Справа № 122/22479/13-ц
Провадження по справі 2/122/200/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді - Уржумової Н.В.
при секретарі - Тарасюк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, мотивуючи позовні вимоги тим, що 17.02.2011 року по договору міни квартир, позивачка передала відповідачці у власність квартиру АДРЕСА_2. ОСОБА_2 у свою чергу за даним договором передала позивачці у власність належну їй квартиру АДРЕСА_1. На момент передачі ОСОБА_2 позивачці квартири АДРЕСА_1, у ній були відключені за борги: газ, світло, каналізації, вода, загальні борги за комунальні послуги складали більше 13000 грн. Після укладання договору позивачкою були сплачені борги за теплопостачання 7004 грн. 63 коп., енергозабезпечення 2505,6 грн. та інша заборгованість у сумі 3551,40 грн., що підтверджується рішення Апеляційного суду АР Крим від 07.02.2012 року, яким зазначені дані встановлені та є преюдиційними. 17.12.2012 року рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя визнано недійсним договір міни квартир від 17.02.2011 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та застосовано наслідки реституції. З урахуванням наведеного та з посиланням на ст. 216 Цивільного Кодексу України, позивачка просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 14190,43 грн., які були сплачені ОСОБА_1 за підключення квартири АДРЕСА_1 до газопостачання, водопостачання, електропостачання, каналізації, а також за погашення заборгованості за комунальні послуги зазначеної квартири після укладання договору міни з відповідачкою від 17.02.2011 року; стягнути з відповідачки судові витрати (а.с.2-3).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги та з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити, зазначаючи, що у зв'язку з визнанням договору міни від 17.02.2011 року - недійсним, на підставі ст. 216 ЦК України повинні бути застосовані наслідки реституції.
Представник відповідачки - ОСОБА_4, діючі на підставі договору про надання правової допомоги, заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, вважали вимоги необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позову, врахувати письмові заперечення, що були додані до матеріалів цивільної справи (а.с.29-31).
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідачки, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2., виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 17.02.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір міни квартир, реєстр №389, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_2; ОСОБА_2 у свою чергу за даним договором передала позивачці у власність належну їй квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17.12.2012 року визнано недійсним договір міни квартир від 17.02.2011 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1; Витребувано від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яку ОСОБА_5 прийняла в дар від ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.03.2012 року, реєстр №641; Повернуто ОСОБА_1 квартиру загального заселення АДРЕСА_2, передану за недійсним договором міни квартир від 17.02.2011 року, реєстр №389.
Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми у розмірі 14190,43 грн., які були сплачені ОСОБА_1 за підключення квартири АДРЕСА_1 до газопостачання, водопостачання, електропостачання, каналізації, а також за погашення заборгованості за комунальні послуги зазначеної квартири після укладання договору міни з відповідачкою від 17.02.2011 року, ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог посилається на ст. 216 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту об'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушення (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України.
В абзаці першому частини 2 статті 16 ЦК України перелічені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Зазначений перелік містить в собі такий спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення, на який посилається позивачка з урахуванням ст. 216 ЦК України.
Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За частиною 2 статті 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Однак суд не може прийняти до уваги посилання позивачки на ч. 2 ст. 216 ЦК (як на спосіб захисту свого порушеного права) - оскільки це є загальна норма права, та вона застосуванню до спірних відносин не підлягає з огляду на ч.3 ст. 216 ЦК України.
За ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Оскільки договір міни квартир від 17.02.2011 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано судом недійсним з підстав ст. 225 ЦК України, а саме вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могли керувати ними, то й застосуванню підлягає ст. 225 ЦК України.
Разом з тим, ст. 225 ЦК України не передбачено таких правових наслідків, як то відшкодування збитків, крім відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог - у повному обсязі.
На підставі статті 11, 15, 16, 216, 225 Цивільного Кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
в и р і ш и в :
ОСОБА_1 у задоволенні вимог до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя