УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/195/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"03" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Ломанової Л.О.,

при секретарі:Богданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що одночасно діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, треті особи - ОСОБА_12, ОСОБА_13, Комунальне підприємство «ЖЕК-5», орган опіки та піклування Феодосійської міської ради АР Крим, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації місця проживання, за апеляційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, яка одночасно діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8; ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації за адресою АДРЕСА_1, як місця проживання відповідачів.

Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2013 до участі у справі у якості третіх осіб залучені - ОСОБА_12, ОСОБА_13 - син позивача, комунальне підприємство «ЖЕК-5», орган опіки та піклування Феодосійської міської ради АР Крим.

Позов мотивовано тим, що позивач зареєстрований та постійно проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1, яка фактично розділена на дві двокімнатні квартири з окремими входами. Одну частину квартири займають та проживають в ній ОСОБА_12 та її син ОСОБА_14 В іншій частині квартири проживає позивач з сином ОСОБА_13 Оскільки в спірній квартирі також зареєстровані, але не проживають тривалий час відповідачі - подружжя ОСОБА_9 і ОСОБА_10, їх неповнолітній син ОСОБА_11, та ОСОБА_7 з малолітнім сином ОСОБА_8, позивач просив визнати їх особами, що втратили право на проживання в спірній квартирі на підставі ст.ст.71-72 ЖК України.

Позивач посилався на те, що подружжя ОСОБА_11 понад 10 років проживають у гуртожитку військової частини Російської Федерації, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а також перебувають на квартирному обліку; ОСОБА_7 разом з чоловіком та сином останні 3 роки проживає за межами м. Феодосія, до цього проживала з батьками ОСОБА_11 у гуртожитку та не цікавилась спірною квартирою.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 р. позов ОСОБА_6 задоволено, визнано ОСОБА_7, одночасно з неповнолітнім ОСОБА_8; ОСОБА_9 та ОСОБА_10, одночасно з неповнолітнім ОСОБА_11 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1. Скасовано реєстрацію проживання відповідачів в зазначеній квартирі. Солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 114,70 грн.

На зазначене рішення суду відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також третя особа ОСОБА_12 звернулись з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого судом рішення, порушують питання про його скасування та просять прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі апелянти ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначають, що подружжя ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з неповнолітнім ОСОБА_11 не виїжджали з спірної квартири на інше постійне місце проживання.

Оскільки відповідач ОСОБА_9 є військовослужбовцем та на даний час проходить військову службу у Збройних Силах РФ, з сім'єю тимчасово проживає в гуртожитку військової частини в АДРЕСА_2, що виділена рішенням житлової комісії, з укладанням договору найму, але без реєстрації проживання, тоді як всі речі відповідачів залишилися у спірній квартирі.

Апелянти вважають, що висновки суду про те, що відповідачка ОСОБА_7 разом з сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в м. Івано-Франківськ є помилковими, оскільки відповідачка проживає в спірній квартирі за місцем своєї реєстрації, що не спростовано показаннями допитаних судом свідків. Також апелянти зазначають, що сторонами у договорі найму спірної квартири є Комунальне підприємство «ЖЕК-5» та ОСОБА_12, які не мають до відповідачів жодних претензій та оскільки позивач ОСОБА_6 не є членом сім'ї ОСОБА_12, він не має права на звернення з вказаним позовом до суду.

Крім того, апелянти посилаються на те, що суд не прийняв до уваги, що комунальні послуги за квартиру, в тому числі і за відповідачів, оплачує ОСОБА_12 та оскільки в спірній квартирі на житловій площі 34,2 кв. м. зареєстровано 10 осіб, в ній неможливо проживати всім зареєстрованим з неповнолітніми дітьми, де також без реєстрації проживає чоловік ОСОБА_12 - ОСОБА_15 Також апелянти в апеляційній скарзі вказують, що судом не було витребувано висновок органу опіки та піклування щодо умов місця проживання малолітнього ОСОБА_8, та представнику третьої особи не було надано можливості надати пояснення в судовому засіданні. Крім того, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не вказав період, з якого відповідачами втрачено право користування житловим приміщенням.

Апелянт ОСОБА_12 - третя особа у справі, вказує, що вона є основним наймачем спірної квартири, а позивач ОСОБА_6 є колишнім чоловіком її дочки ОСОБА_16, на реєстрацію якого в 1995 році вона давала згоду. Вважає, що ОСОБА_6 не є членом сім'ї, тому не має права на звернення з позовом на вказаних підставах, чому суд не дав належної правової оцінки. Також апелянт посилається на те, відповідачі були вимушені тимчасово переїхати проживати до гуртожитку у зв'язку їз житловими умовами. Між тим, вона з членами сім'ї підтримують постійне спілкування, разом проводять свята в спірній квартирі, до неї вони навідуються у вихідні дні, відпочивають влітку. Апелянт зазначає, що скасування реєстрації за рішенням суду порушує права відповідачів та їх неповнолітніх дітей.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в спірну квартиру вселився як член сім'ї наймача, коли був чоловіком дочки основного наймача, а отже має рівні права з наймачем квартири, що встановлено рішенням Феодосійського міського суду АРК від 22 серпня 2013 року, яке набрало законної сили та за правилами ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Матеріалами справи доведено про відсутність поважності причин не проживання відповідачів у квартирі за місцем реєстрації понад шість місяців, тому є підстави для застосування положень статті 71 ЖК України для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею спірної квартири.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 не приватизована, перебуває в комунальній власності. Зазначена квартира складається з трьох жилих кімнат та кухні, загальною площею 62,8 кв.м. (а.с.6). Сторонами не заперечувалось, що фактично квартира складається з двох відокремлених частин, з окремими входами (а.с.65).

Судом також встановлено, що відповідачі не проживають в квартирі без поважних причин протягом тривалого часу (більш 10 років), виїхали з квартири за власним бажанням та проживають з 2002 р. у гуртожитку військової частини, не приймають участі у витратах, пов'язаних з утриманням спірного житла та оплатою комунальних послуг, у вказаній квартирі не має належних їм речей. Інше житло відповідачеві ОСОБА_9 було виділено на підставі рішення житлової комісії в/ч 31042 від 19 квітня 2002 р. площею 34,15 кв.м АДРЕСА_2, на склад сім'ї 4 особи (ОСОБА_10 - дружина, ОСОБА_11 - син, ОСОБА_7 - дочка). Відповідно до вказівок командира військової частини 53158 реєстрація місця проживання військовослужбовців в гуртожитках припинена з 2006 р. (а.с.59).

Відповідачі, як в суді першої інстанції так й в ході розгляду справи Апеляційним судом визнавали, що з липня 2002 р. проживають за адресою АДРЕСА_2, залишаючись зареєстрованими в спірній квартирі. При цьому, дочка подружжя ОСОБА_11 відповідачка ОСОБА_7 зареєструвала шлюб в 2011 р. в м. Тернополі та в травні 2012 р. народила дитину в м. Івано-Франківськ, де на даний час проживає з чоловіком та дитиною, періодично приїжджає в м. Феодосію.

Отже, випадків, передбачених ст.71 ч.3 ЖК України, коли за тимчасово відсутніми наймачем або членами сім'ї понад шість місяців зберігається право на житло, судом першої інстанції не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За положеннями ст. 65 ЖК України право на житло породжує не наявність реєстрації в ньому, а факт постійного мешкання особи на цій житловій площі. Тимчасова відсутність особи не несе будь-яких правових наслідків. Проте, у разі відсутності особи понад шість місяців без поважних причин в закріпленому за ним житловому приміщенні, окрім випадків прямо передбачених в ст.71 ЖК України, особа може бути визнано такою, що втратила право на дане житлове приміщення.

З матеріалів справи свідчить, що рішенням Феодосійського міського суду АРК від 22 серпня 2013 року було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 16.09.2013 р. (а.с.67,129).

Відповідно до положень ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням суду встановлене, що ОСОБА_6 в 1995 р. на законних підставах вселився до наймача ОСОБА_12, де проживала його дружина ОСОБА_16 у нього виникли усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення. Шлюб з ОСОБА_16 розірваний лише 05.11.2003 р. (а.с.4).

За змістом ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно зі ст. 64 ЖК України припинення сімейних відносин з наймачем квартири не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.

Зазначене свідчить, що доводи апеляційних скарг стосовно відсутності у позивача права на проживання в спірному житловому приміщенні, а також відсутності суб'єктивного права на звернення з позовом до суду є безпідставними.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при встановлених обставинах дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених ст.ст.71-72 ЖК України для задоволення позовних вимог ОСОБА_6

При вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів. Згідно з принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено статтями 60, 61 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вирішення судом питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить лише від вирішення спору про право користування особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового законодавства (ст. ст. 71, 72 ЖК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка наданим сторонами доказами у їх сукупності, висновки суду відповідають обставинам справи, тому відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до невірного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, статтею 313, пунктом 1 частиною 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скаргі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Ломанова Л.О.