РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1091/13Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова < І >.В.

"02" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого-суддіРоманової Л.В.,

суддів:Редько Г.В., Моісеєнко Т.І.,

при секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Позов мотивовано тим, що вона є спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1. Вона є спадкоємцем тієї частки майна, яка належала б за законом її батькові ОСОБА_9, якби він був живим на час відкриття спадщини. У зв'язку з тим, що вона була позбавлена можливості подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини своєчасно за сімейними обставинами, просить встановити їй додатковий строк в три місяця для прийняття спадщини за законом, за правом представлення після смерті ОСОБА_8.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

На зазначене рішення позивачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги, встановити додатковий строк для прийняття спадщини.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції поставився критично до встановлених причин пропуску шестимісячного строку для звернення до нотаріусу, та не врахував, що вона самостійно виховувала трьох малолітніх дітей, які в цей час хворіли та вона не могла їх залишити. Крім того, вона не відмовлялась від спадщини, зверталась до Ленінського районного суду з позовом в 2012 р. та не знала, що позов був залишений судом без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що зазначені позивачкою причини не можуть бути визнані поважними, оскільки не є об'єктивними та не вказують на наявність непереборних перешкод у своєчасному зверненні спадкоємця до нотаріальної контори.

Однак з висновком суду першої інстанції з вказаних підстав колегія суддів не може погодитися.

Відповідно до положень ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За правилами ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про смерть від 02.08.2011 р. ОСОБА_8 помер в смт. Леніно Ленінського р-ну АР Крим (а.с.12); 08.09.2011 р. відкрито спадкову справу щодо майна померлого (а.с.80-81). При житті ОСОБА_8 мав у власності нерухоме майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-28). Після смерті ОСОБА_8 залишилося п'ять спадкоємців за правом представлення - діти ОСОБА_9, який був племінником спадкодавця, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Прийняв спадщину та отримав у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом один з дітей ОСОБА_9 -ОСОБА_7, відповідач у справі (а.с.79).

Позивачка зі спадкодавцем на час смерті не проживала, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк - до 01.02.2012 р. не звернулась.

З відповіді державного нотаріуса Ленінської державної нотаріальної контори від 14.03.2012 р. про надання інформації свідчить, що позивачка ОСОБА_6 звернулась до нотаріуса після спливу шестимісячного строку - 13.03.2012 р. (а.с.13).

Суд першої інстанції зробив висновок про відсутність поважних причин для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Проте, колегія суддів вважає, що оцінка вказаних обставин судом першої інстанції є передчасною, а відтак висновки помилковими з огляду на таке.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», суд при вирішенні питання про визначення додаткового строку досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При розгляді цих справ суд перевіряє наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме постановою про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовану постанову нотаріуса про відмову в оформленні права на спадщину та видачі свідоцтва до позовної заяви позивачка не представляла. Не надано такої постанови й з апеляційною скаргою, а також під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

За такими обставинами звернення ОСОБА_6 до суду за захистом порушеного права є передчасним, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити те, що судом першої інстанції не були залучені до участі у справі всі спадкоємці, які мали право на отримання спадщини, проте рішення у справі могло вплинути на їх права або обов'язки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Керуючись статтями 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.