Справа №:123/207/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.

№ провадження:22-ц/190/217/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Онищенко Т.С.

суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С.

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2013, -

в с т а н о в и л а :

Позивач - ПАТ «Дельта Банк» в особі представника - Муха П.В. звернувся 18.12.2012 (відправлено поштою) до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок невиконання належним чином умов Договору про надання споживчого кредиту №11317281000 від 19.03.2008, забезпеченого договором поручительства, утворилась заборгованість на загальну суму 33 207,16 грн., яка у добровільному порядку відповідачами - позичальником ОСОБА_6 і поручителем ОСОБА_7 не сплачується /арк. с. 2-7.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2013 даний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008 в розмірі 33 207,16 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в сумі 159,49 грн. з кожного /арк. с. 72/.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31.10.2013 залишена без задоволення заява ОСОБА_6 про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2013 /арк. с. 103/.

Не погодившись з заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2013, відповідач - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права /арк. с. 108-110/.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статей 509, 525-526, 530, 536, 541, 543, 546, 549, 551, 553-554, 610-613, 616, 624-625, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договору. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою і порукою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір неустойки, яка стягуюється з боржника. Суд має право зменшити розмір неустойки, яка стягується з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та відповідачем - ОСОБА_6 (позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11317281000, відповідно до умов якого банк надав відповідачеві-позичальнику кредит в сумі 2 500 доларів США (що дорівнюється еквіваленту 12 625 грн. за курсом НБУ на день укладення договору) зі строком до 18.09.2009 та сплатою процентів за користування кредитом і пені у разі порушення зобов'язань /арк. с. 15-21/.

Крім цього, умовами пункту 1.3 даного кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 9,500% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Сторони домовилися, що за умовами Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки.

19.03.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та відповідачем - ОСОБА_6 (позичальник) узгоджено графік погашення кредиту за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008, про що у письмовій формі укладено та підписано банком і позичальником Додаток №1 /арк. с. 122/.

Також, 19.03.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (банк, кредитор) та відповідачем - ОСОБА_7 (поручитель) укладено Договір поруки №11317281000/П, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором за виконання позичальником - ОСОБА_6 боргових зобов'язань (основний борг, відсотки, неустойка …) за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008. У разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник /арк. с. 28-29/.

19.03.2008 відповідач - позичальник ОСОБА_6 отримав у повному обсязі обумовлену Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008 суму грошових коштів в розмірі 2 500 доларів США, що еквівалентно 12 625 грн. /арк. с. 36/.

01.08.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та відповідачем - ОСОБА_6 (позичальник) укладена Додаткова угода №2 до Кредитного договору №11317281000 від 19.03.2008, відповідно до умов якої сторони домовились, що з 01.08.2008 за користування кредитних коштів, а саме строкової суми основного боргу, за Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 15% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов Договору /арк. с. 26/.

28.08.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та відповідачем - ОСОБА_6 (позичальник) укладена Додаткова угода №3 до Кредитного договору №11317281000 від 19.03.2008, відповідно до умов якої сторони домовились, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, згідно Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 18.12.2009, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін /арк. с. 27/.

28.08.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та відповідачем - ОСОБА_7 (поручитель) укладена Додаткова угода №1 до Договору поруки №11317281000/П від 19.03.2008, відповідно до умов якої сторони домовились, що поручителю добре відомо усі умови основного договору (Кредитного договору №11317281000 від 19.03.2008), зокрема: термін виконання основного зобов'язання - 18.12.2009, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання /арк. с. 25/.

В жовтні 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06.04.2010 по справі №2-23/10, що набрало законної сили у встановленому законом порядку, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008 на загальну суму 19 686,83 грн., яка виникла станом на 01.10.2009 і складалася з: заборгованості за основним і простроченим кредитом в сумі 15 574,96 грн. (еквівалент 1 944,44 доларів США), заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2 968,67 грн. (еквівалент 370,62 доларів США) та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо повернення кредиту і сплати процентів в сумі 1 143,20 грн. (еквівалент 142,73 доларів США) /арк. с. 132/.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-23/10, оглянутих колегією суддів, ОСОБА_6 оскаржив рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06.04.2010 в апеляційному порядку, однак ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 27.07.2010 його апеляційна скарга була визнана неподаною та повернута апелянтові.

Ухвала Апеляційного суду АР Крим від 27.07.2010 про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06.04.2010 в касаційному порядку не оскаржувалася та в установленому законом порядку не скасовувалася.

Крім цього, як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-23/10, 08.12.2010 представником ПАТ «УкрСиббанк» отримано виконавчий лист про стягнення стягнуто з ОСОБА_6 заборгованості за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008 на загальну суму 19 686,83 грн., яка виникла станом на 01.10.2009 і складалася з: заборгованості за основним і простроченим кредитом в сумі 15 574,96 грн. (еквівалент 1 944,44 доларів США), заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2 968,67 грн. (еквівалент 370,62 доларів США) та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо повернення кредиту і сплати процентів в сумі 1 143,20 грн. (еквівалент 142,73 доларів США), який був пред'явлений до виконавчої служби для примусового виконання.

Отже, право вимоги щодо дострокового повернення кредиту в сумі еквівалентній 1 944,44 доларів США та нарахованих станом на 01.10.2009 процентів в сумі еквівалентній 370,62 доларів США позикодавцем - ПАТ «УкрСиббанк» було реалізовано шляхом стягнення в судовому порядку та пред'явленням відповідного виконавчого листу до примусового виконання.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк», як продавцем, та позивачем - ПАТ «Дельта Банк», як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого продавець продав (відступив), а покупець придбав (прийняв) права вимоги за кредитами, в т.ч. право вимоги кредитора до боржника - позичальника ОСОБА_6 за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008 /арк. с. 44-51/.

Вимогами статей 512-514, 516 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, до позивача - ПАТ «Дельта Банк», як до нового кредитора, відповідно до укладеного 08.12.2011 Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, перейшли права первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» у зобов'язанні боржника - позивачальника ОСОБА_6 за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема сплати заборгованості по відсотках в сумі еквівалентній 1 301,52 доларів США (1 672,14 доларів США процентів нарахованих банком станом на 19.12.2011 - 370,62 доларів США процентів стягнутих судовим рішенням від 06.04.2010 на користь банка), а також наступної сплати за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін процентів, нарахованих на прострочену суму основного боргу, за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки 15% річних, відповідно до умов пункту 1.3.1 Кредитного договору №11317281000 від 19.03.2008 і Додаткової угоди №2 до цього кредитного договору.

За період з 19.12.2011 по 14.11.2012 за користування ОСОБА_6 кредитними коштами в розмірі 1 944,44 доларів США (сума неповернутого кредиту, що стягнута за судовим рішення, яке не виконано до цього часу) понад встановлений Договором термін (строк повернення кредиту - до 18.12.2009) нараховано процентів на загальну суму 537,95 доларів США за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки 15% річних (15 х 2 = 30), відповідно до умов пункту 1.3.1 Кредитного договору №11317281000 від 19.03.2008 і Додаткової угоди №2 до цього кредитного договору.

За таких обставин, загальна сума заборгованості ОСОБА_6 за Кредитним договором №11317281000 від 19.03.2008 становить 14 702,88 грн., яка виникла станом на 18.12.2012 і складається з заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі еквівалентній 1 839,47 доларів США (1 301,52 доларів США + 537,95 доларів США).

Зазначена сума заборгованості в розмірі 14 702,88 грн. підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку, оскільки відповідно до вищезгаданих норм матеріального і права та умов договору поруки ОСОБА_7 солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_6

Суд першої інстанції не з'ясував обставин, що мають значення для справи, зокрема при вирішенні спору не врахував наявність судового рішення від 06.04.2010, яким на користь первісного кредитору до відступлення ним права вимоги вже була стягнута сума кредиту в розмірі 1 944,44 доларів США та сума нарахованих станом на 01.10.2009 процентів в розмірі 370,62 доларів США, і неправильно застосував наведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності за пред'явленими вимогами колегія суддів відхиляє, оскільки позов пред'явлений до суду 18.12.2012 (відправлено поштою - арк. с. 61), тобто в межах встановленого законом трирічного строку (строк виконання зобов'язань за кредитним договором - 18.12.2009).

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

До винесення судом рішення по даній справі відповідачі не заявляли клопотань, тощо про застосування до пред'явлених вимог строку позовної давності.

Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 у пункті 31 зазначив, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Верховний Суд України, розглянувши справу №6-101цс12, зробив правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції, про що зазначив в постанові від 21.11.2012.

Також, Верховний Суд України, розглянувши справу №6-126цс13, зробив правовий висновок, відповідно до якого пункт 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту, про що зазначив в постанові від 20.11.2013.

Статтею 360-7 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012, зокрема її пункт 31, повинна враховуватися при вирішенні спорів з урахуванням обов'язкових наведених вище правових висновків Верховного Суду України, у звьязку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі - про часткове задоволення позову.

Судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачеві та апелянтові пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2013 скасувати.

Ухвалити по даній справі нове рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11317281000 від 19.03.2008 в розмірі 14 702,88 грн., яка виникла станом на 18.12.2012 і складається з заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі еквівалентній 1 839,47 доларів США.

У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати по справі в сумі 141,24 грн. у рівних частках з кожного із відповідачів (по 70,62 грн. з кожного).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_6 судові витрати, пов'язані з апеляційним розглядом справи, в сумі 88,87 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді