заборгованість по відсоткам, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1682,88 грн. - штраф (відсоткова складова). Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 58-59).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову (а.с.63-68).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений кредитний договір, строк дії якого за умовами надання кредиту пролонговувася автоматично, а оскільки відповідач не виконував зобов'язання за договором, то утворилась заборгованість, яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 15 грудня 2005 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу платіжну картку з кредитним лімітом на термін дії такої картки, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 8-9).
При цьому, відсотки за кредитом, строки та порядок погашення заборгованості були визначені Умовами та правилами надання банківських послуг за карткою (далі - Умови).
У пунктах 9.1., 9.4. Умов вказано, в яких випадках дія картки припиняється та з якого часу у кредитора виникає право на примусове стягнення заборгованості та в якому порядку.
Відповідно до п. 9.4. Умов у випадку наявності перевитрат платіжного ліміту по карті та непогашення їх клієнтом протягом 6 місяців, карта закривається та її наступне відновлення можливе лише після повного погашення заборгованості.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 15 грудня 2005 року та виписки з карткового рахунку (а.с. 5-7, 33-41), в період 15-17 грудня 2005 року з платіжної картки було знято 4995,50 грн., після чого щомісячні платежі не здійснювались, таким чином, відповідно до положень укладеного між сторонами договору та Умов, платіжна карта відповідача повинна бути закрита протягом 6 місяців після настання строку погашення чергового платежу, тобто з 01 серпня 2006 року.
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у серпні 2013 року.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умова договору про надання кредитного ліміту на платіжну картку про те, що строк дії картки не визначений, не свідчить про те, що цей договір не має строку виконання.
Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи не враховано положення, викладені у п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якими судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відповідач під час розгляду справи у місцевим судом заявляв відповідне клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 52).
Суд першої інстанції на вказані норми законодавства та фактичні обставини уваги не звернув, не врахував, що позивачем було пропущено строк позовної давності, який він не просив поновити, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без дотримання вимог процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: