Справа № 755/31400/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"10" лютого 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Бурлай О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

у с т а н о в и в :

16.12.2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва на право приватної власності від 20.04.1994 року. У зазначеній квартирі з 2008 року зареєстрований колишній чоловік доньки позивачки - ОСОБА_2, але за вказаною адресою відповідач не проживає з 10.01.2013 року, не приймає участі в утриманні квартири та не сплачує комунальні послуги. За наведених обставин із посиланням на положення ст.ст. 391, 405 ЦК України позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

До початку судового розгляду представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом було направлено судову повістку про виклик до суду, однак поштове відправлення повернулось з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 74 ЦПК України, за наведених вище обставин, суд визнає повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зміст наведеної норми та викладені вище обставини, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про право власності, позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно довідки форми 3 від 10.12.2013 року, з 2008 року у зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 (а.с. 5).

Відповідно до положень ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Факт не проживання відповідача у належній позивачу квартирі понад встановлені законом терміни, підтверджується заявами позивача на ім'я правління ЖК «Експрес-1», зміст який підтверджений сусідами від 17.09.2013 року, 16.07.2013 року, 21.05.2013 року, 14.01.2014 року (а.с. 10-12, 26 ) та актом голови правління ЖБК «Експрес-1» від 14.01.2014 року.

Таким чином, як вбачається з позовної заяви та зібраних по справі доказів, відповідач не проживає в квартирі з січня 2013 року. Незважаючи на те, що відповідач не проживає в квартирі, він з реєстраційного обліку не знімається, не приймає участі в утриманні квартири та не сплачує комунальні послуги, тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 391, 405 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 57, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -