УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/111/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"27" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

при секретарі:Мартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення суми неустойки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 листопада 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 про стягнення суми неустойки, що складається з пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за укладеним 01.10.2008 р. кредитним договором та штрафів (фіксованої частини та процентної складової). Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного з відповідачем кредитного договору № SIXRRС19350014 від 01.10.2008, ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 3314,98 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з Заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка». Погашення заборгованості повинно було здійснюватися у вигляді щомісячного платежу для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат банку. В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 10.04.2013 р. позивачем нарахована сума неустойки у розмірі 22127,58 грн., що складається зокрема з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 20597,69 грн. та штрафів: 500 грн. (фіксована частина), 1029,88 грн. (процентна складова). Позивач просив стягнути зазначені суми та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 листопада 2013 р. у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у повному обсязі.

На вказане рішення суду першої інстанції ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, винесеним з порушенням процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував встановлену законом спеціальну позовну давність до позовних вимог про стягнення неустойки (пені та штрафів), та безпідставно не прийняв уваги докази, що підтверджують домовленість сторін про збільшення строку позовної давності до п'яти років за вимогами банку про стягнення кредиту, відсотків та штрафних санкцій.

Відповідач в письмових запереченнях посилається на відсутність його ознайомлення про збільшення строку позовної давності до 5 чи 50 років, вважає правильним застосування судом спеціального строку давності до заявлених вимог, про що він заявляв в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, що 01 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений споживчий кредитний договір № SIXRRC19350014, за яким відповідач отримав грошові кошти в розмірі 3314,98 грн. на строк 24 місяця - до 01 жовтня 2010 року, зі сплатою відсотків у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Сторонами визнається, що в травні 2011 р. тіло кредиту було погашено позичальником повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення відповідачем строків погашення кредиту позивачеві було відомо з червня 2011 р. та він мав право на звернення із позовом про стягнення суми неустойки (пені та штрафів), що обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, в межах строку позовної давності за основною вимогою. Строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки не може бути збільшений до 5 років, оскільки це не встановлено договором між сторонами, тому суд дійшов висновку, що вимоги банку не підлягають задоволенню за спливом строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір від 01.10.2008 р. складається з заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Погашення заборгованості здійснюється з 01 листопада 2008 року в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж в сумі 229,24 грн.) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов (а. с. 4 зв.).

Сума неустойки за розрахунком позивача складається з таких сум: пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яка нараховувалась з 01.12.2008 по травень 2011 р. - 20597,69 грн.; штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 1029,88 грн. (5% від суми заборгованості за пенею).

В обґрунтування позову банк посилався на Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), які є складовою кредитного договору. Пунктом 5.4 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.5.1,5.2,5.3 цих умов, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконане позичальником. Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю в п'ять років.

Вказані Умови надання споживчого кредиту були надані банком під час розгляду справи.

Разом з тим, до позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» були додані Умови та правила надання банківських послуг, згідно яких строк позовної давності відносно вимог про повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, тощо, складав 50 років (п. 1.7.31). Вказані Умови були затверджені Банком, який діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 р. (а.с.5-14), тому не могли бути застосовані до укладеного між сторонами договору від 01.10.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Проте, матеріали справи не містять даних про укладання договору про збільшення позовної давності.

Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення та згоду відповідача з Умовами надання споживчого кредиту не свідчить про укладення між сторонами договору про збільшення позовної давності у письмовій формі, умови надання споживного кредиту фізичним особам (Розстрочка» (Стандарт) не підписані відповідачем, як це вимагає ст.207 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що позовна давність, встановлена законом, була збільшена Умовами надання споживного кредиту фізичним особам (Розстрочка» (Стандарт), такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають вимогам закону.

Як свідчить з судової практики Вищого спеціалізованого суду України, зокрема у справах №6-35567св13, № 6-33413св13, де предметом розгляду були подібні правовідносини, саме такої позиції дотримується суд касаційної інстанції.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності застосування збільшення строку позовної давності до 5 років відносно заявлених позивачем вимог щодо стягнення неустойки є неспроможними.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, в межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України в постанові у справі №6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, що відповідно до ст.360-7 ЦПК є обов`язковим для застосування судами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.