Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/221/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Ревякіна О.В.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

30.01.2014 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючої судді - Дьомич Л.М.

суддів - Єгорової С.М.; Пищиди М.М.

з участю секретаря - Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про:

- визначення частки у спільному сумісному майні подружжя - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 наступним чином: ОСОБА_2 ? частка, ОСОБА_3 ? частка;

- визнання права власності ОСОБА_3 на частку квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_2, в порядку виділу частки майна, що перебувало у спільній сумісній власності;

- стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки 1/2 квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_2 у сумі 85 257 грн ;

- стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 14 березня 1992 року по вересень 2008 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем (а.с.5-6), мають спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В порядку приватизації подружжя набуло право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7). У зв'язку з погіршенням сімейних стосунків ОСОБА_2 припинила проживання в спірній квартирі. Перенесла операцію, а тому немає коштів для сплати відповідачу грошової компенсації за належну йому частку квартири, внаслідок чого просить стягнути на її користь компенсацію за належну частку в спільному майні.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, як спільній сумісній власності подружжя, складають по ? частині та залишено зазначене майно у їх спільній частковій власності.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 114,70 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права просить рішення суду змінити. В частині відмови виділу частки із майна шляхом стягнення грошової компенсації вартості ? частини квартири АДРЕСА_1 у сумі 85 257 рішення суду скасувати. Визнати право власності ОСОБА_3 на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, в порядку виділу частки із майна, що перебувало у спільній сумісній власності, у порядку ч.2 ст. 364 ЦК України. Стягнути з відповідача судові витрати по справі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.(а.с.66-69).

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Відповідно до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Рішення суду в частині визначення часток в спільній сумісній власності сторін, в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 березня 1992 року по 01 вересня 2008 року (а.с.5-6). Сторонам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності № 20 від 31 січня 2003 року, виданого Компаніївською селищною радою (а.с.7,8).

За ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Положення ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1ст.365 ЦК України, за яких право на частку у спільному майні може бути припинене за вимогою інших співвласників, дійшов висновку, що таке припинення є неможливим.

Отже, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не зможе завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Ринкова вартість спірної квартири АДРЕСА_1 станом на 31 липня 2013 року складає 170514 грн., що підтверджується звітом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 31 липня 2013 року. (а.с.11).

Згідно висновку ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 19 вересня 2012 року № 56 вказана квартира не може бути поділена в натурі, оскільки фактично житлова квартира не має ізольованих часток, допоміжні приміщення (коридор, кухня, ванна, санвузол) знаходяться в загальному користуванні, та відсутній окремий вхід (вихід). (а.с.12).

При розгляді спору судом першої інстанції, ОСОБА_3 заперечував можливість сплатити вартість ? частки спірного майна, посилаючись на відсутність коштів та доходів які б надавали змогу сплатити компенсацію. На з'ясування судом можливості вирішення спору іншим способом, ОСОБА_2 також вказала на неспроможність сплатити компенсацію.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

В спірній квартирі проживає відповідач, який визнає право позивача на належну їй частку квартири і не створює перешкод у користуванні нею. Позивач покинула житло, спроб користуватися належною їй часткою в спірній квартирі не робить, бажає отримати компенсацію для вирішення житлових потреб доньки, придбати останній житло. Не потребує і не бажає поліпшення своїх житлових умов за рахунок частки позивача і відповідач.

В апеляційній скарзі сторона вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вказує в підставу заявлених вимог положення ст. 364 ЦК, а не ст. 365ЦК, яка застосована судом.

Стаття 364 та 365 ЦК України є різними за своєю природою і кожна з них є окремою підставою для пред»явлення позову, оскільки перша з них передбачає право власника, який виділяється, на частку зі спільного майна, а друга - можливість за позовом припинити право особи на частку у спільному майні.

При цьому грошова або майнова компенсація відповідно до ст. 364 ЦК України може бути виплачена співвласнику, який виділяється, лише за його згодою.

Вирішуючи, спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції хоча і послався на положення ст. 365 ЦК України, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог, Так за нормою ст. 364 ЦК присудження за рішенням суду грошової компенсації частки позивачу, яка бажає виділу, з відповідача, який сплатити таку компенсацію неспроможний, та визнання за останнім всупереч його волі права власності на частку позивача є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.

Крім того, ОСОБА_2 не доведені обставини неможливості проживання в спірній квартирі, об'єктивні умови стягнення компенсації за свою частку в спільному майні зі співвласника. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач зловживає обов'язком власника і перешкоджає у здійсненні рівного права власності бувшій дружині.

Таким чином, обставини, на які посилалась позивач на підтвердження своїх вимог, не можна визнати достатніми для висновку про наявність передбачених ст. 364 ЦК України правових підстав для стягнення їй грошової компенсації за частину в спірній квартирі.

Тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча:

Судді: