Справа № 435/11047/13

Провадження № 11кп/782/1640/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Молчанова О.О.,

суддів: Борзаниці В.І., Юрченка А.В.,

при секретарі: Митрофанові Р.О.,

за участі прокурора: Мельнікова Д.О.,

засудженої: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Луганська від 7 листопада 2013 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_1 для відбування покарання в місця позбавлення волі,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ленінського райсуду м. Луганська від 16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 засуджена за ст.185 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ст.185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ст.15 ч.2-ст.185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засуджену звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Луганська від 7 листопада 2013 року подання начальника Жовтневого міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області задоволено, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням скасовано, її направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 навмисно з метою ухилення від контролю з боку працівників кримінально-виконавчої інспекції, уникнення виконання обов'язків, покладених на неї вироком, змінивши місце проживання, незважаючи на проведені профілактичні бесіди, порушила порядок і умови відбування покарання з випробуванням, що свідчить про небажання засудженої стати на шлях виправлення.

В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вважає, що постановляючи рішення у справі, суд першої інстанції недостатньо з'ясував поважність причин її неявки до виконавчої інспекції у зазначені для реєстрації дні, а кримінально-виконавча інспекція не довела, що вона умисно не виконувала покладені на неї обов'язки та робила це систематично. Вказує, що з моменту ухвалення вироку в жовтні 2012 року і до настання курортного сезону вона сумлінно відвідувала КВК за місцем свого проживання, не мала жодних зауважень чи попереджень, тимчасово змінивши постійне місце проживання з м. Кіровськ на м. Луганськ, одразу стала на облік до Жовтневого міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції ДПтСу в Луганській області. Через брак коштів на існування з настанням курортного сезону вона змушена була виїхати на підробітки до селища Кирилівка Запорізької області, попередньо попередивши свого інспектора. Пізніше вона з'являвся до виконавчої інспекції, де давала пояснення своєї неявки в назначені дні і мотивувала це заробітками на життя в іншій області та народженням дитини. Відсутність медичних документів пояснювала тим, що у пологовому будинку їй неправильно оформили медичну довідку про пологи, що унеможливило своєчасну реєстрацію народження дитини в органах РАЦС. Зазначає, що незважаючи на те, що суд першої інстанції мав відомості про наявність у неї новонародженої дитини, не застосував положення ст.536 КПК України. Просить скасувати ухвалу суду, у задоволенні подання начальника Жовтневого міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції ДПтСУ в Луганській області відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженої, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду.

Згідно з вимогами ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст.166 Кримінально-виконавчого кодексу України поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Як свідчать матеріали справи, в період з 20.05.2013 року по 16.09.2013 року ОСОБА_1 не з'являлася на реєстрацію до інспекції у зв'язку зі знаходженням на заробітках та народженням дитини за межами Луганської області, на підтвердження чого нею надані копії медичної довідки про пологи від 19.08.2013 року (а.с.75), свідоцтва про народження від 08.10.2013 року (а.с.72), довідки Донецької селищної ради про причини несвоєчасної реєстрації народження дитини (а.с.74), постанови адміністративної комісії №11 від 30.10.2013 року у справі про адміністративне правопорушення (а.с.76). Проте судом дані про поважність причин нез'явлення засудженої до кримінально-виконавчої інспекції належним чином досліджені не були, що свідчить про неповноту судового розгляду.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про неповноту судового розгляду, що є підставою для скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 7 листопада 2013 року та направлення матеріалів кримінального провадження щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_1 для відбування покарання в місця позбавлення волі на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованого не застосування до неї судом вимог ст.536 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення зазначеної статті стосуються відстрочки виконання вироку і не поширюються на випадки звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга засудженої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Луганська від 7 листопада 2013 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_1 для відбування покарання в місця позбавлення волі скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: