УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/114/14Головуючий суду першої інстанції:Григор`євська І.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.
"13" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого-судді:Романової Л.В.,
суддів:Моісеєнко Т.І., Авраміді Т.С.,
при секретарі:Хоружій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Керченської міської ради АР Крим про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі чого просила визнати її спадкоємцем четвертої черги. Позов, заявлений до Керченської міської ради АР Крим мотивовано тим, що спадкоємців першої, другої та третьої черг у ОСОБА_7 немає. ? частки жилого будинку АДРЕСА_2, належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_9, яка доводилась позивачці тіткою. Дітей в них не було, тому при її житті позивачка здійснювала догляд за нею. ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_9 померла. Після смерті тітки, позивачка продовжила догляд за ОСОБА_7, останній рік до смерті він дуже хворів, вона купувала йому ліки, сплачувала медичні послуги, вела домашнє господарство, а коли ОСОБА_7 помер, позивачка організовувала його поховання. Вважає, що проживала із спадкодавцем ОСОБА_7 однією сім'єю. Встановлення даного факту необхідно їй для прийняття спадщини.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2013 року у задоволенні вимог ОСОБА_6 було відмовлено.
На вказане рішення суду позивач ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового - про задоволення позову.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки перевіреним у справі доказам, які були представлені позивачем. Зокрема тому, що похованням померлого ОСОБА_7 займалась позивачка, влаштовувала поминальні обіди; при житті ОСОБА_7 вони спільними зусиллями покращували житлові умови - проводили ремонт у будинку, газифікацію та витрачали кошти із спільного бюджету. Апелянт вважає, що судом не надана оцінка показанням допитаних свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11; не враховані обставини погашення нею заборгованості в сумі 300 грн. перед банком за кредиткою карткою ОСОБА_7, про наявність якої вона дізналась після його смерті. Крім того, апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо неможливості проживання її та ОСОБА_7 в одному приміщенні з тієї причини, що будинок перебуває у спільній частковій власності, та кожний з власників проживав у належній йому ? частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності достатніх доказів факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю (наявності між позивачкою та померлим взаємних прав і обов'язків, ведення спільного бюджету, ведення сімейного побуту) не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Керч АР Крим (а.с.13). При житті ОСОБА_7 мав у власності нерухоме майно у вигляді ? частки житлового будинку та відповідної частки надвірних будівель на земельній ділянці, яка не була його власністю, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16). Спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_7 не відкрито (а.с.29-30). Позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить ? частка вказаного будинку (а.с15). З 08.09.1995 р. по день смерті ОСОБА_7 за вказаною адресою спільно з останнім був зареєстрований ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18). Позивачка ОСОБА_6 з 1984 року зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).
Крім того, інші дві частки (по ?) жилого будинку АДРЕСА_2 належали: ОСОБА_13, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_22 -ОСОБА_14, померлій у 2007 році.
З матеріалів справи вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_9 перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, а позивачці приходилась двоюрідною тіткою. Безсуперечних відомостей про те, що на час смерті ОСОБА_9, вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю та вели спільне господарство матеріали справи не містять. Після смерті ОСОБА_9 позивачка ОСОБА_6 з заявою про прийнятті спадщини до нотаріальної контори не зверталась.
Матеріали справи також не містять безсумнівних доказів щодо наявності родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Так, мати позивачки - ОСОБА_21 була дочкою ОСОБА_17 та ОСОБА_15 (а.с.7-9), а батьками ОСОБА_9 були ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (а.с.10-11). Тобто, однозначного документального підтвердження того, що ОСОБА_17 і ОСОБА_19 були рідними сестрами суду не надано.
Відповідно до положень ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За правилами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що позивачка на час смерті разом зі спадкодавцем зареєстрованою, як проживаюча не була, але зареєстрованим за місцем проживання спадкодавця був син позивачки - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 Спадкову справу стосовно майна померлого ОСОБА_7 не відкрито, строк прийняття спадщини не сплив. Отже, коло спадкоємців не визначено.
Як зазначено у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 (п.3.21.-3.22.) у разі відсутності у паспорті спадкоємця, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із спадкодавцем.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин (п.4.2.).
Згідно з ст.1264 ЦК України як члени сім'ї спадкодавця на спадкування за законом можуть набувати особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до роз'яснень в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суди повинні враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом (п. 21).
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачка організовувала поховання померлого ОСОБА_7 та поминальні обіди, а при житті ОСОБА_7 вони спільно проводили ремонт та газифікацію будинку, а після смерті ОСОБА_7 нею погашена його заборгованості 300 грн. за кредиткою карткою, колегія суддів вважає такими, що не є доказами обставин, що підлягали встановленню, оскільки взаємність прав та обов'язків відповідно до ст. 3 СК України полягає в тому, що права та обов'язки членів сім'ї виникають й існують одночасно, а за правилами ст.1264 ЦК п'ятирічний строк повинен був виповнитися до часу відкриття спадщини.
З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції не встановлено факту сімейних відносин, які тривали не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судова колегія вважає висновки суду обґрунтованими, а доводи апелянта такими, що не заслуговують на увагу.
Оскільки визнання спадкоємцем четвертої черги відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України залежить від вимог щодо встановлення судом факту сімейних відносин, колегія суддів вважає вірними висновки суду, що вимоги ОСОБА_6 про визнання її спадкоємцем четвертої черги також не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, дійшла висновку, що воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Авраміді Т.С.