Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем УКраїни

Справа № 801/10388/13-а

03.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/10388/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 04.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан Південь" (вул.Пушкіна, буд.35/2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.13 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан Південь" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 28.10.2013 року №0011212280.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан Південь" з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,81 гривень.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монблан Південь" (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Монблан Південь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1053/22-8/36165840 від 16.10.2013 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.8-49), яким, зокрема, встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст. 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України, внаслідок донараховано податку на прибуток у сумі 506975,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 44071 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 462904 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 28.10.2013 року №0011212280, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 506975,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 126743,75 грн. (т.1а.с.6)

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

За період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Хенкель Україна», ТОВ «Чистий Дом Крим», ТОВ «Підприємство Союз-Д2».

Між позивачем (дистриб'ютор) та ТОВ «Хенкель Україна» (постачальник) укладено дистриб'юторську угоду №3-12 від 30.12.2011 (т.2 а.с.71-78), за якою постачальник на умовах цієї угоди поставляє товари побутової хімії ТМ Persil, Losk, Rex, Silan, Perwoll, Pur, Somat, Clin, Bref, а дистриб'ютор приймає продукцію та оплачує її.

На виконання вказаного договору ТОВ «Хенкель Україна» виписано: податкові накладні - від 19.06.2012 року №1032055 на суму 390075,11 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 65012,52 грн., від 20.06.2012 року №1032234 на суму 296987,42 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 49497,90 грн., від 11.06.2012 року №1031646 на суму 375175,03 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 62529,17 грн., від 30.05.2012 року №1030830 на суму 378137,47 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 63022,91 грн., від 25.06.2012 року №1032532 на суму 398070,05 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 66345,01 грн., від 10.05.2012 року №1029881 на суму 373603,75 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 62267,29 грн., від 24.04.2012 року №1028965 на суму 346696,37 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 57782,73 грн., від 24.04.2012 року №10289655 на суму 346696,37 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 57782,73 грн., від 06.03.2012 року №1026259 на суму 338257,63 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 56376,27 грн.;

видаткові накладні (товарні): №3250131863 від 06.03.2012 року на суму 338257,63 грн., у тому числі ПДВ в сумі 56376,27 грн., №3250135428 від 24.04.2012 року на суму 346696,37 грн., у тому числі ПДВ в сумі 57782,73 грн., №3250137976 від 30.05.2012 року на суму 378137,47 грн., у тому числі ПДВ в сумі 63022,91 грн., №3250131863 від 06.03.2012 року на суму 338257,63 грн., у тому числі ПДВ в сумі 56376,27 грн., №3250138638 від 11.06.2012 року на суму 375175,03 грн., у тому числі ПДВ в сумі 62529,17 грн., №3250139891 від 25.06.2012 року на суму 398070,05 грн., у тому числі ПДВ в сумі 66345,01 грн., №3250139304 від 20.06.2012 року на суму 296987,42 грн., у тому числі ПДВ в сумі 49497,90 грн., №3250139116 від 19.06.2012 року на суму 390075,11 грн., у тому числі ПДВ в сумі 65012,52 грн., №3250136497 від 10.05.2012 року на суму 373603,75 грн., у тому числі ПДВ в сумі 62267,29 грн., копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с.211-251).

На підтвердження здійснення вантажно-розвантажувальних операцій позивача з ТОВ «Хенкель Україна» суду надано товарно-транспортні накладні та транспортні накладні, згідно до яких автопідприємством є ПП «Дреєр», замовником та вантажовідправником є ТОВ «Хенкель Україна», а вантажоодержувачем є позивач (т.1 а.с.83-210).

Між позивачем та ТОВ «Чистий Дом Крим» 04.01.2011 укладено договір купівлі - продажу товарів №4/3, за яким ТОВ «Монблан Південь» (постачальник) зобов'язаний поставити ТОВ «Чистий Дом Крим» (покупцю), а покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити товар,на умовах та у строки, передбачені цим договором.

Між позивачем та ТОВ «Підприємство Союз-Д2» 04.01.2011 укладено договір купівлі - продажу товарів №4/2, за яким ТОВ «Монблан Південь» (постачальник) зобов'язаний поставити ТОВ «Підприємство Союз-Д2» (покупцю), а покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити товар, на умовах та у строки, передбачені цим договором.

На виконання вказаних договорів позивачем реалізовано, отримані від ТОВ «Хенкель Україна» за договором від 30.12.2011 року товари.

ТОВ «Монблан Південь» виписано видаткові накладні: №MUG-000212 від 31.03.2012 року на суму 272177,82 грн., у тому числі ПДВ в сумі 45362,97 грн., №MUG-000211 від 30.04.2012 року на суму 466000,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 77666,67 грн., №MUG-000472 від 30.06.2012 року на суму 207223,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 34537,17 грн., №MUG-000473 від 30.06.2012 року на суму 200365,16 грн., у тому числі ПДВ в сумі 33394,19 грн., №MUG-000474 від 30.06.2012 року на суму 266981,32 грн., у тому числі ПДВ в сумі 44496,89 грн., №MUG-000478 від 30.06.2012 року на суму 414591,94 грн., у тому числі ПДВ в сумі 69098,66 грн., №MUG-000477 від 30.06.2012 року на суму 408153,72 грн., у тому числі ПДВ в сумі 68025,62 грн., №MUG-000476 від 30.06.2012 року на суму 406235,87 грн., у тому числі ПДВ в сумі 67705,98 грн., №MUG-000475 від 30.06.2012 року на суму 207893,26 грн., у тому числі ПДВ в сумі 34648,88 грн., №MUG-000480 від 30.06.2012 року на суму 226370,15 грн., у тому числі ПДВ в сумі 37728,36 грн. та податкові накладні: №1069 від 30.06.2012 року на суму 55000,00 грн., №10949 від 30.06.2012 року на суму 207893,26 грн., №1095 від 30.06.2012 року на суму 226370,15 грн., №1097 від 30.06.2012 року на суму 406235,87 грн., №MUG-000476 від 30.06.2012 року на суму 406235,87 грн., №1098 від 30.06.2012 року на суму 408153,72 грн., №1099 від 30.06.2012 року на суму 414591,94 грн., №1100 від 30.06.2012 року на суму 207223,00 грн., №1102 від 30.06.2012 року на суму 266981,32 грн., №1101 від 30.06.2012 року на суму 200365,16 грн., №1265 від 30.04.2012 року на суму 466000,00 грн., №1240 від 31.03.2012 року.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139 .1 ст. 139 Кодексу).

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Більш того, складання ТТН не є обов'язковим у разі здійснення перевезень власними силами без залучення перевізника.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Більш того, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.13 по справі № 801/10388/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко