УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/182/14Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"03" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Ломанової Л.О.,

при секретарі:Богданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Судацької міської ради АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за апеляційними скаргами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2013 р. Судацька міська рада АР Крим звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

Позов мотивовано тим, що на підставі рішення 15-ї сесії 23 скликання Судацької міської ради, територіальній громаді в особі Судацької міської ради видано Свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Вказана будівля колишньої міської поліклініки є комунальною власністю територіальної громади м. Судака АРК. Перевіркою, проведеною на підставі розпорядження Судацького міського голови від 10.08.2012 р. № 297-р «Про утворення комісії по обстеженню колишньої будівлі поліклініки, що знаходиться в комунальній власності м. Судака» встановлено, що перший поверх даної нежитлової будівлі зайнятий громадянами: ОСОБА_6 - приміщення №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - приміщення №№2-1, 2-2, 2-3, 2-4; ОСОБА_9 - приміщення №№ 4-1, 4-2, 4-3, 4-4; ОСОБА_10 - приміщення №№ 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-5. Обставини обстеження підтверджуються актами від 04.09.2012 р. та від 19.11.2012 р. Належне підтвердження правомірності вселення та користування даними приміщеннями у відповідачів відсутнє. У добровільному порядку відповідачами приміщення не звільняється, що порушує права територіальної громади м. Судака, у зв'язку з чим позивач просить захистити його право на підставі ст.391 ЦК України та усунути перешкоди у користуванні власністю.

Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 р. позов Судацької міської ради АР Крим задоволено, усунено перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів з нежитлових приміщень першого поверху колишньої будівлі поліклініки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На зазначене рішення суду відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків матеріалам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, порушують питання про скасування рішення суду першої інстанції.

В апеляційних скаргах апелянти ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зазначають, що у спірній будівлі проживають з сім'ями 20 років, продовж яких проводили ремонт власними коштами, привели приміщення будівлі до стану житлових, що підтверджується висновками будівельно-технічних досліджень Кримського НДІСЕ № 1294 від 15.07.2005 р. Апелянти посилаються на те, що Судацька міська рада тривалий час не вирішувала питання надання відповідачам правовстановлюючих документів, чим порушені їх конституційні права щодо вирішення органом місцевого самоврядування житлових проблем громадян. В апеляційній скарзі апелянти також посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно встановив, що у відповідачів є інше житло лише за даними про реєстрацію місць їх проживання. Також апелянти просять на підставі ст. ст. 344 - 345 Цивільного кодексу України визнати за ними право власності на спірні приміщення за набувальною давністю.

Іншими відповідачами рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини у справі щодо наявності права власності позивача на вказаний вище об'єкт нерухомого майна та виходив із права позивача вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном, оскільки відповідачі порушують його право власності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Судацька міська рада АР Крим, що представляє територіальну громаду, є єдиним власником спірного нерухомого майна - цілої (однієї) будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (колишня поліклініка), що знаходиться в комунальній власності з 09.06.1999 р. (а.с.11). Право власності позивача нічим не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів, що додані до апеляційних скарг, апелянти, вважаючи себе фактичними власниками спірного майна, здійснювали у приміщеннях будівлі покращення умов, вчиняли дії для приведення приміщень будівлі поліклініки у придатних для проживання. За вказаними обставинами відповідачі відмовляються звільнити будівлю, чим перешкоджають власнику у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Проте, матеріали справи не містять відомостей, що відповідачі користуються вказаним нерухомим майном на відповідній правовій підставі.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нерухомі об'єкти може підтверджуватися згідно із законом лише певними правовстановлюючими документами та наявність таких документів для власника з метою підтвердження правомірності набуття ним права власності є необхідністю.

За змістом статті 3 ЦПК України право на звернення до суду закон пов'язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту прав власності передбачені нормами статей 16, 386 і 391 Цивільного кодексу України, якими встановлено право власника звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом звільнення території нерухомого майна (виселення) у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

За таких обставин оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про наявність перешкод, які вчиняються з боку відповідачів власнику будівлі за вищевказаною адресою у здійсненні ним своїх прав відносно майна, порушені майнові права позивача підлягають судовому захисту шляхом усунення таких перешкод визначеним позивачем способом.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - апелянти у справі на підтвердження права на проживання в спірній будівлі посилалися на те, що самовільно в 1999 р. вселилися, володіли до цього часу, ніхто їх не виселяв, тому вони мають право на вказане нерухоме майно за набувальною давністю. Проте зазначені доводи апелянтів не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, відповідно до положень ст.344 ЦК України, набувається за рішенням суду. Оскільки відсутні відомості про те, що відповідачі звертались до суду з відповідним позовом та мають рішення суду, що набрало законної сили про визнання права власності за набувальною давністю, заяви апелянтів з цього приводу є неспроможними.

Наданий апелянтами висновок будівельно-технічних дослідження Кримського НДІСЕ № 1294 від 15.07.2005 р., з якого вбачається відповідність деяких приміщень будівлі АДРЕСА_1 основним вимогам, що пред'являються до житлових приміщень також не може бути прийнятий до уваги, оскільки відсутні відомості про те, що вказаний висновок був реалізований і статус спірних приміщень змінений на житлові, тому останній не має правового значення для вирішення спору.

Посилання апелянтів, що суд першої інстанції помилково визнав те, що у відповідачів є інше житло лише за даними про реєстрацію проживання відповідачів колегія суддів вважає неспроможними, оскільки зазначені доводи не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, встановлено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрація місця проживання - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання особи із зазначенням адреси (ст.3).

За даними МВ ГУ Державної міграційної служби України в АР Крим всі апелянти мають зареєстровані місця проживання в м. Судак АРК за іншими адресами ( а.с.175-180).

Колегія суддів вважає, що оскільки матеріали справи не містять безперечних доказів, що відповідачі займають спірне нерухоме майно на відповідній правовій підставі, суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтами не надано.

Інші доводи апеляцій не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Ломанова Л.О.