Справа № 2-1742 / 2008
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2008 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд
Чернігівської області
В складі: головуючої-судді Пантелієнко В.Г.
При секретарі Яловському О.В.
З участтю сторін
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл квартири,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з вимогою розділити між нею та її чоловіком, відповідачем по справі, частину квартири, яка залишилась не розділеною після прийняття судом ухвали про затвердження мирової угоди від 24.09.1996 року.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що у 1996 році відповідач звертався до суду з позовом про поділ квартири НОМЕР_1 , яка була кооперативним житлом та належала їм обом, що розташована по АДРЕСА_1. Під час розгляду справи сторони дійшли мирової угоди про розподіл і ухвалою суду за кожним із них було визнано право власності на відповідні кімнати. Так позивачці була виділена у власність кімната 4 площею 17,4 кв.м. і кімната 5 площею 10,0 кв.м, а відповідачу виділялась у власність кімната 9 площею 12,0 кв.м. При такому розподілі кімната позивачки мала вихід на балкон, кімната відповідача на лоджію. Однак балкон і лоджія не були предметом розгляду справи на той час і право власності на них за сторонами не визнавалось. В даний час у сторін виникла потреба у оформленні правовстановлюючих документів на квартиру, однак так як питання належності їм балкона і лоджії вирішено не було, позивачка просила визнати за нею право власності на балкон, за відповідачем право власності на лоджію.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив визнати за ним право власності на лоджію, так як з кімнати яка йому виділена мається вихід на лоджію.
Заслухавши пояснення позивачки, відповідача дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову із слідуючих підстав.
Матеріалами справи встановлено, що Ухвалою Ніжинського міського суду від 24.06.1996 року було затверджено мирову угоду за умовами якої ОСОБА_2 виділялась у власність кімната під літерою 9 площею 12,0 кв.м у квартиріАДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 кімната під літерою 4 площею 17,4 кв.м і кімната 5 площею 10,0 кв.м у цій же квартирі. Всі інші приміщення цієї квартири були залишені у спільній власності і спільному користуванні сторін.
Як вбачається із технічного паспорту на квартиру, з кімнати яка виділена позивачці мається вихід на балкон площа якого з врахуванням знижувального коефіцієнта 0,3 (відповідно до інструкції про порядок проведення інвентаризації) складає 0,96х3,20х0,3 = 0,9 квадратних метри, а з кімнати, яка виділена відповідачу мається вихід на лоджію, площа якої з врахуванням знижувального коефіцієнту 0,5 складає 1,02х2,53х0,5=1,3 квадратних метрів.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що між нею та відповідачем склався саме такий порядок користування , тому на думку суду закріпивши за сторонами право власності на балкон і лоджію таким чином, суд узаконить їх права не порушуючи норми житлового та Цивільного кодексів України.
Керуючись ст. ст.213 - 215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на балкон площею 0,9 кв.м, в квартирі АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 раво власності на лоджію площею 1,3 кв.м, в квартирі АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Ніжинського
міськрайонного суду В.Г.Пантелієнко