АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Лисака І.Н., Владичана А.І.
Секретаря: Ковальчук Н.О.
З участю: ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду від 09 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати.
Посилався на такі обставини.
У 2009 році він працевлаштувався в СВК "Мамалига". ОСОБА_2 запропонував йому працювати на його приватному млині мельником, з відповідною заробітною платою, яка залежатиме від об'єму виконаних робіт, в сумі від 2000 до 3000 гривень щомісяця. Погодившись із заявленою ОСОБА_2 пропозицією, він розпочав свої трудові обов'язки у СВК "Мамалига". Працював по 13 годин на день, 6 днів на тиждень, відповідально ставився до виконання своїх обов'язків мельника, прибиральника, майстра по ремонту обладнання, щодня здавав відповідну виручку в сумі від 300 до 500 гривень.
Пропрацювавши місяць, він отримав заробітну плату в розмірі 400 гривень. ОСОБА_2 пояснив йому, що він взяв в банку кредит для розвитку бізнесу та сплачує значні відсотки за користування кредитом, пообіцяв пізніше виплатити йому заробітну плату з відсотками за затримку.
________________________________________________________________________________
Провадж. №22ц-217/2014 р. Головуючий у першій інстанції Вівчар Г.А.
Категорія: 51/53 Доповідач: Заводян К.І.
Протягом 2010 року він отримав в якості заробітної плати лише 800 грн., в 2011 році - 600 грн., в 2012 році - 500 грн.
ОСОБА_2 надалі постійно ухилявся від виплати заборгованості, що утворилась по його заробітній платі, мотивуючи тим що він постійно перераховує значні внески до Пенсійному фонду, забезпечуючи, таким чином, належне пенсійне забезпечення кожному працівнику СВК "Мамалига".
Вважає, що ОСОБА_2 заборгував йому заробітну плату за період з 2009 року по 2013 рік в загальній сумі 41000 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість невиплаченої йому заробітної плати в сумі 41000 грн., що утворилась за період з 2009 року по 2013 рік.
Рішенням Новоселицького районного суду від 09 грудня 2013 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про стягнення на користь держави судового збору в сумі 410 грн. та на користь ОСОБА_2 - витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1000 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
На його думку, суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги його доводи про невиплату йому заробітної плати. Вказує на те, що за затримку зарплати та обов'язкових платежів до Пенсійного фонду ОСОБА_2 притягався до кримінальної відповідальності за ст.ст.172, 175 КК України. ОСОБА_2 виплатив йому частину боргу в сумі 7000 гривень.
Необґрунтовано стягнув з нього суд судовий збір та відшкодування на оплату послуг адвоката.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач перебував у трудових стосунках не з відповідачем ОСОБА_2, а з СВК "Мамалига", де працював на посаді мельника до 27 травня 2013 року, тому відповідачем у даній справі повинно бути СВК "Мамалига".
Суд роз'яснював ОСОБА_1 необхідність залучення до участі у справі як співвідповідача СВК "Мамалига", проте позивач на це не погодився.
За правилом част.1 ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
ЦПК України не передбачає можливості заміни відповідача за ініціативою суду.
На підставі наведеного суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, оскільки позивач з ним у трудових стосунках не перебував. ОСОБА_2 не зобов'язаний відповідати за даним позовом.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не убачається.
Що ж до рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору та на користь ОСОБА_2 - витрат на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги, то в цих частинах воно не може залишатися в законній силі через неправильне застосування норм цивільного процесуального права.
Відповідно до п.1 част.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати.
Відповідно до част.2 ст.88 ЦПК України якщо сторону звільнено від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, судовий збір із ОСОБА_1 на користь держави не стягується.
За таких обставин рішення суду в цій частині слід скасувати, через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах " від 20 грудня 2011 року №4191-У1 розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Суд вказаної правової норми не застосував.
Згідно акта переданих виконаних робіт за надання правової допомоги ОСОБА_2 сплатив адвокату ОСОБА_3 1000 гривень (а.с.27).
Матеріали справи не є об'ємними (54 сторінки).
Судове засідання тривало 1 год. 15 хв.
Розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2013 року становив 1218 гривень. 40% мінімальної зарплати становитиме 487,20 гривень. Сума витрат на правову допомогу, яка підлягає компенсації, із врахуванням часу, витраченого на ознайомлення з матеріалами справи, становитиме 650 гривень. Рішення суду в цій частині слід змінити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на правову допомогу 650 гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.82, 88, 307, п.4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новоселицького районного суду від 09 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 410 гривень скасувати.
Рішення Новоселицького районного суду від 09 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації витрат на оплату правової допомоги змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на оплату правової допомоги 650 (шістсот п'ятдесят) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :