АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №11/796/86/2014 Головуючий в І інстанції - Отвіновський П.Л.
Категорія - ч.4 ст.190, ч.ч.2,3 ст.358, ч.3 ст.209 КК України. Доповідач - Фрич Т.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Фрич Т.В.,
суддів - Рибака І.О., Юрдиги О.С.,
за участю прокурорів - Скітневської О.М., Меєр Н.В.,
представника потерпілих- ОСОБА_1,
представника цивільного позивача - ОСОБА_2,
захисників обвинувачених- ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.2,3 ст.358, ч.3 ст.209 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.2,3 ст.358 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не судимого, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
повернуто Генеральному прокурору України для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - підписку про невиїзд - залишено без змін.
Органами досудового слідства ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчинені злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.2,3 ст.358, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.2,3 ст.358 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
Не погодившись з рішенням суду, прокурор, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції та представник потерпілих - адвокат ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі прокурор, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить скасувати постанову Подільського районного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Апелянт вважає, що постанова суду є незаконною, необґрунтованною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону відповідно до вимог КПК в редакції 1960 року. Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.281 КПК України в редакції 1960 року та роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», не дослідив письмові матеріали кримінальної справи та не вжив вичерпних заходів для виклику свідків в судові засідання, внаслідок чого безпідставно направив справу прокурору для організації додаткового розслідування з підстав неявки свідків, посилаючись при цьому на неповноту досудового слідства.
У поданій апеляційній скарзі представник потерпілих - адвокат ОСОБА_1 просить скасувати постанову Подільського районного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Апелянт посилається на необґрунтованість, незаконність та невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи. На час винесення постанови про направлення справи на додаткове розслідування судом не було допитано більше 25 свідків та не досліджено жодного аркуша матеріалів справи. Крім того, зазначені в постанові підстави про направлення справи на додаткове розслідування, суд мав реальну змогу усунути під час судового слідства шляхом більш детального допиту свідків, виклику нових свідків, ретельно дослідити матеріали справи та поновити порушені права учасників процесу, якщо їх права, на думку суду, були порушені під час досудового слідства.
Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте, відповідно до п.п.11,13,15 розділу XI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представника потерпілих ОСОБА_1, які підтримали апеляції та просили їх задовольнити, захисників обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які вважають постанову суду законною, а апеляційні скарги необґрунтованими,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, судова колегія вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 281 КПК України та роз'яснень, що містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України 1960 року не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Перевіривши наведені у постанові суду підстави повернення справи на додаткове розслідування, колегія суддів погоджується з ними і вважає, що під час судового розгляду справи, суд першої інстанції правильно і обгрунтовано дійшов висновку про те, що органом досудового слідства допущено неповноту та неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що органом досудового слідства обвинуваченому ОСОБА_7, пред»явлено не конкретне обвинувачення за ч.4 ст. 190 КК України, зокрема в ньому не вказано кого саме із службових осіб Обухівської районної державної адміністрації і Козинської селищної ради, коли, де та у який спосіб ОСОБА_7 ввів в оману, тобто не були досліджені обставини, які мають істотне значення для вирішення справи і підлягають доказуванню.
Слід також зазначити, що кваліфікуючи дії ОСОБА_8 ( обвинувальний висновок а.с.187 т.34) орган досудового слідства зазначив, що своїми умисними діями, що виразились у придбанні права на майно, шляхом обману службових осіб Обухівської РДА Київської області, тобто вилучення земель площею 6,5 га із державної власності на загальну суму 27.141.400 грн., що є особливо великим розміром, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України.
В той же час, викладаючи формулювання обвинувачення, слідчий зазначив про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи, склавши 26 завідомо неправдивих актів на право власності на землю, шляхом обману набули фактичну можливість користуватися, володіти і розпоряджатись земельним масивом загальною площею 6.5 га., розташованим в межах заказнику загально державного значення «Козинський» на який були складені зазначені державні акти, тобто придбали право на зазначене майно, яке таким чином протиправно вилучили з власності держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області.
Одними із кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст.190 КК України є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організованою групою.
В той же час, виходячи з кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8, формулювання обвинувачення та з фактичних обставин справи, органом досудового слідства не встановлено в якій формі співучасті скоєно, вказаними особами, інкримінований злочин.
Такі ж дії ОСОБА_7, кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, як вчинені за попередньою змовою групою осіб. ( а.с.152 т.34)
Колегія суддів вважає необхідним також зазначити, що органом досудового слідства допущена неправильність слідства, яка полягає в тому, що слідчий отримавши справу на додаткове розслідування, всупереч вимогам ст.113 КПК 1960 року не прийняв її до свого провадження, не дотримавшись вимог статей 217-222 КПК 1960 року склав обвинувальний висновок, який не відповідає вимогам ст.223 КПК України, оскільки в ньому відсутні всі доводи обвинувачених на свій захист і результати їх перевірки. (т.34)
Отже обвинувальний висновок у справі, як форма закінчення досудового слідства, складений не уповноваженою на те особою, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що перешкоджало призначенню справи до розгляду взагалі, ущемляло права та інтереси учасників процесу і можливості поновити ці права й інтереси на стадії судового розгляду відсутні.
Доводи апеляцій про те, що судом не вжито всіх заходів для усунення неповноти досудового слідства, тобто забезпечення явки свідків до суду, більш детального їх допиту, тощо, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки допущена неправильність досудового слідства нівелює в подальшому результати судового розгляду.
Колегія суддів вважає також обгрунтованими висновки суду першої інстанції, щодо не забезпечення принципу безпосередності дослідження показань свідків в судовому засіданні органом досудового слідства. Оскільки саме на сторону обвинувачення покладено обов»язок забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Порушення принципу безпосередності, тобто пункту 1 та підпункту d пункту 3 статті 6 Конвенції, Європейський суд з прав людини встановив у справах «Олег Колесник проти України» ( рішення від 19 листопада 2009 р.), « Жоогло проти України» ( рішення від 24 квітня 2008 року) та «Рудніченко проти України» ( рішення від 11 липня 2013 року).
Оскільки Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства, яке підлягає обов»язковому застосуванню та виконанню національними судами України, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на вказані обставини є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг в цій частині безпідставними.
При проведенні додаткового розслідування по справі, органу досудового слідства необхідно ретельно перевірити, проаналізувати зібрані по справі докази, виконати необхідні дії, направлені на виконання вказівок суду по усуненню неправильності та неповноти слідства, і в залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 міри запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК 1960 року, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_1, - залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року, якою кримінальну справу відносноОСОБА_7, ОСОБА_8 таОСОБА_6 повернуто Генеральному прокурору України для організації проведення додаткового розслідування, - без змін.
Запобіжний захід ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишити без змін.
С У Д Д І:
______________ _______________ _______________