АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.,

Секретаря: Ковальчук Н.О.

З участю: представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду від 16 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2012 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_6 про визнання батьківства.

Під час провадження у справі, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6 померла (а.с.110). Заяву про прийняття спадщини за заповітом подала ОСОБА_4 (а.с.118) - сестра ОСОБА_7.

ОСОБА_1 посилався на такі обставини.

Він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Чорнівка Новоселицького району, де проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_2.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, не визнавав себе батьком позивача. Після його народження припинив стосунки з матір'ю і проживав в с.Бочківці Хотинського району.

Реєстрація народження позивача здійснена за прізвищем матері.

Згодом ОСОБА_7 визнав себе батьком позивача, неодноразово приїздив до нього з матір'ю, надавав матеріальну допомогу, проводив з ним свій вільний час.

___________________________________________________________________________________________________________

Провадж. №22ц-231/2014 р. Головуючий у першій інстанції Гергележиу Р.Ф.

Категорія: 46/49 Доповідач: Заводян К.І.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 помер.

ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьком.

Рішенням Хотинського районного суду від 16 грудня 2013 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 подав на рішення суду апеляційну скаргу. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права.

Суд безпідставно відхилив висновок молекулярно-генетичної експертизи КУ Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи про те, що ОСОБА_7 може являтися біологічним батьком ОСОБА_1, зазначивши, що відповідно до ст.53 КпШС України це не є підставою для встановлення батьківства, а належних доказів про те, що до народження дитини ОСОБА_7 та ОСОБА_2 проживали разом і вели спільне господарство, позивач не подав.

Суд не дав належної оцінки доказам, що підтверджують факт того, що ОСОБА_7 визнавав себе батьком. Усі свідки підтверджували факт проживання ОСОБА_7 з його матір'ю до його народження.

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не убачається.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справ про визнання батьківства суди мають ураховувати, що відповідно до п. 2 розд. VII "Прикінцеві положення" СК України норми законодавства, які регулювали шлюбно-сімейні правовідносини, втратили чинність із 1 січня 2004 р., за винятком норм розд. V "Акти громадянського стану" Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС), які зберігають чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального закону.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Суд першої інстанції також вірно виходив з того, що позивачем не надано достатніх та вагомих доказів на підтвердження хоча б однієї з обставин визначених ст. 53 КпШС України, які могли б бути підставою для встановлення батьківства.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1, виданого Чорнівською сільською радою (а.с.4), зазначено, що батьком дитини є ОСОБА_9. За твердженням позивача відомості про батька зроблені за вказівкою матері відповідно до вимог ч.2 ст.55 КпШС Української РСР.

Пленум Верховного Суду України, у Постанові від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. З) роз'яснив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Згідно ст. 53 КпШС України, суд може встановити батьківство лише у разі доведення таких обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства позивачем (матір'ю дитини) і відповідачем до народження дитини; спільного виховання чи утримання ними дитини; наявності доказів, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання, та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства. Таких доказів під час розгляду справи не здобуто.

З матеріалів справи вбачається, що мати позивача ОСОБА_2 з покійним ОСОБА_7 не проживала, спільного господарства не вела. Аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 не сплачував, матеріальної, іншої допомоги дитині не надавав, її життям, навчанням, вихованням не цікавився. З 1978 року по день смерті проживав в с.Бочківці Хотинського району і вів спільне господарства з матір'ю ОСОБА_6 Родичі ОСОБА_7 з позивачем та його матір'ю ОСОБА_2 познайомилися лише на похоронах ОСОБА_7

Позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б достовірно підтверджували спільне проживання з ОСОБА_7, ведення з ним спільного господарства до свого народження, або ж спільне його виховання чи утримання протягом шістнадцяти років, або ж інших доказів, що достовірно підтверджували б визнання ним батьківства.

За висновком судово-медичної експертизи на підставі молекулярно-генетичного аналізу ДНК ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути біологічним батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ймовірністю 99,99%.

Проте суд обґрунтовано зазначив, що сам по собі факт біологічного походження дитини, яка народилася до 01січня 2004 року, при недоведеності спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та особою, щодо якої заявлено позов про визнання батьківства, до народження дитини, або спільного виховання чи утримання ними дитини, або визнання цією особою батьківства згідно із ст.53 КпШС України не є підставою для встановлення батьківства.

Крім того, висновок експертизи піддається сумніву, оскільки, в порушення встановленого порядку, експертний матеріал - клаптик бинта з кров'ю ОСОБА_7 був переданий для доставки до експертної установи родині позивача ОСОБА_1, що не виключає заміну його кров'ю матері.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не убачається.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :